21 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/10001/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №164550009500 від 11 червня 2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Код ЄДРПОУ 20453063) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, з дати звернення про призначення пенсії від 02 червня 2025 року, зарахувавши до загального трудового стажу періоди його роботи на території російської федерації з 23.05.1989 по 22.09.1989, з 03.10.1989 по 16.04.1990, з 26.04.1990 по 02.09.1991, та із 23.09.2003 по 17.10.2011, з 24.11.2011 по 06.10.2013, згідно даних його трудової книжки від 10.12.1986 серія НОМЕР_2 , як в районах Крайньої Півночі в кратному розмірі з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців стажу для призначення пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність неврахування кожного року роботи в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, прирівняних до цих районів, як один рік і шість місяців при обчисленні страхового стажу для отримання пенсії за віком.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/10001/25; витребувано докази.
До Полтавського окружного адміністративного суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області подано відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів позивача.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_3 , виданого Зіньківським РВ УМВС України в Полтавській області 13 вересня 2002 року.
02 червня 2025 року позивач звернувся до пенсійного органу за місцем проживання із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви додав відповідні копії документів, що підтверджують необхідний страховий стаж.
Рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області №164550009500 від 11.06.2025, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу.
При цьому, пенсійний орган зазначив наступне:
"Не зараховано періоди роботи за записами трудової книжки НОМЕР_2 від 10.12.1986:
- з 23.05.1989 по 22.09.1989, з 03.10.1989 по 16.04.1990 та з 26.04.1990 по 02.09.1991, оскільки зазначені періоди роботи в Російській РФСР підлягають уточненню відповідно до вимог ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Постанови КМУ від 16.05.2025 №562, якою затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до трудового стажу;
- з 23.09.2003 по 17.10.2011 та 24.11.2011 по 06.10.2013 та довідок: №413-11 вид.04.03.2014р. та №216-11 вид 29.01.2014, оскільки з 01.01.2023р. Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р.
Вважаючи рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.
Абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Абзацом першим частини четвертої статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII) встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів - трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З аналізу наведених норм вбачається, що наявність записів у трудовій книжці є достатнім і основним доказом підтвердження відповідного стажу роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637).
Записами трудової книжки ОСОБА_1 від 10.12.1986 серія НОМЕР_2 підтверджено наступний спірний період його роботи:
«Автобаза №4, Трест «Уренгойтрансбуд», Місцевість Крайньої Півночі
- 23.05.1989 - позивач прийнятий по оргнабору водієм 2 класу (підстава: наказ №79-к від 23.05.1989);
- 22.09.1989 - звільнений за п« 5» ст.29 КЗпП РСФСР по переводу в ПТТ і СТ ПО «Тюменьбургаз» (підстава: наказ №158-к від 27.09.1989);
Місцевість Крайньої Півночі, ПТТ і СТ п/о «Тюменьбургаз»
- 03.10.1989 - прийнятий водієм 2 класу в порядку переводу із «Автобази №4 тр. «Уренгойтрансбуд» (підстава: наказ №250/к від 02.10.1989);
- 16.04.1990 - звільнений по ст.31 КЗпП РСФСР за власним бажанням в зв'язку зі зміною місця проживання (підстава: наказ №114-к від 23.04.1990);
Трест «Ямбургбудгаздобування», Будівельно-монтажне управління №3 Місцевість Крайньої Півночі
- 26.04.1990 - прийнятий машиністом бульдозера п'ятого розряду (підстава: наказ №83-к від 23.04.1990);
- 02.09.1991 - звільнений за власним бажанням у відповідності до ст.31 КЗпП РСФСР (підстава: наказ №140-к від 09.10.1991)…
Район Крайньої Півночі
Ямало-Ненецький автономний округ, ЗАТ «Полярна геофізична експедиція»
- 23.09.2003 - прийнятий водієм всюдиходу 5 розряду в сейсморозвідувальну партію №75 (підстава: наказ №76к від 26.09.2003);
- 17.10.2011 - трудовий договір розірваний в зв'язку із закінченням терміну, стаття 77 частина перша, пункт другий Трудового кодексу Російської Федерації (підстава: наказ №1327-к від 17.10.2011);
Район Крайньої Півночі, Ямало-Ненецький автономний округ «Група компаній «СибНАЦ», ЗАТ «Полярна геофізична експедиція»
- 24.11.2011 - прийнятий в сейсморозвідувальну партію №75 водієм всюдиходу 5
розряду (підстава: наказ №1682к від 24.11.2011);
- 06.10.2013- трудовий договір припинений в зв'язку із закінченням терміну, стаття 77 пункт 2 Трудового кодексу Російської Федерації (підстава: наказ №949к від 04.10.2013)».
Періоди роботи ОСОБА_1 з 23.09.2003 по 17.10.2011 та з 24.11.2011 по 06.10.2013 підтверджуються також архівними довідками ЗАТ «Полярна геодезична експедиція» №216-11 від 29.01.2014 та №431-11 від 04.03.2014 (додаються).
Таким чином, ОСОБА_1 працював у районах Крайньої Півночі в періоди: 1) з 23.05.1989 по 22.09.1989, з 03.10.1989 по 16.04.1990, з 26.04.1990 по 02.09.1991 2) із 23.09.2003 по 17.10.2011, з 24.11.2011 по 06.10.2013.
Суд зазначає, що Україна та Російська Федерація є учасниками Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 1 якої пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Згідно зі статтею 6 цієї Угоди призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при призначенні пенсії.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах, зокрема, від 31.10.2018 у справі №459/955/15-а, від 27.02.2018 у справі № 361/4899/17, від 12.06.2018 у справі №686/4998/15.
Крім того, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, та, відповідно, не може бути підставою для незарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Зазначений висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі № 199/1852/15-а, від 17.07.2019 у справі № 144/669/17.
Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. Москві.
Наведена постанова набрала чинності 02.12.2022.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно з Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Таким чином, суд відхиляє посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, покладені в основу спірного рішення, на ту обставину, що з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, оскільки вказані обставини не стосуються періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в період дії указаної Угоди.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів з 23.05.1989 по 22.09.1989, з 03.10.1989 по 16.04.1990, з 26.04.1990 по 02.09.1991, із 23.09.2003 по 17.10.2011, з 24.11.2011 по 06.10.2013.
Щодо неврахування до страхового стажу для обчислення пенсії періодів роботи з 23.05.1989 по 22.09.1989, з 03.10.1989 по 16.04.1990, з 26.04.1990 по 02.09.1991, із 23.09.2003 по 17.10.2011, з 24.11.2011 по 06.10.2013 у місцевостях, прирівняних до району Крайньої Півночі, та в районах Крайньої Півночі в кратному розмірі з розрахунку один рік роботи за один рік шість місяців стажу, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-IV, період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на підставах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.
Згідно з пунктом 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 №590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 1 березня 1960 року зараховується в стаж в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".
Пунктом до статті 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про упорядкування для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 10.02.1960 передбачено, що працівникам, що переводяться, направляються, запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей країни, за умови укладення ними трудових договорів про роботу в районах строком на п'ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надати додаткові пільги - зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу надає право на отримання пенсії через старість і по інвалідності.
У пункті 3 постанови Ради Міністрів Союзу PCP від 10.02.1960 №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу PCP від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що працівникам, які користуються пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.03.1960 зараховуються за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967, визначений Постановами Ради Міністрів СРСР №1029 від 10.11.1967 і №12 від 03.01.1983.
Указаним Переліком до складу районів Крайньої Півночі, серед інших, віднесено Магаданську область.
Відповідно до статті 5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до статті 1 тимчасової Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, в галузі пенсійного забезпечення від 19.01.1993, громадяни Сторін, що домовляються, які пропрацювали не менше 15 календарних років в районах Крайньої Півночі або не менше 20 календарних років в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, незалежно від місця їх постійного проживання на території обох держав мають право на пенсію по старості (за віком): чоловіки - по досягненню 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, жінки - по досягненню 50 років і при загальному стажі роботи не менше 20 років. Громадянам Сторін, що домовляються, які працювали як в районах Крайньої Півночі, так і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, один рік роботи в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, зараховується за дев'ять місяців роботи в районах Крайньої Півночі. У випадках, коли законодавством однієї з Сторін, що домовляються, передбачені більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які більш пільгові умови і норми пенсійного забезпечення громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівняні до районів Крайньої Півночі, при призначенні пенсії по старості (за віком) на території даної держави застосовується чинне законодавство цієї Сторони.
Системний аналіз наведених положень дає підстави дійти висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) є сукупність таких обставин: 1) документальне підтвердження наявності в особи стажу роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях; 2) поширення на особу в період її роботи в таких місцевостях пільг, регламентованих Указами Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 та від 29.09.1967 та Постановою №148.
При цьому основним документом, що підтверджує факт роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях, є трудова книжка, а також ці обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема, довідками.
Крім записів у трудовій книжці позивачки, архівною довідкою адміністрації Сусуманського муниципального округу Магаданської області №Р-13 від 12.09.2024 підтверджено працю позивачки в Сусуманському районі Магаданської області (район Крайньої Півночі) з 02.09.1985 по 01.06.1992.
Відповідно до правових висновків щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постанові від 10.01.2019 у справі № 352/1612/15а, від 17.05.2019 у справі № 644/2182/17, від 31.07.2019 у справі № 287/15/17-а, від 21.08.2019 у справі № 750/1717/16-а, від 10.09.2019 у справі № 348/2208/16-а, від 14.11.2019 у справі № 265/6105/16-а, - для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, можуть бути надані або трудова книжка або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи особи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.
Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх обов'язкова сукупність.
Враховуючи встановлені обставини, позивач має право на зарахування періоду роботи саме з 23.05.1989 по 22.09.1989, з 03.10.1989 по 16.04.1990, з 26.04.1990 по 02.09.1991, із 23.09.2003 по 17.10.2011, з 24.11.2011 по 06.10.2013 в районах Крайньої Півночі та прирівняних до району Крайньої Півночі у пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік і шість місяців.
Враховуючи вищевикладене, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення ГУ Пенсійного фонду Закарпатській області №164550009500 від 11 червня 2025.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені обставини у справі, суд вважає, що відповідачем спірне рішення прийнято без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому суд доходить до висновку щодо його протиправності, та, як наслідок, про скасування рішення.
Разом з цим, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 14 цієї частини, та стягнення з відповідача суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до статті 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органом, який призначає пенсії є Пенсійний фонд.
Як встановлено, саме до повноважень Пенсійного органу віднесено вирішення питання щодо зарахування стажу для призначення пенсії.
Виходячи з аналізу вищезазначених норм закону, слід зазначити, що суд не є тим органом, якому надані повноваження в сфері призначення пенсій. Суд не може підміняти компетентний орган, не може перебирати на себе функції призначення пенсії та самостійно зарахувати стаж для призначення пенсії Закону України “Про пенсійне забезпечення», оскільки такі повноваження не входять до компетенції судів.
Відтак, такі повноваження є дискреційними, тобто такими, які дають можливість на власний розсуд суб'єкту владних повноважень визначити повністю або частково зміст рішення або вибрати один з кількох варіантів прийняття рішень, передбачених нормативно-правовим актом.
З огляду на наведене, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати ГУ ПФУ в Закарпатській області повторно розглянути заяву позивача від 02 червня 2025 та зарахувати до стажу роботи позивача періоди роботи з 23.05.1989 по 22.09.1989, з 03.10.1989 по 16.04.1990, з 26.04.1990 по 02.09.1991, із 23.09.2003 по 17.10.2011, з 24.11.2011 по 06.10.2013 в районах Крайньої Півночі та прирівняних до району Крайньої Півночі у пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік і шість місяців.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки передумовою для виникнення цього спору стало протиправне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача, пов'язані із сплатою судового збору, у повному обсязі з відповідача.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (площа Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України Закарпатській області №164550009500 від 11 червня 2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву позивача від 02 червня 2025 та зарахувати до стажу роботи позивача періоди роботи з 23.05.1989 по 22.09.1989, з 03.10.1989 по 16.04.1990, з 26.04.1990 по 02.09.1991, із 23.09.2003 по 17.10.2011, з 24.11.2011 по 06.10.2013 в районах Крайньої Півночі та прирівняних до району Крайньої Півночі у пільговому розрахунку як один рік роботи за один рік і шість місяців.
В інший частині позовних вимог - відмовити
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (площа Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Г.В. Костенко