Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 серпня 2025 року Справа № 520/18419/25
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши заяву представника відповідача про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні до оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 №ФХ-119284/3328/С від 25.02.2025 року, яка видана на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 року по справі №520/29818/24, відомостей про розміри надбавки за особливості проходження служби (65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років), та премії (140% від посадового окладу) відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 та окремого Доручення Міністра оборони України №2683 від 01.02.2023;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.01.2023, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 та окремого Доручення Міністра оборони України №2683 від 01.02.2023 із зазначенням відомостей про: розмір посадового окладу - 9660.00 грн.; окладу за військове звання (майор) - 2040.00 грн.; надбавки за вислугу років (45% від посадового окладу та окладу за військове звання) - 5265.00 грн.; надбавки за особливості проходження служби у розмірі (65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років) - 11027.25 грн.; надбавки за службу в умовах режимних обмежень (10% посадового окладу) - 966.00 грн.; премії (140% посадового окладу) - 13524.00грн, які обчислені із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023р. з урахуванням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 року по справі №520/29818/24, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.01.2023 основного розміру його пенсії.
Через канцелярію суду представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову та просить закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 року по справі №520/29818/24 відповідачем підготовлена довідка про розмір та складові грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2023 року за вих №ФХ-119284/3328/С від 25.02.2025 та направлена до ГУ ПФУ в Харківській області. У вказаній довідці було зазначено показники у середніх розмірах, однак позивач з їх обчисленням не згоден. Так представник позивача вважає, що спір у цій справі є тотожнім тому, що був предметом розгляду у справі №520/29818/24, в якій ухвалено остаточне судове рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Судом встановлено, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 року по справі №520/29818/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у непідготовці та ненадані до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.01.2023, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 (у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103), процентної надбавки за вислугу років та окладу за військове звання, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру його пенсії.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами чинними станом на 01.01.2023, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 (у редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103), для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2023 основного розміру його пенсії.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_2 підготовлено та направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку №ФХ-119284/3328/С від 25.02.2025 року про розмір грошового забезпечення позивача, станом на 01 січня 2023 року, із розрахунку:
- посадовий оклад - 9660,00 грн.;
- оклад за військове звання - майор - 2040,00 грн.;
- надбавка за вислугу років - 45 % (ПО+ОВЗ) - 5265,00 грн.;
- надбавка за особливості проходження служби - 7238,40грн;
- надбавка за службу в умовах режимних обмежень - 10 % - 966,00 грн.;
- надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі - 0% - 0,00грн;
- доплата за науковий ступень кандидата або доктора наук - 0% - 0,00грн;
- доплата за вчене звання - 0% - 0,00грн;
- премія - 8876,00 грн.
Позивач вважає, що відповідач протиправно не визначив у вказаній довідці розмір надбавки за особливості проходження служби - 65% та премії 140%, отже бездіяльність відповідача полягає в не визначенні у довідці усіх складових в належному розмірі за нормами, чинними станом на 01.01.2023, що порушує право позивача на перерахунок пенсії в належному розмірі, а тому звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 та від 09.07.2019 у справі №826/17587/18.
Так представник позивача зазначає, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання рішення суду в іншій справі, а тому позивач, має встановлене процесуальним законом право в порядку статті 383 КАС України.
У цій справі, позивач оскаржує дії відповідача щодо розмірів додаткових видів грошового забезпечення, зазначених в оновленій довідці №ФХ-119284/3328/С від 25.02.2025 року виданої відповідачем на виконання рішення суду у справі № 520/29818/24.
Однак, як слідує з рішення у справі № 520/29818/24 предметом розгляду було встановлення права позивача на отримання оновленої довідки станом на 01.01.2023 про розмір грошового забезпечення із застосуванням при його розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023, відповідно, задля обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням для подальшого перерахунку на підставі оновленої довідки пенсії позивача. Судом зазначено, що позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними.
Отже, питання розмірів розмір надбавки за особливості проходження служби та премії не були предметом розгляду справи № 520/29818/24, а тому є новими позовними вимогами.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 6-9, 140, 238, 241-243, 248, 256, 295 КАС України, суд, -
Клопотання представника відповідача про закриття провадження - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Рубан В.В.