Справа №754/13532/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6792/2025
19 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Болотова Є.В.,
суддів: Музичко С.Г., Сушко Л.П.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Панченко О.М.,-
встановив:
У вересні 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду із названим позовом.
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 4005337837 у розмірі 35 580 грн 99 коп. та кредитним договором № 18412-01/2022 від 05 квітня 2021 року у розмірі 7 437 грн 50 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та відповідачем укладено кредитний договір № 4005337837.
Між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» укладено договір факторингу, за умовами якого до АТ «Таскомбанк» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4005337837 від 05 квітня 2021 року.
04 квітня 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4005337837 від 05 квітня 2021 року.
20 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та відповідачем укладено кредитний договір № 18412-01/2022.
31 січня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 18412-01/2022 від 20 січня 2022 року.
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зазначало, що відповідачем порушені умови вказаних кредитних договорів, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.
РішеннямДеснянського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 4005337837 в розмірі 35 580 грн 99 коп. та за кредитним договором № 18412-01/2022 в розмірі 7 437 грн 50 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування фактичних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Встановлено, що 05 квітня 2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та відповідачем укладено кредитний договір № 4005337837, розмір кредиту - 19 043 грн 00 коп.
Між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» укладено договір факторингу, за умовами якого до АТ «Таскомбанк» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4005337837 від 05 квітня 2021 року.
04 квітня 2024 року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4005337837 від 05 квітня 2021 року.
Згідно додатку № 1 до договору факторингу № НІ/11/17-Ф від 04 квітня 2024 року, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в розмірі 35 580 грн 99 коп., з яких: загальна заборгованість по тілу кредиту у розмірі 15 444 грн 33 коп.; загальна заборгованість по відсоткам у розмірі 1 грн 68 коп.; загальна заборгованість по комісії у розмірі 20 134 грн 98 коп.
20 січня 2022 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та відповідачем укладено кредитний договір № 18412-01/2022, який підписано електронним підписом позичальника.
За п.п. 1.1. п. 1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3 500 грн 00 коп., на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надано строком на 30 днів, строком до 17 лютого 2022 року.
Згідно п. 1.3 кредитного договору позичальник сплачує товариству відсотки у розмірі 182, 5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0, 50 % (процентів) на добу.
Відповідно доп.п. 2.3. п. 2 кредитного договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариство) включно.
31 січня 2023 року між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 18412-01/2022 від 20 січня 2022 року.
Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 31012023 від 31 січня 2023 року, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в розмірі 7 437 грн 50 коп., з яких: заборгованість за основною сумою боргу у розмірі 3 500 грн 00 коп.; заборгованості за відсотками у розмірі 3 937 грн 50 коп.
Обґрунтовуючи поданий позов, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» зазначило, що ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання за кредитними договорами, заборгованість не погасив. Враховуючи укладені договори факторингу, позивач набув право грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 43 018 грн 49 коп.
На підтвердження позовних вимог ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало: кредитний договір № 4005337837 від 05 квітня 2021 року; паспорт кредиту; договір про відступлення прав вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07 жовтня 2016 року; договір факторингу № НІ/11/17-Ф; акти прийому-передачі прав вимоги; витяги з реєстру прав вимоги; договір про надання фінансового кредиту № 18412-01/2022; договір факторингу № 31012023 від 31 січня 2023 року; розрахунки заборгованості за кредитним договором;
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається вінформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч.1 ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Встановлено, що кредитний договір № 4005337837 від 05 квітня 2021 року власноручно підписано відповідачем.
Договір про надання фінансового кредиту № 18412-01/2022 від 20 січня 2022 року підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який містить набір цифрових та буквенних символів, вказано номер телефону ОСОБА_1 . Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачкою не було б укладено.
Доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку первісними кредиторами здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані товариствами для укладення кредитних договорів від його імені, відповідачем не надано.
Колегія суддів звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Відтак, підписання відповідачем кредитних договорів № 4005337837 від 05 квітня 2021 року та № 18412-01/2022 від 20 січня 2022 року підтверджено належними та допустимими доказами.
Зміст кредитних договорів свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочинів: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків, в кожному з договорів вказано номер електронного платіжного засобу позичальника, на який здійснено перерахування коштів.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність наявності кредитних правовідносин між первісними кредиторами та відповідачем.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність факту перерахування кредитних коштів відповідач, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.
Стаття 31 Закону України «Про платіжні послуги» прямо зобов'язує платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (частина 4 для платника, частина 5 для отримувача, а також частина 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.
Пункти 4 та 5 частини 4 та 5 вказаної статті відповідно чітко визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.
Первісні кредитори є фінансовими, а не банківськими установами. Враховуючи положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити.
Наданий позивачем інформаційний лист ТОВ «ФК «Інвеструм» № 2919 від 14 жовтня 2024 року містить інформацію про перерахування коштів на банківську картку визначену відповідачем в кредитному договорі, що у сукупності з іншими доказами, такими як укладений кредитний договір та розрахунок заборгованості, належним чином підтверджує факт надання кредитних коштів відповідачу.
Вимога ОСОБА_1 про надання саме банківської виписки є помилковою, оскільки платіжні операції в даному випадку здійснювалися через небанківську платіжну систему, і відповідний інформаційний лист є належним первинним документом, що підтверджує транзакцію.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 отримав кредит за договорами № 4005337837 та № 18412-01/2022, проте не виконав взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені договорами, кошти не повернув.
Так, застосований кредиторами підхід при складанні розрахунку заборгованості нарахування відсотків за користування кредитом не суперечить нормам матеріального права та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.
Розрахунок, наданий позивачем, відповідачем не спростований.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості у розмірі 43 018 грн 49 коп.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 20 грудня 2024 року ухвалено з додержанням норм процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.
Оскільки в силу положень п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України дана справа є малозначною, тому у відповідності до ч. 3 ст. 389 ЦПК України винесена постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 грудня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст складено 19 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач Є.В. Болотов
Судді: С.Г. Музичко
Л.П. Сушко