21 серпня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/3956/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріли справи за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови,
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшли матеріли позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови №16 про притягнення до адміністративної відповідальності, згідно з якою ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини та накладено штраф у розмірі 1700 грн, що винесена 13 червня 2025 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради.
Пунктом 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про оборонні закупівлі», крім спорів, пов'язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу; 16) спорах щодо здійснення державного регулювання, нагляду і контролю у сфері медіа.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні саме владних управлінських функцій.
Поряд з цим статтею 20 Кодексу адміністративного судочинства України визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.
Так, частиною першою статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно частини другої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Крім того, частиною першою статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається із поданої заяви, позивач просить суд скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №16 від 13 серпня 2025 року, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляду штрафу у розмірі 1700 грн.
У вказаній постанові також зазначено, що така підлягає оскарженню у виконавчий комітет Чернівецької міської ради або до місцевого суду впродовж десяти днів з моменту її винесення.
Наведене узгоджується з положеннями пункту 1 частини першої статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно з яким постанову адміністративної комісії по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено у виконавчий комітет (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчі органи, що виконують їх повноваження) відповідної ради або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами справи, стосуються наявності або відсутності з боку позивача порушень приписів Кодексу України про адміністративні правопорушення та, відповідно, правомірності прийняття відповідачем рішення у справі щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що така справа відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України предметно підсудна місцевому загальному суду як адміністративному суду, а не Чернівецькому окружному адміністративному суду.
Частиною першою статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Відтак, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених, зокрема, статтею 20 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас варто зазначити, що Кодексом адміністративного судочинства України не врегульовано дії суду при вирішенні питання про відкриття провадження у справі у випадку встановлення недотримання позивачем правил предметної підсудності.
У зв'язку із цим суд зауважує, що частиною шостою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Тому, суд вважає за необхідне у відповідності до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України за аналогією закону застосувати положення статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Вирішуючи питання про те, на розгляд якого саме місцевого загального суду як адміністративному суду належить передати матеріали даного позову, суд виходить з того, що згідно статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача). Тобто, спір, предметом оскарження якого є правовий акт індивідуальної дії, прийнятий стосовно конкретної особи, може бути розглянутий адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.
Як вбачається з відомостей паспорта громадянки України ОСОБА_1 , місце її проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , натомість згідно з оскаржуваною постановою Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради №16 від 13 червня 2025 року та протоколом про адміністративне правопорушення серії ЧН №80/25 від 03 червня 2025 року ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Водночас відповідач у даній справі - Виконавчий комітет Чернівецької міської ради знаходиться за адресою: м. Чернівці, Площа Центральна, 1.
Для розгляду питання про законність оскаржуваної у даному позові постанови по справі про адміністративне правопорушення позивачем було обрано Чернівецький окружний адміністративний суд, місцезнаходження якого є місто Чернівці, тобто фактично суд за місцезнаходженням відповідача.
Враховуючи викладене та зважаючи на помилкове подання позивачем цього позову до Чернівецького окружного адміністративного суду, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для передачі матеріалів цієї справи на розгляд до Шевченківського районного суду м. Чернівців - місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача - Виконавчого комітету Чернівецької міської ради.
Відповідно до частини першої та частини другої статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Керуючись статтями 7, 20, 25, 29, 30, 248, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Передати матеріли справи за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови на розгляд до Шевченківського районного суду м. Чернівців (58000, м. Чернівці, вул. Кафедральна, 4).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суд у протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.П. Лелюк