Постанова від 19.08.2025 по справі 620/12919/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/12919/24 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2025 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення у період з 05.06.2020 по 18.04.2022;

- зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу фіксованої суми індексації грошового забезпечення у розмірі 3 972,47 грн 47 коп за період з 05.06.2020 до 18.04.2022 (до моменту звільнення) із урахуванням вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 05.06.2020 по 18.04.2022 без відповідності до вимог відновленої початкової редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 ''Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб'', статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей'', з врахуванням решти положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 ''Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб'' та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, та множення на відповідні тарифні коефіцієнти;

- зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 05.06.2020 по 18.04.2022 (в тому числі грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2022 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2022 рік), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 ''Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб'', статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ ''Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей'', з врахуванням решти положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 ''Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб'' та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, та множення на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідач наголошує на неможливості нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за минулі періоди. Окрім того, розрахунок суми індексації є компетенцією Військової частини НОМЕР_1 . Також, перерахунок грошового забезпечення з урахуванням приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 ''Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб'' унеможливить нарахування індексації у фіксованому розмірі.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 03.06.2020 по 18.04.2022.

Згідно довідок військової частини НОМЕР_1 від 03.09.2024 № 612/3/4/574, від 08.10.2024 № 612/3/4/691 позивачу з червня 2020 року по квітень 2022 року нараховувалась індексація грошового забезпечення, базовий місяць березень 2018 року.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 08.10.2024 № 612/3/4/690 посадовий оклад та оклад за військове звання за період червня 2020 року по квітня 2022 року були незмінні, становили 4 510 грн та 1 340 грн відповідно, грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань отримував в 2020-2021 роках.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2022 № 86 позивач грошову допомогу на оздоровлення отримав за 2022 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік не отримав.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині, суд першої інстанції виходив з того, що, з 29.01.2020 з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок пенсії з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 ''Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб'' із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Також, з грудня 2015 року застосовуються нові єдині підходи щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (заробітної плати), затверджені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що не підлягає задоволенню вимога позивача зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату позивачу фіксованої суми індексації грошового забезпечення у розмірі 3 972,47 грн з огляду на те, що нарахування конкретних сум індексації згідно чинного законодавства належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця.

Також, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік позивач не отримував, а тому підстави для перегляду її розміру відсутні.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приписами частин 1-3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) (набрала чинності з 01.03.2018, у первинній редакції) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Разом з тим, 24.02.2018 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21.02.2018 № 103 (далі - Постанова № 103), пункт 6 якої, у первинній редакції, внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103 і з цієї дати фактично відновлено дію пункту 4 Постанови № 740 у первісній редакції, тобто розрахунковою величиною є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року).

З огляду на вказане, з 29.01.2020 (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24.02.2018, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 вже був викладений в редакції змін, викладених згідно указаного вище пункту 6 Постанови № 103.

Водночас текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704, у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 не змінився, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно пункту 6 Постанови № 103.

Кабінет Міністрів України Постановою від 28.10.2020 № 1038 "Про внесення змін до Постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704" (далі - Постанова № 1038) виправив цю неузгодженість, виклавши, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 у новій редакції: " 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.".

В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.

При цьому, як вже було встановлено раніше, ще до прийняття зазначеної постанови Урядом України 28.10.2020, Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнав протиправним і нечинним пункт 6 Постанови № 103.

Відтак, з дати ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 відновилася первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, тобто та, яка була до внесення змін згідно пунктом 6 Постанови № 103. Текст примітки до додатку 1 до Постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже акцентується головним чином на тексті пункту 4 Постанови № 704, а надто на розмірі розрахункової величини - прожитковому мінімумі для працездатних осіб.

Аналогічна позиція щодо застосування указаних норм права у поєднанні з правовими наслідками, пов'язаними з прийняттям судом рішення у справі № 826/6453/18, висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22.

Суд апеляційної інстанції також підкреслює, що Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21 сформулював наступні висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

(1) з 01 січня 2020 року положення п. 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", в осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування п. 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);

(3) встановлене положеннями п. 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з Постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Такий самий підхід Верховний Суд застосував також у справах № 120/8603/21-а (постанова від 31.08.2022), № 120/648/22-а (постанова від 16.11.2022), № 640/17686/21 (постанова від 04.01.2023), № 440/1185/21 (постанова від 10.01.2023), № 380/5158/22 (постанова від 09.05.2023), № 420/14380/21 (постанова від 12.07.2023), № 340/4403/23 (постанова від 22.11.2023), № 380/1406/23 (постанова від 20.12.2023), № 160/3235/23 (постанова від 28.03.2024), № 500/3870/22 (постанова від 31.07.2024).

Отже, колегія суддів погоджується, з висновком суду першої інстанції, що у зв'язку із щорічною зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з дати прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, позивач має право на визначення складових його грошового забезпечення, в том числі й грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідні тарифні коефіцієнти.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неврахування вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення у період з 05.06.2020 по 18.04.2022 та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу фіксованої суми індексації грошового забезпечення у розмірі 3 972,47 грн 47 коп за період з 05.06.2020 до 18.04.2022 (до моменту звільнення) із урахуванням вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було зазначено вище, після прийняття Постанови № 704 базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.

Абзацом 1 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078) передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

За правилами абзаців 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Тому, відповідно до абзаців 4, 5, 6 п. 5 Порядку № 1078 сума належної індексації з березні 2018 року мала розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 справі № 260/6386/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22.

Разом з тим, вищевказані обставини не були враховані відповідачем при визначенні розміру індексації грошового забезпечення, що підлягало виплаті позивачу у спірний період.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 05.06.2020 по 18.04.2022, із врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зважаючи на те, що сторони у справі не оскаржують рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів не надає оцінки такій частині оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Доказів, які б відповідали вимогам статей 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано.

Апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у запереченнях на позовну заяву, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.

Згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

О. М. Ганечко

Попередній документ
129675180
Наступний документ
129675182
Інформація про рішення:
№ рішення: 129675181
№ справи: 620/12919/24
Дата рішення: 19.08.2025
Дата публікації: 26.08.2025
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто у апеляційній інстанції (19.08.2025)
Дата надходження: 26.09.2024
Розклад засідань:
19.02.2025 00:00 Шостий апеляційний адміністративний суд