Справа № 752/26251/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7044/2025
19 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» про захист прав споживачів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 17 січня 2025 року, постановлену під головуванням судді Мазура Ю.Ю.,-
встановив:
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із названим позовом.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу уточнити позовні вимог відповідно до ст. 16 ЦК України та надати виправлений примірник позовної заяви з додатками.
На виконання ухвали суду ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків разом із новою редакцією позовної заяви.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 17 січня 2025 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України дана справарозглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки, визначені ухвалою суду від 23 грудня 2024 року.
Проте погодитися з такими висновками суду не можна.
Відповідно до ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи;
10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до абз. 1 ч. ч. 1, 3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. ст. 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Вказані норми процесуального закону надають право кожному звернення до суду і встановлюють обов'язок позивача довести заявлені ним вимоги. Суд же зобов'язаний надати правову оцінку пред'явленим вимогам та встановити факт їх доведеності належними, достатніми і допустимими доказами.
Формальний підхід при вирішенні питання прийняття до розгляду позову (заяви) та відкриття провадження у справі є неприпустимим.
В порядку вирішення судом питання про відкриття провадження у справі суд перевіряє позовну заяву на відповідність вимогами, передбаченим ст. ст. 175, 177 ЦПК України. В той час, як оцінка ефективності обраного способу захисту своїх прав, доданих до позовної заяви документів на підтвердження чи спростування ними тих обставин, на які посилається сторона, здійснюється судом при вирішенні справи по суті, а не на стадії вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття провадження у справі, або залишення позову без руху.
Подібні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові №990/114/23 від 31 серпня 2023 року.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі за № 910/11511/18: «Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Отже, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.»
Так, залишаючи позовну заяву без руху, судом першої інстанції зазначено, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту своїх прав та інтересів.
На виконання ухвали суду від 23 грудня 2024 року ОСОБА_1 01 січня 2025 року подав заяву, до якої долучив позовну заяву в новій редакції.
Із змісту оскаржуваної ухвали встановлено, що підставою повернення позовної заяви стало невиконання позивачем недоліків позовної заяви, а саме: не уточнено позовні вимоги відповідно до ст. 16 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_1 наведено у позові обґрунтування, обставини справи, визначено зміст позовних вимог та спосіб захисту своїх порушених прав, долучено усі наявні докази у необхідному для позивача обсязі.
Ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності цивільного процесу, у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення позовної заяви.
Судом першої інстанції безпідставно повернуто позовну заяву позивачеві через неусунення недоліків позовної заяви, оскільки обставини, вказані в ухвалі суду від 23 грудня 2024 року, не можуть бути перешкодою у доступі до правосуддя.
При цьому, у разі якщо суд буде вважати, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх порушених прав, він може відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Пунктом 6 частини 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду 17 січня 2025 року вирішена з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, відтак підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 379, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 17 січня 2025 року скасувати.
Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 19 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко