Справа № 741/281/24 Головуючий у 1-й інстанції: Киреєв О.В.
Суддя-доповідач: Черпак Ю.К.
19 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Черпака Ю.К.,
суддів Василенка Я.М., Штульман І.В.,
за участю секретаря судового засідання Григор'єва С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 12 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи,
30 січня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач/апелянт/служба) з вимогою скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА № 00016478 від 10 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 132-1 КУпАП, і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500 грн, та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 послався на протиправність постанови, яка прийнята без повного з'ясування обставин, не підтверджена доказами та за відсутності підстав застосування адміністративного стягнення за визначеною у постанові нормою. Оскаржуваною постановою помилково застосовано нормативний показник як до звичайної вантажівки - 40, 000 т., а не 44, 000 т. як до контейнеровоза. В спірній ситуації застосуванню підлягає збільшена вагова норма у розмірі 44, 000 т., оскільки перевезення вантажу здійснювалось спеціалізованим трьохвісним контейнеровозом, належним позивачу на праві приватної власності. Окрім того, відповідачем не дотримано вимоги щодо зазначення в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності марки, моделі, державного номерного знаку причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знаку транспортного засобу). Такі дії призвели до подальшого неправильного застосування уповноваженою особою відповідача формули для обчислення, оскільки до неї були внесені невірні дані, що позбавляє можливості встановити суть правопорушення.
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 12 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасувано постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, серії АА № 00016478 від 10 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 132-1 КУпАП, і накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 8 500 грн та справу закрито.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті, код ЄДРПОУ 39816845, місцезнаходження: м. Київ, проспект Перемоги, 14, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова не містить повних відомостей щодо складу транспортного засобу, а саме: марки, моделі та державного номерного знаку спеціалізованого напівпричепа-контейнеровоза, приєднаного до сідлового тягача. Водночас, з наданих свідоцтв про реєстрацію вбачається, що позивачу належить саме такий тип причепа - спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз, який має технічну характеристику, що дозволяє застосовувати підвищену межу загальної допустимої ваги згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху - 44 000 кг. Суд наголосив, що посадова особа при визначенні правопорушення неправомірно застосувала межу в 40 000 кг, чим допустила хибні розрахунки, не врахувавши специфіку транспортного засобу. Крім того, суд зазначив, що саме технічні характеристики, підтверджені державною реєстрацією, а не наявність чи відсутність маркування на контейнері, є визначальними для встановлення дозволеної ваги. Отже, неврахування цих обставин призвело до помилкових висновків щодо наявності адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі Державна служба України з безпеки на транспорті, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що спірна постанова була прийнята відповідачем згідно з приписами чинного законодавства, в ній відображено всі істотні ознаки складу правопорушень, факт вчинення яких підтверджується проведеним габаритно-ваговим контролем з використанням належного технічного приладу, який здійснено з урахуванням похибки вагових і габаритних параметрів транспортного засобу, належного позивачу. На думку апелянта, надані суду першої інстанції документи, які встановлюють невідповідність висновків постанови щодо вагових параметрів транспортного засобу, не можуть братись до уваги, оскільки дані, наведені в спірній постанові, вже є такими, що не потребують додаткових обчислень та відповідають дійсності. Крім того, будь-яких доказів щодо здійснення позивачем вантажного перевезення саме контейнером, ідентифікації такого контейнера, доказів щодо придбання або використання контейнера, товарно-супровідних документів на перевезення вантажу контейнером, або сертифікату на такий контейнер, які б могли свідчити на користь висновку про контейнерні перевезення транспортним засобом позивача, матеріали справи не містять.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 підтримав рішення суду першої інстанції, вказавши, що його транспортний засіб є зареєстрованим контейнеровозом, для якого допустима вага становить 44 т, а не 40 т, як помилково застосував апелянт. Зазначив, що система фіксації не ідентифікувала повністю автопоїзд, а лише тягач, через що сформовані метадані були неповними. Постанова не містить необхідних даних про напівпричіп, що призвело до хибного розрахунку перевищення ваги. Ременюк наголосив, що апелянт не здійснив належної перевірки інформації, як того вимагає закон, а висновки ґрунтуються на неправильних вихідних даних.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за їх відсутності.
Частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справ та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 є власником спеціалізованого вантажного сідлового тягача марки «MAN TGХ 26.480», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та спеціалізованого напівпричепу контейнеровоза - Е марки «SCHMITZ SKI 24», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 ., про що свідчать наявні у справі копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (т. 1, а.с. 13).
10 січня 2024 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Тимощуком Андрієм Миколайовичем винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України, серії АА № 00016478, відповідно до якої 22 грудня 2023 року о 15 год. 59 хв., за адресою М-05, км 36+303, Київська область, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , допустив рух транспортного засобу «MAN TGX 26.480», державний номерний знак НОМЕР_2 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: перевищення навантаження на строєну вісь транспортного засобу на 8 % (3, 2 тон) при дозволеній максимальній масі 40 тон, чим вчинив порушення, відповідальність за яке передбачено частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Фактичні зафіксовані параметри транспортного засобу: кількість вісей - 5 шт.; відстань між вісями 1-2: 2 620 мм, 2-3: 1 340 мм, 3-4: 5 430 мм, 4-5: 1 320 мм; 5-6: 1 320; навантаження на вісь 1 - 6 800 кг, 2 - 5 150 кг, 3 - 9 100 кг, 4 - 9 150 кг, 5 - 9 000 кг; 6 - 8 800 кг; загальна маса - 48 000 кг. Виміряні з урахуванням похибки вагові параметри (загальна маса) становлять 43 200 кг.
Постановлено накласти штраф у сумі 8 500, 00 гривень.
Автоматичне визначення фактичної загальної маси транспортного засобу позивача відбувалось на автомобільній дорозі державного значення.
30 січня 2024 року позивач звернувся до суду з даним позовом, вказавши, що отримав оскаржувану постанову 23 січня 2024 року засобами поштового зв'язку, що підтверджується поданим конвертом.
Із зазначених підстав можна дійти висновку, що позивач строк оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не пропустив.
Колегія суддів, переглядаючи судове рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства і фактичні обставини справи.
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III) встановлено, що реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - постанова № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Відповідно до пункту 7 вказаного положення Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання фіксації порушень законодавства про автомобільний транспорт» від 27 грудня 2019 року № 1174 було затверджено Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - Порядок № 1174).
Згідно з пунктом 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційної телекомунікаційної системи.
Доказом у справі є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису, працюючими в автоматичному режимі, внесені до автоматично сформованої постанови (пункт 4 Порядку № 1174).
Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (пункт 7 Порядку № 1174).
Таким чином, Укртрансбезпека з метою забезпечення виконання покладених на неї законодавством завдань, зокрема в частині здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів, має право, зокрема, використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі.
Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08 вересня 2005 року № 2862-IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту «б» пункту 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують, зокрема, на автомобільних дорогах державного значення фактичної маси, а саме: двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом - 40 тонн; трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 тонн; двовісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 42 тонни; трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра - 44 тонни.
Отже різниця між вантажними автомобілями (тягачами) з напівпричепами, для яких дозволена максимальна маса становить 40 тонн, та контейнеровозами з масою 42 тонни (44 тонни), полягає в тому, що останні мають бути контейнеровозами, які здійснюють перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
За пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Доказами у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 251 КУпАП, зокрема, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідачем до суду першої інстанції на підтвердження в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, надано копію постанови від 10 січня 2025 року серії АА № 00016478 від 10 січня 2024 року та матеріали автоматичної фотофіксації належного позивачу автомобіля з причепом (передній, боковий та задній вид вантажівки з напівпричепом).
З наявного в матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 вбачається, що належний позивачу напівпричіп марки SCHMITZ, модель SKI 24, номерний знак НОМЕР_5 , - є спеціалізованим напівпричепом н/пр контейнеровозом (з пристроєм самовивантаження).
Виходячи з зазначеної інформації та матеріалів фотофіксації видно, що належний позивачу транспортний засіб є трьохвісним автомобілем (тягачем) з трьохвісним напівпричепом, тому фактична допустима маса складає 40 тон, а у разі належності напівпричепу до контейнеровозу - 44 тонни.
Наголошуючи на протиправності оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 , з чим погодився суд першої інстанції, посилався на те, що посадовими особами Укртрансбезпеки не враховано належність напівпричепу до контейнеровозів, що свідчить про неправильність обчислення максимально допустимої загальної маси транспортного засобу 40 тонн.
Статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III визначено, що причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем; напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача.
Положеннями пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (далі - Правила № 363), визначено, що сідельний тягач - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для буксирування напівпричепа.
Отже, напівпричеп - це транспортний засіб без джерела енергії, який самостійно пересуватись і перевозити вантажі по дорогах не може, а рушійною силою для нього є саме тягач, який є основним транспортним засобом, котрий здійснює перевезення вантажів.
Напівпричеп-контейнеровоз - транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій, а саме: контейнерів.
Згідно з пунктом 17.6. Правил № 363 для перевезення контейнерів перевізник повинен надавати автомобілі (автопоїзди) із бортовими платформами або спеціалізований рухомий склад (низькорамні напівпричепи - контейнеровози, автомобілі із вантажопіднімальними пристроями тощо).
Відповідно до пункту 17.2-17.5 Правил № 363 забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів. Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об'єм контейнера, куб.м, місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.
Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.
Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов'язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об'єм контейнера (куб.м).
Після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил, навісити бирку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача (пункт 17.15. Правил № 363).
Відповідно до пункту 17.9 Правил № 363 приймання вантажів для перевезення в контейнерах здійснюється при наявності Договору на підставі заявки, а при відсутності Договору - разового договору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано до суду доказів перевезення вантажів контейнером, актів про пломбування, тощо. Відповідного маркування із зазначенням вантажності і маси тари контейнера, внутрішнього об'єму контейнера, місця, місяця і року виготовлення контейнера; часу останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера транспортний засіб позивача не містить.
Матеріалами фотофіксації вказаного належного позивачу транспортного засобу підтверджується, що позивач 22 грудня 2023 року здійснював вантажні перевезення транспортним засобом, який не є контейнеровозом в розумінні вищезазначених норм, оскільки верхня його частина зрізана і накрита тентом, та не перевозив контейнери.
Окрім того, вантаж, що перевозився в напівпричепі, не мав відповідних маркувань та позначень для ідентифікації його як контейнера, тобто не використовувався в момент зафіксованого порушення як контейнеровоз, тому фактична маса транспортного засобу повинна бути не більше 40 т.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновок відповідача, що сам факт реєстрації за позивачем автомобільного транспорту - контейнеровоза не поширює вагові обмеження, передбачені пунктом 22.5 Правил дорожнього руху у 44 т, для відповідного транспорту з урахуванням вантажу.
Факт перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 ПДР України, доведено належними, допустимими та достовірними доказами, що пов'язано із правомірністю порядку проведення габаритно-вагового контролю, а також використання при проведенні останнього належного технічного приладу.
Відтак, наявні дані про те, що транспортний засіб рухався з порушенням вагових норм, адже в підпункті «б» пункту 22.5 ПДР України чітко вказано, що максимальне значення фактичної маси автомобіля 40 тонн передбачене саме для перевезення трьохвісним автомобілем (тягачем) з трьохвісним напівпричепом.
Виходячи із наведених обставин справи та положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, відповідачем правильно встановлено максимальну допустиму вагу транспортного засобу позивача, враховані під час накладення стягнення показники вагового обладнання підтверджені належними доказами, тобто факти перевищення позивачем нормативних параметрів транспортних засобів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, доведений належними, допустимими та достовірними доказами, а тому оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП, а наведені у позові доводи, з яким погодився суд першої інстанції, не спростовують наявність події адміністративного правопорушення за частиною другою статті 132-1 КУпАП.
Якщо в реєстраційних документах транспортний засіб вказано як «контейнеровоз», тобто як колісний транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій контейнерів, то і його експлуатація повинна відповідати як його конструкції, так і його призначенню.
Перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження на вісі транспортного засобу.
Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов'язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу і можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.
Оскільки висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають фактичним обставинам справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, то відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 286, 308, 315, 317, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.
Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 12 червня 2025 року скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування постанови серії АА № 00016478 від 10.01.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 132-1 КУпАП із накладенням штрафу 8 500 грн та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Черпак Ю.К.
Судді Василенко Я.М.
Штульман І.В.