21 серпня 2025 року Чернігів Справа № 620/4499/25
Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:.
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 28.05.2024;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 28.05.2024.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначає, що Головним управлінням призначена та виплачується пенсія згідно норм чинного законодавства із вірним застосуванням законодавства та нормативно-правових актів.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Так судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та з 05.03.2014 отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою від 28.05.2024 (вх. № 8192/Д-2500-24 від 31.05.2024) про призначення пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 26.06.2024 №9714-8192/Д-02/8-2500/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повідомило позивача, що пенсія за віком на пільгових умовах за списком № 2 призначена довічно, призначення пенсії у зв'язку з досягненням загальновстановленого пенсійного віку законодавством не передбачено. Повідомлено, що заява від 28.05.2024 розглянута відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Рішення м Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.08.2024 у справі № 620/10272/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не забезпечення розгляду поданої ОСОБА_1 заяви від 28.05.2024 (вх. № 8192/Д-2500-24 від 31.05.2024) за принципом екстериторіальності у відповідності до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вчинити дії щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.05.2024 (вх. № 8192/Д-2500-24 від 31.05.2024) за принципом екстериторіальності у відповідності до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1; в решті позову відмовлено.
На виконання рішення суду від 29.08.2024 у справі № 620/10272/24 відповідач листом від 24.03.2025 відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки, позивачу вже була призначена пенсія за віком на пільгових умовах, яка не є окремим видом пенсійної виплати, а є різновидом умов пільгового пенсійного забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Вважаючи протиправною відмову ГУ ПФУ в Чернігівській області, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 за №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Згідно вимог частини 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Так в силу вимог статті 2 Закону №1788-XII цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За змістом приписів статті 12 Закону №1788-ХІІ (в редакції станом на час призначення позивачу пенсії) право на пенсію за віком, поряд з іншим, мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Пунктом "в" частини 1 статті 13 Закону №1788-ХІІ (в редакції Закону до 01.04.2015) обумовлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Отже особливістю пенсії за віком на пільгових умовах, є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність, як правило, відповідного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці.
Повертаючись до фактичних обставин справи, встановлених вище орган пенсійного забезпечення призначив з 05.03.2014 позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В подальшому позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за останні три роки 2021-2023 роки. Однак відповідач відмовив у призначенні пенсії з тих підстав, що позивачу уже призначено пенсію за віком на пільгових умовах.
Статтею 13 Закону №1788-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено право на пенсію за віком на пільгових умовах та підстави набуття такого права, положеннями якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
З 01.01.2004 набув чинності Закон № 1058-IV.
Статтею 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частин 1-2 статті 43 Закону № 1058-IV перерахунок пенсій за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років, призначених до набрання чинності цим Законом, здійснюється за нормами цього Закону на підставі документів про вік, страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час перерахунку в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло раніше, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Для перерахунку пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, враховується заробітна плата (дохід), з якої було раніше обчислено пенсію, за документами, наявними в пенсійній справі, або за вибором пенсіонера - заробітна плата (дохід) за період, передбачений абзацом першим частини першої статті 40 цього Закону. При цьому заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до частини другої статті 40 цього Закону із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за 2002 рік.
Згідно з положеннями статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсій за її вибором.
Частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV регламентовано, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз наведених положень дає змогу дійти висновку, що частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, а відтак показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.10.2020 у справі N 528/196/17 та у постанові від 17.06.2021 у справі N 336/7438/16-а.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Як встановлено судом із матеріалів справи, позивачу з 05.03.2014 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
При цьому за призначенням (переведенням) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" позивач звернувся у вересні 2024 року.
Оскільки в даному випадку має місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, суд наголошує на тому, що показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком.
Аналогічний підхід до правозастосування наведений в постанові Верховного Суду від 27 червня 2023 року в справі № 500/4392/22.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 22.10.2024 у справі № 300/5450/23, сформував наступні правові висновки:
1) статтею 13 Закону 1788-XII для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку;
2) пільгова пенсія за віком, призначена з урахуванням положень Закону 1788-XII, призначається та виплачується в порядку та на умовах, що визначені Законом №1058-IV, а тому особи, які отримують таку пенсію, не мають права на перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону №1058-IV після досягнення ними пенсійного віку.
Застосовуючи наведені вище правові висновки до спірних правовідносин суд дійшов висновку про те, що позивач як особа, якій вже було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, визначених статтею 13 Закону 1788-XII, не має права на повторне призначення того самого виду пенсії за віком на загальних підставах (після досягнення пенсійного віку) відповідно до Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії.
При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.
Підстави для розподілу між сторонами судових витрат згідно Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ - 21390940).
Суддя В.В. Падій