21 серпня 2025 року справа №200/8646/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Геращенко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі № 200/8646/24 (головуючий І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просив: визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ПФУ в Львівській області № 914250189348 від 13.05.2024 року про відмову у проведенні перерахунку пенсії; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.10.2024 року щодо перерахунку пенсії “Зміна періоду заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 18.10.2024 року звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою щодо перерахунку пенсії через зміну періоду 60 місяців до 01.07.2000 року. До даної заяви Позивач додав всі необхідні документи, які підтверджують його заробітну плату та необхідний стаж.
За результатами розгляду заяви позивача ГУ ПФУ в Львівській області винесло рішення про відмову в перерахунку пенсії № 914250189348 від 24.10.2024 року, в якій обґрунтуванням негативного результату було “документи, які були надані заявником не підлягають врахуванню, оскільки не підтверджені первинними документами та відсутній акт перевірки».
Позивач вважає таку позицію протиправною, наголошує, що надані документи не підлягають перевірці, просив задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі № 200/8646/24 позов задоволено, внаслідок чого визнано протиправними та скасовано рішення ГУ ПФУ в Львівській області № 914250189348 від 13.05.2024 року про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.10.2024 року щодо перерахунку пенсії “Зміна періоду заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обгрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 18.10.2024 до органу Пенсійного фонду України звернувся ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з заявою про перерахунок пенсії - зміна періоду 60 місяців до 01.07.2024.
До заяви позивачем долучено архівну довідку про заробітну плату від 16.08.2024 № 05-07-07/105, яка видана Костянтинівською міською радою.
Рішенням відповідача від 24.10.2024 № 914250189348 відмовлено у перерахунку на пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з тим, що довідка про заробітну плату не підтверджена первинними документами. Відтак в проведенні перерахунку на пенсії за віком - зміна періоду заробітної плати за 60 календарних місяців до 01.07.2000 відмовлено.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до абзацу п'ятого підпункту 6 пункту 4, пунктів 9, 10 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280 Пенсійний фонд України у межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає акти організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.
Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Пенсійне забезпечення в Україні здійснюється відповідно до норм Законів України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», “Про пенсійне забезпечення» та інших нормативно-правових актів.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Закон № 1058 є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері пенсійного забезпечення. Закон № 1058 розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, умови та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Абзацом 7 ч. 2 ст. 5 Закону № 1058 передбачено, що виключно цим Законом визначаються умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно з статтею 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 цієї статті визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Законом № 1058 визначено механізм розрахунку пенсії, який передбачає пряму залежність розміру пенсії від тривалості страхового стажу та заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески до Пенсійного фонду.
Частиною 1 статті 40 Закону № 1058 визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до статті 40 Закону заробітна плата враховується для розрахунку пенсії на підставі документів про нарахування заробітної плати, виданих в порядку встановлених законом, при умові підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Суд звертає увагу на те, що архівна довідка про заробітну плату, яка видана Костянтинівською міською радою № 05-07-07/105 від 16.08.2024 року оформлювалась на підставі документів про нараховану та сплачену заробітну плату, які представлені у вигляді розрахункових відомостей тощо.
Відтак довідка № 05-07-07/105 від 16.08.2024 року не повинна підтверджуватись первинними документами так як складена на їх підставі.
Враховуючи зазначене рішення ГУ ПФУ в Львівській області № 914250189348 від 24.10.2024 року (а не 13.05.2024, як помилково зазначено в позові) про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, в порушені права підлягають поновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.10.2024 року щодо перерахунку пенсії “Зміна періоду заробітної плати за 60 місяців до 01.07.2000», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі № 200/8646/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 лютого 2025 року у справі № 200/8646/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 21 серпня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Геращенко