21 серпня 2025 року місто Київ
Справа № 758/16074/24
провадження №22-ц/824/9378/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:судді-доповідача- Шкоріної О.І.,суддів-Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н.В.,
сторони :
позивач - АТ «Ідея Банк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк»
на заочне рішення Подільського районного суду м.Києва від 11 лютого 2025 року, ухвалене у складі судді Якимець О.І.,
В грудні 2024 року АТ «Ідея Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 146 744, 48 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16.09.2016 між позивачем та відповідачем було укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної лінії №С03.190.73380.
Згідно кредитного договору відповідач отримав кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу в межах встановленого кредитним договором ліміту кредитної лінії, доступного відповідачу.
Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48% річних.
Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 15000 грн.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання згідно кредитного договору, що підтверджується випискою по поточному рахунку.
Відповідачем умови договору не виконувались, відповідач не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані відсотки та комісію, та інші платежі за кредитним договором.
Внаслідок невиконання відповідачем його обов'язків, станом на 13.11.2024 утворилась заборгованість в сумі 146744,48 грн., яка складається із простроченого боргу в сумі 66012,63 грн., прострочених процентів в сумі 80731,85 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025 року частково задоволені позовні вимоги АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованість за кредитним договором № С03.190.73380 у розмірі 143 714 гривень 48 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» судовий збір у розмірі 2967,44 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник АТ «Ідея Банк» подав апеляційну скаргу, в який просять скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті строкових процентів за кредитним договором в розмірі 3030 грн.
Рішення в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим, ухваленим на підставі неправильного застосування норм матеріального права. Звертає увагу суду, що АТ «Ідея Банк» припинило нарахування процентів за кредитом з моменту пред'явлення вимоги позичальнику, що додатково підтверджується детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором. Сума заборгованості, в тому числі щодо процентів, що вказані у вимозі повністю співпадає з сумою заборгованості, яку просив стягнути з відповідача банк в позовній заяві. Оскільки вимога залишилась невиконаною відповідачем, основний борг та строкові проценти було віднесено до простроченого боргу та прострочених процентів.
На виконання п.9.13 договору у зв'язку з порушенням позичальником строків сплати відсотків за користування кредитом понад 60 днів, банк переніс всю суму строкових відсотків на рахунок простроченої заборгованості за відсотками по кредиту, що детально вказано у виписці по поточному рахунку позичальника.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 143714,48 грн. АТ «Універсал Банк» не оскаржується, а тому в цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.
Правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористалася.
В судове засіданні не з'явилися сторони, будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток - повідомлень до електронного кабінету позивача через підсистему "Електронний суд", що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду ( а.с.125), а відповідачу на поштову адресу, будь-яких заяв від сторін не надходило.
За таких обставин колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з'явилися, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.
Оскільки рішення ухвалене за відсутності учасників справи, то датою рішення є дата складення повного судового рішення ( ч.5 ст.268 ЦПК України).
Судом установлено, що 16.09.2016 між сторонами укладено угоду про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №С03.190.73380.
Відповідно до умов договору максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн, відповідачу на момент укладання договору встановлений доступний ліміт кредитної лінії 15000,00 грн, процентна ставка за користування коштами становить 48.0000% річних, строком на 12 місяців.
Щодо виконання зобов'язань за кредитним договором із сторони відповідача, то останній ухиляється від їх виконання.
Позивачем 04.09.2024 було направлено лист вимогу №12.4.2/С03.190.73380 на адресу проживання відповідача про усунення порушених кредитних зобов'язань.
Згідно вимоги банк просив погасити суму заборгованості у розмір 146744,48 грн, з яких - 63583,40 грн. - основний борг, 2429,23 грн. - прострочений борг, 77701,85 грн - прострочені проценти, 3030,00 грн. - строкові проценти.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань в строки передбачені договором кредиту належним чином не виконує, у зв'язку з чим підлягає стягненню заборгованість, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 66012,63 грн. та заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 77701,85 грн., а всього в розмірі 143714,48 грн.
Що стосується строкових процентів в сумі 3030 грн., які нараховує банк, то в цій частині суд першої інстанції вважав, що вимоги задоволенню не підлягають, оскільки доказів щодо умов нарахування таких відсотків відповідачу стороною позивача не надано.
Колегія суддів погоджуються з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею ст. 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Судом установлено, що сторони досягли згоди щодо терміну користування кредитом, який становить 12 місяців (а.с.13).
З наданої позивачем виписки по рахунку клієнта, ОСОБА_1 отримала можливість користуватися наданими їй кредитними коштами 16.09.2016 року,
Таким чином, строк кредитування закінчився 16.09.2017.
Суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи скаржника щодо необхідності стягнення додатково 3 030 грн. строкових процентів. Як убачається з матеріалів справи, строк кредитування за договором №С03.190.73380 становив 12 місяців, починаючи з 16 вересня 2016 року. Отже, зобов'язання зі сплати договірних (строкових) процентів могло існувати виключно протягом дії договору та в межах визначеного сторонами строку. Водночас, позивач здійснив розрахунок 3 030 грн. процентів поза межами строку дії договору, тобто після спливу 12-місячного строку кредитування.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики до дня повернення позики, якщо інше не встановлено договором.
Тлумачення цієї норми у взаємозв'язку зі ст. 1050 та 1054 ЦК України дає підстави для висновку, що право на нарахування та стягнення договірних процентів обмежується строком кредитування, визначеним договором.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що після закінчення строку кредитування кредитодавець втрачає право нараховувати договірні проценти, а його права забезпечуються нормою ст. 625 ЦК України (право на інфляційні втрати та 3 % річних).
Зокрема, такий висновок викладено у постановах ВП ВС від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц та від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16. Таким чином, нарахування 3 030 грн. процентів, здійснене після завершення строку кредитування, не може кваліфікуватися як договірні проценти.
Це не відповідає ані умовам договору, ані вимогам матеріального закону.
Суд не вправі вийти за межі правової природи зобов'язання та стягувати відсотки, які не ґрунтуються на договорі чи законі.
Оскільки 3 030 грн. процентів нараховано поза межами дії договору, вони не підлягають стягненню у складі прострочених процентів.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, відмовивши у цій частині позовних вимог.
Доводи апелянта не спростовують того факту, що спірні проценти нараховані поза межами строку, а тому правових підстав для їх стягнення немає.
Рішення ухвалене відповідно до норм матеріального права, а відтак підстав для його зміни чи скасування немає.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Ідея Банк», залишити без задоволення.
Заочне рішення Подільського районного суду м.Києва від 11 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус