Справа № 369/7522/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5473/2025
19 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2024 року, ухваленого під головуванням судді Фінагеєвої І.О.,-
встановив:
У травні 2024 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звернулось до суду із названим позовом.
ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 74 964 грн 17 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29 березня 2016 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 200 000 грн 00 коп.
20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» зазначало, що відповідачем порушені умови кредитного договору, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2024 року у задоволенні названого позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» просить заочне рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що 29 березня 2016 року відповідачем підписано оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, якою запропоновано АТ «Альфа-Банк» надати кредит: ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн 00 коп.; сума кредиту на момент укладення угоди становить 5 000 грн 00 коп.; фіксована процентна ставка 26 % річних.
29 березня 2016 року АТ «Альфа-Банк» прийнято пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії на запропонованих в оферті умовах.
20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Станом на 20 грудня 2021 року загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 - 74 964 грн 17 коп.
Обґрунтовуючи поданий позов, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс»зазначило, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, заборгованість не погасив. Враховуючи укладений договір факторингу, позивач набув право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 74 964 грн 17 коп.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» надало: копію оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії; копію паспорта ОСОБА_1 ; договір факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року; додаток № 1 до договору факторингу; акту приймання-передачі реєстру боржників; платіжне доручення; виписка по рахунку.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Так, доказами, що підтверджують заборгованість, є первинні документи, оформлені згідно положень ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
За п. п. 61, 63 положення № 75, форма клієнтських рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Клієнтські рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: 1) номер клієнтського рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код Єдиного ідентифікатора Національного банку України (далі - ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) сума вхідного залишку за рахунком; 7) код ID НБУ банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.
Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Відтак, виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Дослідивши матеріали справи, колегію суддів встановлено, що надана позивачем виписка не відповідає зазначеним вимога, не містять коду Єдиного ідентифікатора Національного банку України (ID НБУ) банку, у якому відкрито рахунок; суми вхідного та вихідного залишку за рахунком; код ID НБУ банку-кореспондента; номеру документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом), а також дати складання та особистого підпису або інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Враховуючи, що ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» є професійною фінансовою установою, яка, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положення Національного банку України № 75, зобов'язана забезпечити дотримання форм та обов'язкових елементів первинних документів та належне виконання тягаря доказування, відсутність обов'язкових реквізитів у наданих позивачем виписках унеможливлює їх визнання належним доказом.
Так, звертаючись до суду із позовною заявою, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» просило здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відтак, позивачем підтверджено, щодо суду подано у повному обсязі усі необхідні докази для розгляду справи, які мають бути належними та відповідати вимогам матеріального закону.
Долучена до матеріалів справи виписка по рахунку ОСОБА_1 не підтверджує наявність залишку заборгованості за наданим кредитом в розмірі 74 964 грн 17 коп.
Інші належні та допустимі докази, які підтверджують суму наданого відповідачу кредитного ліміту та видачу кредиту 29 березня 2016 рокувідсутні.
Колегія суддів звертає увагу на те, що за умовами договору від 26 березня 2016 року термін дії картки встановлено три роки. Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховано до 29 листопада 2021 року, тобто поза межами терміну дії картки, який сплив 26 березня 2019 року.
Доказів на підтвердження перевипуску кредитної платіжної картки із видачою відповідачу нової кредитної картки не надано, відтак вимога про стягнення процентів після 26 березня 2019 року не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Доводи апеляційної скарги про те, що надана позивачем виписка по рахунку підтверджує факт видачі ОСОБА_1 кредитних коштів та наявності заборгованості, колегія суддів відхиляє, оскільки вказана виписка не є первинним документом, оформленим відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Розв'язуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості у розмірі 74 964 грн 17 коп.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що заочне рішення суду від 29 листопада 2024 року ухвалено з додержанням норм процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» залишити без задоволення.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст складено 19 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко