Справа №75212972/25 Суддя в суді першої інст. - Токман Ю.Ф.
Провадження № 33/824/4216/2025 Суддя-доповідач - Дрига А.М.
18 серпня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Дрига А.М.,
за участю особи,
яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року,
Цією постановою судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Полтавської області, громадянина України, працюючого машиністом крану АВ «Метал Груп», РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п'ять років.
Згідно ст. 40-1 КУпАП постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, правопорушення вчинено за таких обставин.
Так, ОСОБА_1 04 травня 2025 року о 22:00, керував транспортним засобом «ЗАЗ-Forza AF6854», д.н.з. НОМЕР_2 , в місті Києві по пр. Академіка Глушкова, не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1А ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В апеляційній скарзі апелянт, оспорюючи наведені в постанові судді місцевого суду фактичні обставини, свою винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, підстави та обґрунтованість притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, просить скасувати постанову суду, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП або змінити в частині застосованого покарання виключивши з мотивувальної та резолютивної частини постанови щодо накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 років.
Вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою, винесена з грубим порушенням вимог процесуального права, у зв'язку з неповнотою судового розгляду.
Зазначає, що копія постанови серії ББА №908647 від 07.09.2024 є неналежним та недопустимим доказом, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про набрання постанови законної сили та відсутнє належне засвідчення її електронної копії. У зв'язку з чим, працівник поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення відносно нього за ч. 5 ст. 126 КУпАП порушив вимоги ст. 251 КУпАП щодо обов'язку збирання доказів. Тобто матеріали справи не містять належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що він повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене ч. ч. 2-4 ст. 126 КУпАП.
Крім того, матеріали справи не містять довідку про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення та довідки про неотримання особою посвідчення водія на право керування транспортним засобом. Оскільки, повторність вчинення адміністративного правопорушення не підтверджена належними доказами, у його діях відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Звертає увагу, що судом першої інстанції не враховано положення ст. 30 КУпАП, відповідно до якої позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Таким чином, суд першої інстанції не вправі застосовувати покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки позбавити такого права можливо лише ту особу, якій таке право надано.
Заслухавши думку ОСОБА_1 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив про її задоволення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши та оцінивши доводи, зазначені апелянтом, суд вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, суддя, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, повинен всебічно, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи, оцінивши кожен доказ як окремо, так і в їх сукупності й навести в своєму рішенні висновки за результатами їх дослідження та оцінки щодо відсутності або наявності в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП наступає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Згідно вимог пункту 2.1.а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 04 травня 2025 року о 22:00, керував транспортним засобом «ЗАЗ-Forza AF6854», д.н.з. НОМЕР_2 , в місті Києві по пр. Академіка Глушкова, не маючи права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1А ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Висновок суду першої інстанції підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 320367 від 04.05.2025; карткою обліку адміністративного правопорушення; копією постанови серії ББА № 908647 від 07.09.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП; довідкою УПП у м. Києві ДПП щодо повторності вчиненого адміністративного правопорушення, відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, а також пояснення ОСОБА_1 в судовому засіданні на підтвердження зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин.
Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність у апеляційного суду відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що полягає у керуванні транспортним засобом повторно протягом року вчинення, не маючи права керування транспортними засобами. Дії ОСОБА_1 обґрунтовано кваліфіковані судом за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що копія постанови серії ББА №908647 від 07.09.2024 є неналежним та недопустимим доказом та матеріали справи не містять належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що він повторно протягом року вчинив правопорушення, передбачене ч. ч. 2-4 ст. 126 КУпАП, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, матеріали справи містять копію постанови серії ББА № 908647 від 07.09.2024 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, згідно якої ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи на це права, оскільки не отримував водійських прав, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП. Крім того, матеріали справи не містять підтверджуючих документів, що вказана постанова оскаржувалась апелянтом, тобто апеляційний суд приходить до висновку, що постанова серії ББА № 908647 від 07.09.2024 набрала законної сили.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не вправі застосовувати покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки позбавити такого права можливо лише ту особу, якій таке право надано, апеляційний суд вважає безпідставними та не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови в частині призначення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом.
Згідно з вимогами ст.ст. 23, 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність та враховується мета адміністративного стягнення, яка застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Отже, оскільки не передбачено альтернативного застосування стягнення, тому суд першої інстанції, з дотриманням вимог ч. 5 ст. 126 КУпАП обґрунтовано застосував відносно ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на мінімальний строк.
Стаття 30 КУпАП не перешкоджає застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
Позбавляючи права мати посвідчення водія на право керування транспортними засобами як офіційного документу, що підтверджує спеціальний статус його власника, а саме права керувати транспортними засобами навіть у випадках, коли особа на час вчинення адміністративного правопорушення офіційно не отримала посвідчення водія, однак здійснювала керування транспортним засобом, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст. 33, ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 навмисно порушив закон та керував транспортним засобом, ігноруючи заборони, про які вже був попереджений працівниками поліції та притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення такого правопорушення вперше.
Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Достатніх доводів і належних доказів, які б спростовували правильність висновків судді щодо визнання винним та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП апеляційна скарга не містить.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для її зміни та закриття провадження по справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 10 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Дрига