21 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 280/10693/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року (суддя Татаринов Д.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 13.01.2025 року) у справі №280/10693/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання звільнити зі служби за сімейними обставинами, -
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача в частині не розгляду рапорту курсанта взводу навчальної батареї навчального дивізіону причіпної артилерії та міномету солдата військової частини ОСОБА_1 про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; зобов'язати відповідача звільнити курсанта взводу навчальної батареї навчального дивізіону причіпної артилерії та міномету солдата військової частини ОСОБА_1 зі служби за сімейними обставинами.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 1301.2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
З рішенням суду першої інстанції не погодився ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги обґрунтував тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказував, що він є курсантом взводу навчальної батареї навчального дивізіону причіпної артилерії та міномету солдатом військової частини № НОМЕР_1 . Відповідно Довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 24.04.2023 (серія 12ААГ № 160418), матері позивача солдата ОСОБА_1 , ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності, інші особи, які могли би здійснювати догляд за ОСОБА_2 відсутні. Апелянт вказував, що через те, що командування Військової частини № НОМЕР_2 не приймало рапорт, 02.10.2024 року було подано рапорт про звільнення з військової служби курсанта взводу навчальної батареї навчального дивізіону причіпної артилерії та міномету солдата військової частини № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за сімейними обставинами. 14 жовтня 2024 було повторно подано рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу (необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я). Апелянт вказував, що згідно ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань. Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу, мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Згідно із ч.ч. 3, 4, 6 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232 та відповідно до абз. 7 пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції станом на момент подання та розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи. Згідно з п. 233 Положення № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Апелянт вказував, що через те, що командування Військовою частини № НОМЕР_1 не приймала рапорт від Апелянта про звільнення з військової' служби відповідно до підпункту «Г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», 02.10.2024 року адвокатом Іванісовим В.С. було подано рапорт на адресу Міністерства Оборони України про звільнення Апелянта з військової служби за сімейними обставинами.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний на території України, який продовжений як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на теперішній момент. Позивач вказує про те, що виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв'язку з тим, що його матері встановлена друга група інвалідності, при цьому відсутні інші члени сім'ї, які можуть здійснювати догляд за нею. Відповідно до частини 7 статті 26 Закону № 2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Суд першої інстанції вказував, що рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця, який подається ним на ім'я командира (начальника) військової частини, передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань не пізніше 14 днів з дня подання такого рапорту. До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких, зокрема така обставина, що визначена позивачем. 02 жовтня 2024 року позивачем засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявним в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист, подано рапорт про звільнення від 02 жовтня 2024 року, який направлено до Міністерства оборони України, а не на адресу Військової частини, яку позивач вказує у позові відповідачем. Окрім того, в матеріалах справи відсутня копія рапорту про звільнення позивача з військової служби від 02 жовтня 2024 року, відтак суд позбавлений можливості встановити обставини щодо особи, на ім'я якої було складено такий рапорт (ім'я особи, якій було адресовано рапорт від 02 жовтня 2024 року). Рапорт представника позивача від 03 жовтня 2024 року не містить посилань на підпункт «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у якості підстав звільнення позивача з військової служби. Рапорт позивача від 14 жовтня 2024 року, копія якого міститься в матеріалах справи, в графі адресата містить «командиру батареї». При цьому інформації щодо повної посади із зазначенням найменування військової частини, у якій таку посаду займає командир батареї, якому адресується рапорт позивача, рапорт від 14 жовтня 2024 року не містить. Суд першої інстанції вказував, що докази направлення рапорту від 14 жовтня 2024 року на адресу відповідача засобами поштового зв'язку або його вручення уповноваженій особі відповідача в матеріалах справи відсутні. Рапорти позивача про звільнення з військової служби не адресовані командиру (начальнику) Військової частини НОМЕР_1 та не подані позивачем/його представником до Військової частини НОМЕР_1 . Суд не вбачав протиправних дій (бездіяльності) відповідача в частині не розгляду рапортів позивача про звільнення з військової служби на підставі пункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є курсантом взводу навчальної батареї навчальної батареї навчального дивізіону причіпної артилерії та міномету, солдатом військової частини НОМЕР_1 . Відповідно довідки до акту огляду МСЕК від 24.04.2023 року серії 12ААГ №160418, матері ОСОБА_1 ОСОБА_2 , встановлена друга група інвалідності. 02.10.2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подано рапорт про звільнення, який направлено до Міністерства оборони України за адресою: вул. Повітряних сил України, 6, м. Київ 168, 03168 (6909800023203).
Встановлено, 03.10.2024 року адвокатом Іванісовим В.С. на ім'я командира Військової частини НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_1 ) складено рапорт про звільнення ОСОБА_1 з лав Збройних Сил України, який у якості звільнення від проходження військової служби містить посилання на частини 9, 13 п.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
14.10.2024 року ОСОБА_1 командиру батареї складено рапорт про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». В матеріалах справи відсутня копія рапорту ОСОБА_1 , направлена 02.10.2024 року до Міністерства оборони України.
В матеріалах справи є копія довідки МСЕК серії 12 ААГ №160418, згідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.04.2023 року вперше оглянута та їй встановлена друга група інвалідності, дата чергового переогляду квітень 2025 року.
Поміж тим, встановлено, що ОСОБА_2 є заміжньою згідно свідоцтва про шлюб від 07.10.2005 року № НОМЕР_3 .
Відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 24.02.2022 року введено воєнний стан, який продовжувався і діє на теперішній час.
Відповідно до ч.5 ст.1, «г» п.2 ч.4, п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (чинній на момент подання рапорту) від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Відповідно п.17 ст.1, частин 1, 2, 3, 5, 7 ст.13, частин 2, 4 ст.16 Закону «Про соціальні послуги» соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім'ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Надавачі соціальних послуг провадять свою діяльність відповідно до законодавства про соціальні послуги, на підставі установчих та інших документів, якими визначено перелік соціальних послуг та категорії осіб, яким надаються такі послуги, за умови забезпечення їх відповідності критеріям діяльності надавачів соціальних послуг, встановленим Кабінетом Міністрів України. До надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору належать: 1) установи/заклади надання соціальних послуг (стаціонарні, реабілітаційні, тимчасового перебування); 2) інші установи/заклади соціальної підтримки (обслуговування), у тому числі спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі. До надавачів соціальних послуг недержавного сектору належать підприємства, установи, організації, крім визначених частиною другою цієї статті, громадські об'єднання, благодійні, релігійні організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності. Оплата праці працівників надавачів соціальних послуг має забезпечувати належні матеріально-побутові умови для ефективної діяльності працівників, підвищувати престижність професії, сприяти підвищенню кваліфікації працівників. Умови оплати праці працівників надавачів соціальних послуг державного/комунального сектору визначаються Кабінетом Міністрів України. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть встановлювати додаткові стимулюючі виплати працівникам надавачів соціальних послуг. Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд. Розмір компенсації за догляд фізичним особам, які надають соціальні послуг. Соціальні послуги за типами поділяються на, зокрема, комплексні соціальні послуги, що передбачають узгоджені дії фахівців з надання постійної або систематичної комплексної допомоги (догляд, виховання, спільне проживання, соціальний супровід, кризове втручання, підтримане проживання, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція тощо). Соціальні послуги залежно від строку надання поділяються на послуги, що надаються, зокрема, постійно - не менше одного разу на місяць протягом більше одного року. Базовими є такі соціальні послуги, зокрема, догляд вдома, денний догляд.
Відповідно наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.021 року №407 затверджено форму первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення.
Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.
Отже, Закон передбачає дві умови, а саме: наявність інвалідності І чи ІІ групи та необхідність постійного догляду
Передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, мають право бути звільненими з військової служби на підставах та під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Наявна умова «відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи».
Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно довідки МСЕК серії 12 ААГ №160418, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.04.2023 року вперше оглянута та їй встановлена друга група інвалідності, дата чергового переогляду квітень 2025 року. Не вказано про потребу постійного стороннього догляду.
Також слід враховувати, що інвалідність ОСОБА_2 встановлена за другою групою, проте підлягає наступному переогляду.
Суд апеляційної інстанції враховує, що ОСОБА_2 , яка є матір'ю ОСОБА_1 має інших родичів (чоловіка) та осіб, які можуть здійснювати сторонній догляд за нею, у разі необхідності.
Відсутні медичні висновки щодо ОСОБА_2 і які б свідчили про необхідність постійного догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, цей догляд може здійснюватися, в тому числі рідними, зокрема, сином.
Згідно п. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, з службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити до наступного прямого начальника (загальний обов'язок військовослужбовця). Кожен військовослужбовець має право, щоб його звернення було розглянуто в межах розумних термінів, а відтак має бути належний доказ отриманням військовою частиною такого рапорту/заяви військовослужбовця чи його представника (в порядку звернення громадян), який може бути направлений рекомендованим листом із повідомленням про вручення та описом вкладення на адресу військової частини.
Встановлено, що 02.10.2024 року позивач засобами поштового зв'язку подав рапорт про звільнення від 02 жовтня 2024 року, який направлено до Міністерства оборони України, хоча копія рапорту про звільнення позивача з військової служби від 02 жовтня 2024 року у матеріалах справи відсутня.
Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся з рапортом від 14.10.2024 року адресованим «командиру батареї». Докази направлення рапорту від 14.10.2024 року на адресу відповідача засобами поштового зв'язку або його вручення уповноваженій особі відповідача в матеріалах справи відсутні.
Суд першої інстанції встановив, і це знайшло відображення у матеріалах справи, що рапорти ОСОБА_1 про звільнення з військової служби не адресовані командиру (начальнику) Військової частини НОМЕР_1 та не подані позивачем/його представником до Військової частини НОМЕР_1 .
Суд апеляційної інстанції зазначає, що для розгляд відповідачем - військовою частиною рапортів позивача про звільнення його з військової служби, такі рапорти мають бути направлені, вручені, доведені до відома Військової частини НОМЕР_1 . Відсутні протиправні дії (бездіяльність) відповідача в частині не розгляду рапортів позивача про звільнення з військової служби на підставі пункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки з рапортами з цього питання позивач не звертався.
Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Не передбачено повернення судових витрат у разі відмови у задоволенні вимог позовної заяви та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 242, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.01.2025 року у справі №280/10693/24 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова