Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.
22-ц/824/10405/2025
м. Київ Справа № 361/12862/24
20 серпня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кафідової О.В.
суддів - Оніщука М.І.
- Шебуєвої В.А
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» адвоката Дзундзи Ольги Володимирівни на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Василишина В.О. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У грудні 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» звернувся до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 24 вересня 2020 року між ТОВ«1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики № 9123116. За умовами договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало ОСОБА_1 позику у розмірі - 6 000 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язалася повернути позику та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановлених кредитним договором, з кінцевим терміном погашення не пізніше 08 жовтня 2020 року, розмір процентів у день (процентна ставка базова/день) становить 1,60 %, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день становить 2,70 %.
Позикодавець виконав свої обов'язки у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами договору.
01 квітня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» уклали договір факторингу № 016-010421 згідно якого ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
ТОВ «Сіроко Фінанс» у свою чергу, за договором факторингу № 20240205/2 від
05 лютого 2024 року відступило це право ТОВ «ФК «Артеміда-Ф».У зв'язку з укладенням договору факторингу позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», включно і до відповідача.
Відповідач належним чином не виконувала грошові зобов'язання, тому станом на
28 листопада 2024 року виникла заборгованість у розмірі - 18 683 грн. 74 коп., що складається із заборгованості за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 6 000 грн. 00 коп., залишок заборгованості по процентам за користування - 9 984 грн. 00 коп., інфляційне збільшення - 2 699 грн. 74 коп.
З огляду на вище викладене просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором позики № 9123116 від 24 вересня 2020 року у розмірі - 18 683 грн. 74 коп., судові витрати по сплаті судового збору у розмірі - 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 7 000 грн. 00 коп.
Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 9123116 від 24 вересня 2020 року в загальному розмірі 7344 (сім тисяч триста сорок чотири) грн. 00 коп., інфляційні нарахування у розмірі 1240 (одна тисяча двісті сорок) грн. 42 коп., судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Дата складання повного тексту рішення не зазначено.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2025 року, було оприлюднене в реєстрі 02 квітня 2025 року.
Не погоджуючись з заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2025 року, 12 квітня 2025 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» адвокат Дзундза О.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення першої інстанції в частині відмови у задоволенні витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права не враховано, що представником позивача - адвокатом Дзундзою О.В. до позовної заяви було долучено копію Договору про надання правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю адвоката, ордер про надання правової допомоги № 1333423 від 28.11.2024 року.
Також, на думку апелянта, суд першої інстанції не звернув уваги, що у разі встановленого договором фіксованого розміру гонорару, саме сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.
Вказує на те, що вимоги позивача про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу ґрунтуються на тому, що за виконання обов'язків представника клієнт у разі задоволення судом позовних вимог у повному обсязі протягом 10 днів з моменту постановлення судом рішення сплачує адвокату гонорар у розмірі 7 000 грн., а у разі часткового задоволення вимог клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 листопада 2024 року між адвокатом Дзундзою Ольгою Володимирівною та ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» було укладено договір про надання правової допомоги № 20241128/17.
Згідно з п. 4.2 Договору у разі ухвалення судом рішення суду на користь клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7 000,00 грн.
За п. 4.3. Договору у разі ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог клієнта, клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, за умовами договору встановлено фіксований розмір гонорару адвоката у 7 000,00 грн.
До позову також долучено попередній розрахунок суми судових витрат у даній справі з якої вбачається, що в дану суму включається, оплата послуг підготовку позовної заяви; оплата послуг адвоката за збирання доказів долучених до позовної заяви; оплата послуг адвоката за підготовку та подання заяв, скарг, клопотань, чи інших процесуальних документів у ході розгляду справи та оплата послуг адвоката за участь у судових засіданнях по справі (а.с. 56).
Як вбачається з матеріалів справи, саме адвокат Дзундзо Ольгою Володимирівною сформувала та подала позовну заяву з додатками через «Електронний суд» в інтересах ТОВ «ФК» «АРТЕМІДА-Ф» у даній справі.
Відмовляючи у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції суд першої інстанції посилався на те, що розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги суду не надано, а тому вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу не підлягає задоволенню.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
ВП ВС зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.
Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
ВП ВС також зауважила, що ч. 3 ст. 137 ЦПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Статтею 137 ЦПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного в ч. 4 вказаної статті.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Судом встановлено, що згідно з п. 4.2 Договору у разі ухвалення судом рішення суду на користь клієнта (задоволення судом позовних вимог у повному обсязі), клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7 000,00 грн.
За п. 4.3. Договору у разі ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог клієнта, клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Отже, за умовами договору встановлено фіксований розмір гонорару адвоката у 7 000,00 грн.
З огляду на те, що матеріалами справи доведено, що саме адвокат Дзундза О.В. подала позовну заяву, до якої, серед інших доказів, долучила договір про надання правової допомоги та розрахунок суми судових витрат, у якій перелічив основні види правової допомоги, що надавалися клієнту, та за обставин встановлення фіксованого розміру гонорару адвоката, колегія суддів вважає, що відсутність акту виконаних робіт із детальним описом відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги та оплати послуг не є підставою для відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів вказує на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Вказаного суд першої інстанції не врахував, а тому заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2025 року в частині відмовлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції колегія суддів виходить із п. 4.3. Договору, за яким у разі ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог клієнта, клієнт зобов'язується сплатити адвокату винагороду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме із 18 683,74 грн задоволено 8 584,42 грн, то і відповідно розмір витрат на професійну правничу, встановлений у фіксованому розмірі, підлягає частковому стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, із відповідача на корить ТОВ «ФК» «АРТЕМІДА-Ф» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 216,22 грн (46% пропорційно до частини задоволених вимог судом першої інстанції).
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, представник позивача просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат в суді апеляційної інстанції представник позивача надав до апеляційної скарги надав копію акту № 2 приймання- передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги № 20241128/17 від 28 листопада 2024 року відповідно до якого адвокатом було надано наступні послуги: підготовка та подання апеляційної скарги у справі за позовом клієнта до ОСОБА_1 про стгнення боргу за договором позики (справа № 361/12862/24); збирання доказів; надання усних та письмових консультацій клієнту; подання процесуальних заяв в ході розгляду судової справи, вартість наданих послуг становить 8 000,00 грн.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України,відповідно дояких самена іншусторону покладенообов'язокобґрунтування наявностіпідстав длязменшення розмірувитрат направничу допомогу,які підлягаютьрозподілу міжсторонами,а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» адвокат Дзундза Ога Володимирівна просила суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000,00 грн.
На підтвердження своїх вимог до апеляційної скарги представник долучив копію акту приймання- передачі наданих послуг згідно Договору про надання правової допомоги № 20241128/17 від 28 листопада 2024 року відповідно до якого адвокатом було надано наступні послуги: підготовка та подання апеляційної скарги у справі за позовом клієнта до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики (справа № 361/12862/23); збирання доказів; надання усних та письмових консультацій клієнту; подання процесуальних заяв в ході розгляду судової справи, загальна вартість наданих послуг становить 8 000,00 грн.
Аналізуючи зазначене в сукупності, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням відсутності заперечень відповідача щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та з урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000,00 грн.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АРТЕМІДА-Ф» адвоката Дзундзи Ольги Володимирівни задовольнити.
Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2025 року в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК» «АРТЕМІДА-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697) витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції у розмірі 3 216,22 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК» «АРТЕМІДА-Ф» (код ЄДРПОУ 42655697) витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції у розмірі 8 000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: