21 серпня 2025 року м. Чернівці Справа № 600/38/25-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 29.08.2024 №262440024991, яким йому відмовлено у призначенні пенсії;
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не зарахування до його трудового/страхового стажу періодів навчання у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця відповідно до архівної довідки від 05.07.2023 № 120/23-192 та з 15.02.1989 по 15.06.1989 у Київській школі ДОСААФ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області:
- зарахувати йому до трудового/страхового стажу періоди навчання у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця відповідно до архівної довідки від 05.07.2023 №120/23-192 та з 15.02.1989 по 15.06.1989 у Київській школі ДОСААФ;
- повторно розглянути заяву від 22.08.2024 про призначення пенсії та прийняти рішення про призначення йому пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком, надавши документи, що підтверджують його трудовий стаж та заробіток. Однак, відповідач відмовив йому в призначенні пенсії за віком у зв'язку з не зарахуванням до страхового стажу періодів навчання у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця відповідно до архівної довідки від 05.07.2023 № 120/23-192 та з 15.02.1989 по 15.06.1989 у Київській школі ДОСААФ.
На думку позивача, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а обов'язок щодо правильності її заповнення покладено саме на роботодавця.
За вказаною позовною заявою відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначало, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії, оскільки у нього відсутній документально підтверджений необхідний стаж для призначення пенсії за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач) подало до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначало про правомірність відмови позивачу в призначенні пенсії, оскільки у нього відсутній документально підтверджений необхідний стаж для призначення пенсії за віком, а саме не менше 31 року.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
22.08.2024 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 48 на звороті - 49).
Вказана заява за принципом екстериторіальності спрямована для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
За результатами розгляду заяви позивача, 29.08.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області прийнято рішення за № 262440024991 про відмову в призначенні пенсії за віком (а.с. 45).
У вказаному рішенні зазначено, що необхідний страховий стаж встановлений ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 31 років.
Вік заявника 60 років. Заявник працює.
Страховий стаж особи становить 29 років 7 місяців 25 днів.
В обґрунтування відмови, відповідач у рішенні зазначав, що за результатами розгляду документів доданих до заяви про призначення пенсії до страхового стажу не зараховано період навчання згідно довідки від 05.07.2023 №120/23-192, оскільки відсутня інформація про закінчення повного навчального періоду та присвоєння кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем.
Прийнято рішення у призначенні пенсії відмовити, в зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
Вважаючи дане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Згідно із ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок № 22-1).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
За ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 - не менше 31 року.
Згідно ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній ( далі - Порядок № 637).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені уст. 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Приписами ст. 56 Закону №1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Положеннями ст. 62 Закону №1788-XII та п. 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
В силу вимог абзацу 1 п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.
За загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Водночас, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Зі спірного рішення відповідача та наявних документів у справі вбачається, що позивачу не зараховано до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1981 по 16.09.1983 у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця відповідно до архівної довідки від 05.07.2023 № 120/23-192 та з 15.02.1989 по 15.06.1989 у Київській школі ДОСААФ.
Не зарахування відповідачем до страхового стажу періодів навчання позивача з 01.09.1981 по 16.09.1983 у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця та з 15.02.1989 по 15.06.1989 у Київській школі ДОСААФ також підтверджується розрахунком стажу форми РС-право, згідно якого страховий стаж позивача становить 29 років 7 місяців 25 днів (а.с. 50 на звороті).
Із змісту трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 видно, що в спірний період з 15.02.1989 по 15.06.1989 позивач навчався в Київській школі ДОСААФ.
Відомості про навчання позивача в період з 01.09.1981 по 16.09.1983 в трудовій книжці відсутні.
Водночас, в трудовій книжці містять записи під № 12 та № 13 про навчання позивача в навчальному закладі з 01.09.1989 по 30.06.1994. Вказаний період навчання позивача зараховано відповідачем до страхового стажу, що підтверджується розрахунком стажу форми РС-право (а.с. 50 на звороті)..
Стосовно не зарахування відповідачем до страхового стажу періодів навчання позивача з 01.09.1981 по 16.09.1983 у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця відповідно до архівної довідки від 05.07.2023 № 120/23-192, суд зазначає наступне.
Згідно з п. «д» ст. 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно з п. 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Отже, належними доказами для зарахування періоду навчання до страхового стажу є диплом, посвідчення, свідоцтво, а також довідки та інші документи, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання, дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
В матеріалах справи міститься архівна довідка від 05.07.2023 № 120/23-192, видана Національним медичним університетом імені О.О. Богомольця, в якій зазначено, що в документальних матеріалах архівного фонду Національного медичного університету імені О.О. Богомольця значиться, що ОСОБА_1 , 1964 року народження, дійсно був зарахований на 1-й курс денної форми навчання санітарно-гігієнічного факультету Київського ордена Трудового Червоного Прапора медичного інституту імені академіка О.О. Богомольця за конкурсом з 01 вересня 1981 року (наказ № 248/ л-1, § 2 від 25.08.1981). ОСОБА_1 , студенту 1-го курсу вищеназваного факультету надана академічна відпустка за станом здоров'я з 06 липня 1982 року до лютого 1983 року (наказ № 248/л-1 від 06.07.1982). Допущений до навчання у складі студентів 1-го курсу 1982/83 навчального року денної форми навчання санітарно-гігієнічного факультету КМІ після повернення з академічної відпустки з 10 вересня 1982 року (наказ№ 341/л-1, §1 від 10.09.1982). Відрахований з інституту за невиконання навчального плану з 16 вересня 1983 року (наказ № 449/л-1 від 16.09.1983). Підстава видачі архівної довідки: накази з особового складу студентів за 1981 рік, справа № 3032, аркуш 42, за 1982 рік, справа № 3107, аркуш 67, справа № 3108, аркуш 48, за 1983 рік, справа № 3211, аркуш 63; особова справа студента № 810493, розпочато: 1981 рік, закінчено: 1983 рік (а.с. 20, 45 на звороті).
Судом встановлено, що пенсійним органом не зараховано до страхового стажу позивача період навчання згідно довідки від 05.07.2023 № 120/23-192, оскільки відсутня інформація про закінчення повного навчального періоду та присвоєння кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем.
В матеріалах справи відсутні належні да допустимі докази на підтвердження закінчення позивачем повного навчального періоду в Київському ордена Трудового Червоного Прапора медичного інституту імені академіка О.О. Богомольця та присвоєння кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем.
Під час розгляду справи по суті, позивач не надав до суду належних доказів закінчення повного навчального періоду в даному навчальному закладі та присвоєння кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем.
Суд звертає увагу, що в порушення п. 8 Порядок 637 зі змісту вказаної архівної довідки неможливо встановити закінчення позивачем повного навчального періоду або окремих його етапів, оскільки в архівній довідці міститься інформація лише щодо його відрахування з інституту за невиконання навчального плану з 16.09.1983.
Крім того, суд зазначає, що відомості про навчання позивача в період з 01.09.1981 по 16.09.1983 у Київському ордена Трудового Червоного Прапора медичного інституту імені академіка О.О. Богомольця в трудовій книжці відсутні.
Таким чином, суд вважає правомірними доводи пенсійного органу щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання згідно довідки від 05.07.2023 № 120/23-192. Відтак, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Стосовно не зарахування відповідачем до страхового стажу періоду навчання позивача з 15.02.1989 по 15.06.1989 в Київській школі ДОСААФ, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач з 15.02.1989 по 15.06.1989 навчався в Київській школі ДОСААФ по програмі підготовки водіїв транспортних засобів категорії С, що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 30.05.1989 (а.с. 22).
На підтвердження вказаних обставин позивачем надано також екзаменаційну картку водія (а.с. 21).
За ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII) до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Враховуючи період проходження позивачем навчання (з 15.02.1989 по 15.06.1989), застосуванню підлягають норми Закони СРСР "Про державні пенсії" від 14.07.1956 та прийняте у зв'язку з цим Положення про порядок призначення та виплату державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 04.08.1956 № 1044 (далі - Положення № 1044).
Згідно п. п. "з" та "і" пункту 109 Положення № 1044 крім роботи як робітника або службовця в загальний стаж роботи зараховується також: з) навчання в училищах та школах державної системи трудових резервів (у ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах та училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах і т.д.) та інших училищах, школах та на курсах з підготовці кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації; і) навчання у вищих навчальних закладах, середніх спеціальних навчальних закладах (технікумах, педагогічних та медичних училищах і т.д.), партійних школах, совпартшколах, школах профруху, на робітфаках; перебування в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі.
При призначенні пенсій за старістю періоди, зазначені в підпункті "і", що зараховується до стажу за умови попередньої роботи як робітника, службовця або члена кооперативної промислової артілі або кооперативної артілі інвалідів або служби у складі Збройних Сил СРСР або іншої служби, зазначеної в підпункті "к" (абзац 13 пункту 109 Положення № 1044).
За п. 117 Положення № 1044 доказом стажу роботи можуть бути: а) трудові книжки, трудові списки, послужні списки (у тому числа по роботі до встановлення радянської влади), членські книжки членів кооперативних промислових артілей та кооперативних артілей інвалідів - все щодо записів, внесених на підставі документів; б) довідки, посвідчення тощо документи про роботу, видані з місця роботи; в) довідки вищих установ тієї ж системи, в якій працював даний робітник або службовець (наприклад, довідки міністерств, головних управлінь, трестів, спілок промислової кооперації тощо); г) довідки архівних установ.
Схожі норми містились і в пунктах 109, 117 Положення про порядок призначення та виплату державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590.
Згідно п. 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності у документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 30.05.1989, екзаменаційною карткою водія та трудовою крижкою серії НОМЕР_1 підтверджено, що позивач у період з 15.02.1989 по 15.06.1989 навчався в Київській школі ДОСААФ за програмою підготовки водіїв категорії "С".
Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що період навчання позивача з 15.02.1989 по 15.06.1989 в Київській школі ДОСААФ за програмою підготовки водіїв категорії "С" повинен бути зарахований до його страхового стажу.
Як зазначалося раніше, згідно спірного рішення та розрахунку стажу форми РС-право, страховий стаж позивача склав 29 років 7 місяців 25 днів, до якого, серед іншого, відповідачем не зараховано період навчання з 15.02.1989 по 15.06.1989 у Київській школі ДОСААФ.
Згідно з абзацом 1 п. 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Форма заяви про призначення пенсії наведена в Додатку 2 Порядку № 22-1.
Згідно п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви про перерахунок пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Відповідно до п. 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії приймається без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно п. 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення (перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку. За наслідками розгляду заяви та доданих до неї документів орган, що призначає (здійснює перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії, відповідно до положень ст. 44 Закону №1058-IV та положень п. 4.3, 4,7 Порядку 22-1 приймає рішення про призначення (перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення виплати тощо) пенсії або про відмову в призначенні (перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший, поновленні виплати тощо) пенсії з зазначенням обґрунтувань такої відмови.
Тобто, відмовляючи особі в призначенні пенсії, орган, що призначає пенсію, має зазначити причини такої відмови, у тому числі обґрунтувати мотиви не зарахування до страхового стажу окремих періодів його роботи.
У свою чергу згідно з вимогами ст. 101 Закону України “Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Отже, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Під час розгляду справи по суті, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження звернення до архівних установ для отримання відомостей щодо спірного періоду навчання позивача з 15.02.1989 по 15.06.1989 у Київській школі ДОСААФ.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області також не надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що записи за спірний період навчання у трудовій книжці позивача є недійсними та недостовірними.
Крім того, Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Таким чином, стаж позивача, що обрахований відповідачем не в повній мірі відповідає записам трудової книжки щодо періодів трудової діяльності (зайнятості).
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що після звернення позивача, відповідач не вчинив жодних дій визначених ст. 101 Закону № 1788-XII.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
З огляду на наведене, суд вважає, що оскаржуване рішення про відмову в призначенні пенсії за віком в частині не зарахування позивачу до страхового стажу періоду навчання з 15.02.1989 по 15.06.1989, прийнято пенсійним органом без урахування всіх обставин по справі, що мають значення для його прийняття та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані оскаржувані рішення.
З урахуванням викладеного, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову у призначенні пенсії від 29.08.2024 № 262440024991 в частині не зарахування позивачу до страхового стажу періоду навчання з 15.02.1989 по 15.06.1989.
Стосовно вимоги позивача про визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування до його трудового/страхового стажу періодів навчання у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця відповідно до архівної довідки від 05.07.2023 № 120/23-192 та з 15.02.1989 по 15.06.1989 у Київській школі ДОСААФ, а також зобов'язання відповідача зарахувати йому до трудового/страхового стажу періоди навчання у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця відповідно до архівної довідки від 05.07.2023 №120/23-192 та з 15.02.1989 по 15.06.1989 у Київській школі ДОСААФ та повторно розглянути заяву від 22.08.2024 про призначення пенсії та прийняти рішення про призначення йому пенсії, суд зазначає наступне.
Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.
Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
З огляду на суть та характер спірних відносин, часткове задоволення позову, зважаючи на необґрунтованість і передчасність прийнятого оскаржуваного рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком, суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача буде, окрім визнання протиправним та скасування вказаного рішення, і зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Стосовно ефективності такого способу захисту варто зазначити, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд і зазначати будь-яку підставу для відмови.
Втім, наведених обставин не встановлено, а оцінка судом правомірності, фактично, оскаржуваного рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено у ньому.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Аналогічна правова позиція викладена Сьомим апеляційним адміністративним судом у постановах від 03.08.2023 у справі № 600/210/23-а, від 25.10.2023 у справі № 600/2410/23-а, від 02.04.2024 у справі № 600/1172/23-а.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 1211,20 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 72 - 77, 90, 134, 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області № 262440024991 від 29.08.2024 про відмову в призначенні пенсії в частині не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду навчання з 15.02.1989 по 15.06.1989.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.08.2024 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 1211,20 грн.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Повне найменування учасників процесу:
позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, код ЄДРПОУ 40329345).
Суддя В.К. Левицький