справа № 2-2723/12 Головуючий у суді І інстанції: Фінагеєва І.О.
провадження №22-ц/824/9853/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
20 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,
секретар судового засідання: Янчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Науменка Олексія Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 березня 2025 року про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестстандарт», Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Обґрунтовуючи вимоги заяви посилається на те, що в провадженні Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 2-2723/2012 від 09 квітня 2013 року, виданим Києво-Святошинським районним судом Київської області. Заявник наполягає на тому, що в провадженні суду така справа не перебувала і рішення у цій справі не ухвалювалось, в зв'язку з чим вважає, що виконавчий лист № 2-2723/2012 від 09 квітня 2013 року був виданий помилково.
Окрім того, заявник посилається на ту обставину, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» станом на дату розгляду справи не є поточним кредитором (стягувачем) у вказаному виконавчому провадженні
Так, 03 лютого 2020 року право вимоги до боржника набуло ТОВ «ФК «Інвестстандарт», яке було останнім кредитором у зобов'язанні. Однак ТОВ «ФК «Інвестстандарт» про зміну сторони у зобов'язанні Вишневий ВДВС у Бучанському районі Київської області не повідомляло, до суду з процесуальною заявою про заміну сторони виконавчого провадження не зверталось, не вжило жодних активних заходів щодо отримання стягнутих коштів.
В подальшому заявнику стало відомо, що ТОВ «ФК «Інвестстандарт», будучи поточним кредитором, прийняло рішення про повне задоволення вимог кредитора шляхом набуття права власності на об'єкти нерухомого майна, передані в іпотеку, а саме:
-житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ;
-земельну ділянку площею 0,1162 га, кадастровий номер 3222484001:01:013:0042 за адресою АДРЕСА_1 ;
-земельну ділянку площею 0,1162 га, кадастровий номер 3222484001:01:013:0073 за адресою АДРЕСА_1.
Отже, заявник вважає, що після завершення позасудового врегулювання між ним та кредитором ТОВ «ФК «Інвестстандарт» шляхом стягнення на предмет іпотеки, яке відбулось у способи, визначенні ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» припинено правовідносини по основному зобов'язання, а всі подальші вимоги кредитора є недійсними.
Окрім того, заявник зазначив, що Вишневий ВДВС у Бучанському районі Київської області протиправно утримало виконавчий збір у сумі 88 192,96 грн, фактично не здійснивши виконання рішення суду та утримує на депозитному рахунку органу ВДВС 190 050,33 грн, які підлягають поверненню боржнику.
Враховуючи вищенаведене, заявник просив суд:
-визнати виконавчий лист № 2-2723/2012 від 09 квітня 2013 року таким, що не підлягає виконанню з підстав помилкової видачі судом та недійсності вимог кредитора;
-зобов'язати Вишневий ВДВС у Бучанському районі Київської області повернути заявнику ОСОБА_1 стягнуті кошти, які перебувають на рахунках ВДВС, а саме виконавчий збір у сумі 88 192,96 грн та кошти, які перебувають на депозитному рахунку органу ВДВС в сумі 190 050,33 грн.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 березня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, адвокат Науменко Олексій Григорович, в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нове рішення, яким визнати виконавчий лист № 2-2723/2012 від 09.04.2013 року виданий Києво-Святошинським судом Київської області таким, що не підлягає виконанню з підстав помилкової видачі судом та з підстав недійсності будь-яких вимог кредитора.
Також просив зобов'язати Вишневий ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) де перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 від 04.10.2016 року на підставі виконавчого документу виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі № 2-2723/2012 від 09.04.2013 року повернути заявнику ОСОБА_1 , стягнуті кошти, які перебувають на рахунках ВДВС, а саме виконавчий збір у розмірі 88 192,96 грн та кошти на депозитному рахунку органу ВДВС в сумі 190 050,33 грн, які підлягають поверненню боржнику за умов визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, а всього - 278 243,29 грн.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилався на безпідставність висновку суду першої інстанції про те, що сторона заявника не надала суду в підтвердження повного задоволення вимог поточного кредитора ТОВ «ФК «Інвестстандарт» документів, які свідчать про повне набуття права власності на всі об'єкти нерухомого майна які перебували в іпотеці.
На спростування зазначеного висновку суду першої інстанції представник апелянта зазначав те, що у заявника не виник обов'язок подавати таке підтвердження, оскільки правові відносини, які виникли за кредитним договором № ML-009/337/2007 від 28.09.2007 року не були предметом розгляду у справі № 2-2723/12, а були предметом розгляду у іншій цивільній справі, що не стосується повного факту задоволення вимог поточного кредитора за рахунок всіх предметів іпотеки.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що з 03.02.2020 року актуальне право вимоги до боржника набуло ТОВ «ФК Інвестстандарт» яке було останнім кредитором у зобов'язанні. Однак, ТОВ «ФК «Інвестстандарт» про зміну сторони у зобов'язанні Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не повідомляло, до суду з процесуальною заявою про заміну сторони виконавчого провадження не зверталось. Товариство не вживало жодних активних заходів щодо отримання стягнутих коштів.
Також зазначав, що після завершення позасудового врегулювання між заявником та кредитором ТОВ «ФК «Інвестстандарт» шляхом накладення стягнення на всі предмети іпотеки яке відбулось у способи, визначені ст. 36 Закону України «Про іпотеку», а саме: шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки припиняє правовідносини по основному зобов'язанню, а саме кредитним договорам, а всі подальші вимоги кредитора є недійсними.
Крім того, обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилався на те, що за умови визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та встановленню факту недійсності будь-яких вимог кредитора після задоволення вимог шляхом набуття права власності на іпотечне майно, у заявника виникає право на повернення від Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) всіх грошових коштів стягнутих з ОСОБА_1 та які зберігаються на рахунках органу ВДВС з підстав відсутності належного стягувача, в зв'язку припиненням зобов'язанням та недійсністю будь-яких вимог такої особи, що прямо передбачено Законом, а правозастосування визначене практикою Верховного Суду.
Таким чином вважає, що заявнику повинні бути повернуті грошові кошти стягнуті в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 04.10.2016 року на підставі виконавчого документу виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області у справі № 2-2723/2012 від 09.04.2013 року, які перебувають на рахунках ВДВС, а саме виконавчий збір у сумі 88192,96 грн (фактично не здійснивши виконання рішення суду) та кошти на депозитному рахунку органу ВДВС в сумі 190 050,33 грн, які підлягають поверненню боржнику за умов визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, а всього 278 243,29 грн.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції відхилив доводи заявника про те, що відмінність номера справи у виконавчому листі від єдиного унікального номера справи, заочним рішенням в якій стягнуто заборгованість за кредитним договором, вказує на відсутність у стягувача стосовно неї матеріально правової вимоги, також суд обгрунтовував свої висновки тим, що зміст резолютивної частини заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2012 року у справі № 2-2723/12, яким стягнуто з боржника заборгованість, та зміст виконавчого листа (зобов'язання, яке покладає на боржника обов'язок вчинення певного роду дій), виданого Києво-Святошинським районний судом Київської області 06 листопада 2012 року у справі № 2/2723/2012 повністю аналогічні за виключенням єдиного унікального номера справи.
Також суд першої інстанції зазначив, що єдиний унікальний номер справи, заочним рішенням в якій стягнуто заборгованість з боржника, (2-2723/12) та єдиний унікальний номер справи, зазначений у виконавчому листі (2-2723/2012) відрізняється лиш в частині, яка відповідає за зазначення року реєстрації справи. Оскільки в обох випадках рік реєстрації відповідає 2012-у року реєстрації справи, а всі інші істотні відомості змісту заочного рішення та виконавчого листа повністю відповідають один одному, тому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначені обставини не вказують на відсутність матеріально-правової вимоги кредитора до боржника за оспорюваним виконавчим листом.
Відхиляючи доводи заявника про те, що ТОВ «ФК «Інвестстандарт», будучи поточним кредитором, прийняло рішення про повне задоволення вимог кредитора шляхом набуття права власності на всі об'єкти нерухомого майна, передані в іпотеку, суд першої інстанції обгрунтовував свої висноки тим, що доказів позасудового звернення стягнення на земельну ділянку, загальною площею 0,1162 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484001:01:013:0042 та земельну ділянку, загальною площею 0,1170 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484001:01:013:0073, які були передані в іпотеку для забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № МL-009/337/2007 від 28 вересня 2007 року, суду не надано.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої, другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.
Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання.
До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.
Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов'язань містяться у главі 50 розділу І книги п'ятої ЦК України. Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22).
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022 року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.
Встановлено, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 жовтня 2012 року у справі № 2-2723/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено. Суд вирішив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість у розмірі 50 565,59 євро що еквівалентно 533 858,35 гривень за офіційним курсом НБУ та 43574,28 доларів США що еквівалентно 348 071,34 гривень за офіційним курсом НБУ та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі 3219 грн.
09 квітня 2013 року Києво-Святошинський районний суд Київської області видав виконавчий лист № 2-2723/2012 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг України» заборгованість у розмірі 50 565,59 євро, що еквівалентно 533 858,35 грн згідно з курсом НБУ, та 43 574,28 дол. США, що еквівалентно 348 071,34 грн за офіційним курсом НБУ (а.с. 6 том 1).
09 грудня 2015 року ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 (а.с. 5 том 1).
04 жовтня 2016 року головний державний виконавець Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відкрив виконавче провадження № НОМЕР_2 (а.с. 7 том 1).
За змістом відповіді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 листопада 2023 року № 02-04/182/2023 на адвокатський запит Науменка О. В. в системі АСДС 19 червня 2012 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшли матеріали цивільної справи за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та були зареєстровані в системі документообігу за номером 2-2723/12. Суд зауважив, що номер справи присвоюється автоматично через систему документообігу КП «Д-3». Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями справу призначено судді М.П. Коцюрбі. Рішенням від 23 грудня 2012 року Києво-Святошинський районний суд Київської області задовольнив позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Суд повідомив, що матеріали цивільної справи за номером 2-2723/2012 у Києво-Святошинському районному суді Київської області відсутні. Водночас, суд наголосив на тому, що видача виконавчих листів у 2013 році відбувався шляхом внесення даних у документ власноруч, в зв'язку з чим може мати місце у виконавчому листі зазначення номера справи 2-2723/2012 замість № 2-2723/12 (а.с. 71 том 1).
21 грудня 2023 року ОСОБА_1 надіслала ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вимогу про повернення безпідставно отриманих коштів у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 у сумі 691 879,36 грн (а.с. 171-174 том 1).
За змістом листа Вишневого ВДВС у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 26 грудня 2023 року № 62296 на користь стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перераховано 730 983 грн, з яких 507 188,97 грн повторні перерахування, стягувачем отримано 223 794,03 грн (а.с. 112 том 1).
За договором наступної іпотеки №PCL-009/337/2007 від 28 вересня 2007 року укладеним між Закритим Акціонерним Товариством «ОТП Банк» в особі Заступника Керуючого відділенням «Політехнічне» Банку Василенко Ірини Віталіївни та Заступника начальника відділу по роботі з приватними клієнтами відділення «Політехнічне» Банку Кудрицького Андрія Володимировича, які діяли спільно на підставі Статуту та Довіреностей, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим Ю.Є., зареєстрованими в реєстрі за № 5794 від 29 листопада 2006 року та № 5793 від 29 листопада 2006 року, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, домоволодіння, а саме житловий будинок з відповідними господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , було передано в іпотеку для забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № МL-009/337/2007 від 28 вересня 2007 року укладеним між Закритим Акціонерним Товариством «ОТП Банк» ОСОБА_1 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.С. та зареєстровано в реєстрі за номером 7575 (а.с. 192-196 том 1).
За договором наступної іпотеки №PCL-009/337/2007/1 від 15 жовтня 2007 року укладеним між Закритим Акціонерним Товариством «ОТП Банк» в особі Заступника Керуючого відділенням «Політехнічне» Банку Василенко Ірини Віталіївни та Старшого експерта відділу по роботі з приватними клієнтами відділення «Політехнічне» Банку Жуковської Марії Андріївни, які діяли спільно на підставі Статуту та Довіреностей, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим Ю.Є., зареєстрованими в реєстрі за № 5794 від 29 листопада 2006 року та № 5100 від 10 листопада 2006 року, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, земельну ділянку, загальною площею 0,1162 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484001:01:013:0042, було передано в іпотеку для забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № МL-009/337/2007 від 28 вересня 2007 року укладеним між Закритим Акціонерним Товариством «ОТП Банк» ОСОБА_1 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.С. та зареєстровано в реєстрі за номером 7916 (а.с. 197-199 том 1).
За договором наступної іпотеки №PCL-009/337/2007/2 від 15 жовтня 2007 року укладеним між Закритим Акціонерним Товариством «ОТП Банк» в особі Заступника Керуючого відділенням «Політехнічне» Банку Василенко Ірини Віталіївни та Старшого експерта відділу по роботі з приватними клієнтами відділення «Політехнічне» Банку Жуковської Марії Андріївни, які діяли спільно на підставі Статуту та Довіреностей, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим Ю.Є., зареєстрованими в реєстрі за № 5794 від 29 листопада 2006 року та № 5100 від 10 листопада 2006 року, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, земельну ділянку, загальною площею 0,1170 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484001:01:013:0073, було передано в іпотеку для забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № МL-009/337/2007 від 28 вересня 2007 року укладеним між Закритим Акціонерним Товариством «ОТП Банк» ОСОБА_1 . Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.С. та зареєстровано в реєстрі за номером 7911 (а.с. 185-187 том 1).
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 228716223 від 20 жовтня 2020 року, право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2197244232224, на підставі договору наступної іпотеки № PCL-009/337/2007, серія та номер 7575, виданого 28 вересня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.С., виконавчого напису серія та номер 4915, виданого 17 липня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., звіту про оцінку майна, здійсненого ТОВ «Столиця-груп» 13 жовтня 2020 року, квитанції «Укрпошти» від 15 квітня 2020 року, вимоги про усунення порушення серія та номер 03-14.04 від 14 квітня 2020 року, довідки про суму боргу ОСОБА_1 , серія та номер 13-10/03, було зареєстровано за ТОВ «ФК «Інвестстандарт» (а.с. 188-191 том 1).
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки наведені боржником обставини не підпадають під перелічені в цивільному процесуальному законі підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. В даному випадку, виконавчий лист було видано на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, і виконавчий лист відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Матеріали справи не містять, а боржником не надано доказів на підтвердження того, що виконавчий лист № 2-2723/2012 від 09.04.2013 року, виданий відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили та не скасовано в подальшому судами вищих інстанцій, видано помилково або що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Доводи апеляційної скарги про те, що в провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області ніколи не перебувала справа № 2-2723/2012, рішення у такій справі на думку боржника не ухвалювалось, а виконавчий лист № 2-2723/2012 від 09.04.2013 року виданий Києво-Святошинським районним судом Київської області помилково, оскільки в його провадженні справа № 2-2723/2012 ніколи не перебувала, суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи, оскільки судом першої інстанції вірно враховано, що єдиний унікальний номер справи, заочним рішенням в якій стягнуто заборгованість з боржника, (2-2723/12) та єдиний унікальний номер справи, зазначений у виконавчому листі (2-2723/2012) відрізняється лиш в частині, яка відповідає за зазначення року реєстрації справи.
З огляду на те, що в обох випадках рік реєстрації відповідає 2012-у року реєстрації справи, а всі інші істотні відомості змісту заочного рішення та виконавчого листа повністю відповідають один одному, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що зазначені обставини не вказують на відсутність матеріально-правової вимоги кредитора до боржника за оспорюваним виконавчим листом.
Доводи апеляційної скарги про те, що після завершення позасудового врегулювання між заявником та кредитором ТОВ «Інвестстандарт» шляхом накладення стягнення на всі предмети іпотеки, яке відбулось у способи, визначені ст. 36 Закону України «Про Іпотеку», а саме шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки припиняє правовідносини по основному зобов'язанню, а саме кредитним договорам, а всі подальші вимоги кредитора є недійсними, суд апеляційної інстанції відхиляє, з огляду на наступне.
Законом Закону України «Про іпотеку» №898-IV визначені правові підстави для припинення не тільки іпотеки як додаткового (акцесорного) зобов'язання, а й основного зобов'язання, що випливає з кредитного договору.
Так, статтею 36 Закону України «Про іпотеку» визначено таку самостійну підставу припинення зобов'язання як позасудове врегулювання спору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. Зокрема, частиною шостою зазначеної статті унормовано, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя до боржника - фізичної особи за основним зобов'язанням є недійсними, якщо інше не визначено договором.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18 погодилася з висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 лютого 2019 року (справа №759/6703/16-ц) та від 20 листопада 2020 року (справа №295/795/19) про те, що в разі завершення позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов'язання припиняється, оскільки за положеннями Закону №898-IV всі вимоги є недійсними.
При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила, що частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції на той час) вказує на недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання саме боржником основного зобов'язання після завершення позасудового врегулювання шляхом звернення стягнення на іпотечне майно, передане в іпотеку саме боржником, за відсутності інших забезпечувальних договорів.
Також у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №910/6355/20 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на викладену нею правову позицію в постанові від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18 про те, що позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки вважається таким, що погашає всі вимоги кредитора до боржника, незалежно від того, чи перевищує вартість предмета іпотеки розмір вимог кредитора. Допускаючи можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, законодавець тим встановлює правило про те, що після завершення позасудового врегулювання, зокрема, стягнення на предмет іпотеки, переданий боржником, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними. Водночас у випадку забезпечення виконання основного зобов'язання декількома способами чи їх сукупністю (зокрема, іпотекою, заставою рухомого майна, майнових прав, порукою) основне зобов'язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17.
У цій постанові Велика Палати Верховного Суду зазначила, що буквальне застосування положень частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» у відповідній редакції можливе виключно у тих випадках, коли належне та повне виконання основного зобов'язання було забезпечене іпотекою і за усіма такими договорами іпотекодержатель звернув стягнення на предмет іпотеки чи декількома способами забезпечення, але на реалізацію таких способів припинився строк звернення стягнення. У разі якщо належне виконання основного договору забезпечувалося різними способами чи їх сукупністю, застосування вимог частини четвертої статті 36 Закону №898-IV щодо недійсності наступних вимог кредитора можливе лише у разі реалізації кредитором своїх прав за усіма такими договорами забезпечення, якщо можливість їх реалізації не втрачена, оскільки у протилежному випадку звернення стягнення на один із предметів іпотеки унеможливлює забезпечення виконання зобов'язання за допомогою інших способів забезпечення та протирічить принципу свободи договору та рівності сторін. Отже у випадку забезпечення виконання основного зобов'язання декількома способами, основне зобов'язання не припиняється у разі, якщо реалізація іпотекодержателем своїх прав на звернення стягнення на предмет іпотеки не потягла повного задоволення його вимог.
Зібрані докази вказують на те, що для забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № МL-009/337/2007 від 28 вересня 2007 року укладеним між Закритим Акціонерним Товариством «ОТП Банк» ОСОБА_1 , було укладено й інші два договори наступної іпотеки, а саме: № PCL-009/337/2007/1 від 15 жовтня 2007 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.С. та зареєстровано в реєстрі за номером 7916 та № PCL-009/337/2007/2 від 15 жовтня 2007 року, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єгоровою М.С. та зареєстровано в реєстрі за номером 7911. Відповідно до змісту зазначених договорів іпотеки для забезпечення виконання боргових зобов'язань за кредитним договором № МL-009/337/2007 від 28 вересня 2007 року укладеним між Закритим Акціонерним Товариством «ОТП Банк» ОСОБА_1 боржником в іпотеку було передано земельну ділянку, загальною площею 0,1162 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484001:01:013:0042 та земельну ділянку, загальною площею 0,1170 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3222484001:01:013:0073 відповідно.
Водночас у справі відсутні достатні та об'єктивні дані про те, що рішення суду про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором є виконаним в повному обсязі.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-2723/2012 від 09.04.2013 року таким, що не підлягає виконанню.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначив правові норми, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про припинення зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором не відповідають фактичним обставинам справи та чинним нормам закону. Також суд врахував правові висновки Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, а також вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 432 ЦПК України.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Науменка Олексія Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «21» серпня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Є.В. Болотов
С.Г. Музичко