Головуючий у суді першої інстанції: Щасна Т.В.
справа № 753/6000/25
провадження №33/824/3022/2025
12 серпня 2025 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Шкоріна О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Гаврилюком Михайлом Дмитровичем, на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року,-
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 рік, зі стягненням судового збору на користь держави.
Згідно із постановою судді, 08 березня 2025 року о 08 год. 40 хв. на Бориспільському шосе, КП 503 км на блок посту в м. Києві ОСОБА_1 керував автомобілем «Мерседес Бенц» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, виражене тремтіння пальців рук, поведінка не відповідає обстановці, що склалася, занадто активний, зіниці очей занадто звужені та не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, у лікаря нарколога, водій відмовився, чим допустив порушення п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Гаврилюк М.Д.подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, просить її скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити. Вважає, що висновок суду про винність апелянта у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, зроблено без повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, суд першої інстанції підійшов формально до вивчення обставин справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому його розгляду. Норми матеріального права були неправильно застосовані судом, тому суд дав неправильну оцінку фактичним даним справи, більшість з обставин справи залишилось поза увагою суду.
Суд неналежно, а саме вкрай поверхово дослідив матеріали справи, як протокол про адміністративне правопорушення, так і матеріали представлені в якості доказів винуватості ОСОБА_1 , незважаючи на ту обставину, що ОСОБА_1 особисто вказував при розгляді справи на системні порушення законодавства України та його прав патрульними поліцейськими, поведінка яких мала маніпулятивний та провокативний характер, дії яких були спрямовані на здійснення на ОСОБА_1 психологічного тиску з метою його деморалізування та примішування до негайної доставки в ТЦК та СП, зокрема, надавали йому після зупинки транспортного засобу особою в камуфляжній формі явно неправдиву інформацію про нібито такі, що мають місце, його перебування та перебування автомобіля, яким він керував, у розшуку, проти чого він заперечував. Наявність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння поліцейським жодним чином зафіксовано за допомогою натільної відеокамери не було. До того ж, ОСОБА_1 категорично не погодився з правомірністю дій поліцейського, вимагав для початку провести огляд на місці, але у вказаному огляді поліцейським та фіксації такого огляду технічними засобами йому було неправомірно відмовлено.
Крім того, вказує, що письмові докази, на його думку, не узгоджуються з відеозаписом і свідчать про недобросовісність дій поліцейських. У матеріалах справи нібито відсутні дані автомобіля, яким він керував, а на відео зафіксовано інший автомобіль білого кольору. У всіх без виключення наданих суду письмових матеріалах справи не зазначено даних того автомобіля, яким насправді керував ОСОБА_1 08.03.2025, хоча такі дані зафіксовано на відеозаписі з бодікамери патрульного поліцейського.
Також, в протоколі не зазначено ознак наркотичного сп'яніння, а ті, що зазначені, не свідчать про таке сп'яніння.
Патрульній поліцейський всупереч вимогам чинного законодавства України не провів належним чином первинного огляду для виявлення ознак наркотичного сп'яніння водія та не зафіксував за допомогою відеокамери наявгності таких ознак у водія ОСОБА_1 . Незважаючи на явну незаконність вимоги поліцейського пройти огляд у медичному закладі, ОСОБА_1 не заперечував проти проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння та невідкладно пройшов його у відповідному медичному закладі як тільки патурльними поліцейськими було дозволено йому продовжити рух.
Вважає, що саме працівники поліції проведення належним чином огляду на стан сп'яніння апелянту не забезпечили.
В судовому засіданні адвокат Гаврилюк М.Д. апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити.
Переглянувши справу за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю, що підстави для її задоволення відсутні у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Так, приймаючи судове рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції виходив із того, що працівники поліції, зупинивши водія ОСОБА_1 на блокпосту та під час спілкування, виявивши у останнього ознаки наркотичного сп'яніння, діяли відповідно до вимог закону та за наслідками відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. При оформленні матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 порушень вимог закону та відомчих нормативних актів поліцейськими допущено не було.
З такими висновками апеляційний суд погоджується.
Як судом першої інстанції, так і апеляційної інстанції були досліджені докази у адміністративному провадженні, відповідно до яких вбачається наступне.
Судом досліджено наявні в справі письмові докази, а саме:
- протокол про адміністративне правопорушення від 8 березня 2025 року, який складено відповідно до вимог КУпАП, в якому викладено фактичні обставини скоєного правопорушення, порушені норми закону, кваліфікацію дій особи;
- направлення водія на огляд до медичного закладу, який не проводився через відмову водія;
- копія постанови від 8 березня 2025 року стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до відповідальності за ст. 125-1 КУпАП, у зв'язку з порушенням ним вимог ПДР після зупинки працівниками поліції на блок-посту, КП 503, не увімкнув аварійну світлову сигналізацію;
- відеозапис, що міститься на диску як додатку до протоколу, в ньому зафіксована об'єктивна сторона правопорушення - відмова водія пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі.
Згідно із п. п. 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.
Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП, вищезазначених Інструкції і Порядку, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно з українським законодавством, поліцейський може вимагати проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, якщо є підстави вважати, що особа перебуває у такому стані. Огляд проводиться у медичному закладі, а не на місці зупинки, як у випадку з алкогольним сп'янінням. Поліцейський зобов'язаний доставити особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Відмова від проходження огляду у встановленому порядку може мати такі ж наслідки, як і керування транспортним засобом у стані сп'яніння.
Встановивши, що ОСОБА_1 після зупинки керованого ним транспортного засобу, та під час спілкування з поліцейськими, які виявили у нього ознаки наркотичного сп'яніння та запропонували пройти йому огляд на стан сп'яніння, в категоричній формі відмовився проїхати до лікаря нарколога для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Доводи викладені в апеляційній скарзі в тій частині, що ОСОБА_1 від проходження огляду не відмовлявся і був згоден пройти його на місці зупинки транспортного засобу, є безпідставними і не можуть бути прийняті в якості підставі для скасування оскаржуваної постанови, оскільки не грунтуються на положеннях нормативно-правових актів, якими керуються працівники поліції в своїй діяльності, зокрема, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103.
Довід апеляційної скарги,що письмові докази, на його думку, не узгоджуються з відеозаписом і свідчать про недобросовісність дій поліцейських, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справах є будь-які фактичні дані, що встановлюють наявність чи відсутність правопорушення та винність особи, у тому числі протоколи, інші документи, показання технічних засобів відеофіксації. Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази у сукупності, керуючись законом і внутрішнім переконанням.
Досліджені судом першої інстанції письмові матеріали (протокол, направлення) та відеозапис з бодікамери взаємопов'язані та узгоджуються у ключових фактах: момент зупинки, виявлення ознак сп'яніння та повідомлення їх водію, пропозиція пройти медогляд, відмова від його проходження.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що працівниками поліції не встановлено транспортний засіб, яким керував ОСОБА_1 , а зазначені в протоколі характеристики транспортного засобу, зокрема колір та державний номерний знак ( помилка в одній цифрі) не спростовує висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 ..
Стаття 256 КУпАП визначає перелік обов'язкових реквізитів протоколу. Дані про колір чи точну модель авто не належать до обов'язкових реквізитів. Ідентифікація особи-водія, часу, місця події та суті правопорушення встановлена належними та допустимими доказами. Невідповідність кольору авто між відеозаписом та протоколом є технічною неточністю, яка не впливає на правильність висновків суду. Крім того, факт зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , останнім не заперечується.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що патрульний поліцейський не провів належним чином первинний огляд водія ОСОБА_1 для виявлення ознак наркотичного сп'яніння, а зазначені ним ознаки є явно надуманими та такими, що у значній мірі є спотвореними порявняно з ознаками наркотичного сп'яніння, перелічиними в Інструкції, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 розд. ІІІ Інструкції №1452/735, до ознак наркотичного сп'яніння належать, зокрема: неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців або тіла, поведінка, що не відповідає обстановці, зміни зіниць (звуження, відсутність реакції на світло). У протоколі чітко зазначено саме такі ознаки, що цілком відповідає Інструкції та є законною підставою для направлення на медогляд.
Під час спілкування патрульний поліцейський озвучив ОСОБА_1 виявлені у останнього ознаки, зокрема звужені зіниці, тремтіння пальців рук, що давали поліцейському вимагати від ОСОБА_1 проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі.
Інший довід апеляційної скарги щодо причини відмови проїхати до медичного закладу, суд також не приймає до уваги.
Оскільки, пункт 2.5 ПДР зобов'язує водія пройти медичний огляд на вимогу поліцейського у встановленому порядку. Порядок проведення огляду визначено постановою КМУ №1103 та Інструкцією №1452/735. Доставка до ТЦК та СП не стосується процедури медичного огляду і не є предметом цього провадження. Відеозапис фіксує саме дії ОСОБА_1 , які кваліфікуються, як відмова від проходження огляду у лікаря-нарколога, а не лише відмову від переміщення до іншого органу. Таким чином, цей довід є безпідставним.
Суд також звертає увагу, що до матеріалів справи долучено висновок медичного огляду з метою виявлення стану наркотичного сп'яніння, проведений за ініціативою самого ОСОБА_1 (самозвернення), у якому зазначено, що ознак сп'яніння не виявлено. Проте відповідно до п. 8 розд. ІІІ Інструкції МВС і МОЗ №1452/735, проведення огляду за самозверненням не може вважатися таким, що здійснене в порядку, передбаченому законодавством для встановлення стану сп'яніння за направленням працівника поліції, та не забезпечує належної фіксації моменту події. Процедура огляду не відповідає вимогам Інструкції, зазначений документ не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 251 КУпАП і не може спростовувати зафіксовані факти відмови від проходження огляду у встановленому законом порядку та таке самозвернення виходить за межі складу адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.
У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Всі інші доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Такі доводи апелянта не спростовують встановлених обставин того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів і викладених обставин в них, по справі не вбачається.
Судом першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Адміністративне стягнення ОСОБА_1 призначене в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що постанова судді Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гаврилюком Михайлом Дмитровичем, залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: О.І. Шкоріна