про відмову у забезпеченні позову
21 серпня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/10211/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Алєксєєва Н.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національної поліції України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Національної поліції в Полтавській області про:
- визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо направлення звернення № Е1492014 від 02.03.2025;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 знищити в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів наступні персональні дані про ОСОБА_1 : порушення правил військового обліку; розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку; причина розшуку - не прибули за повісткою до ТЦК та СП; дата початку розшуку - 02.03.2025;
- визнання протиправними дії Головного управління Національної поліції в Полтавській області в особі відділу поліції № 2 Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо внесення до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» персональних даних ОСОБА_1 на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 № Е1492014 від 02.03.2025;
- визнання протиправними дії Національної поліції України щодо обробки персональних даних ОСОБА_1 в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України», які були внесені до вказаної системи на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 № Е1492014 від 02.03.2025;
- зобов'язання Національної поліції України знищити персональні дані ОСОБА_1 , які були внесені до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 № Е1492014 від 02.03.2025.
Разом з уточненою позовною заявою, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони Національній поліції України вчиняти дії щодо адміністративного затримання ОСОБА_1 та доставлення його до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на підставі звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 № Е1492014 від 02.03.2025 року (зареєстрованого відділом поліції № 2 Кременчуцького районного управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області за № 2648) до набрання законної сили судовим рішенням.
Заяву позивач обґрунтовує тим, що оскільки, дії Першого відділу Кременчуцького РТЦК містять явні ознаки протиправності і порушують право позивача на достовірність персональних даних, забезпечення позову (шляхом недопущення адміністративного затримання і доставления до ТЦК та СП) буде дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам порушень прав позивача з боку вказаного відповідача. Також зазначав, враховуючи наявність очевидних ознак протиправності дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також наявність інформації про звернення в системі ІПНП, захід забезпечення позову повинен бути застосований до всіх органів та підрозділів Національної поліції України.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про розгляд даної заяви без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини другої цієї статті, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому, згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
При цьому, посилання особи на можливе порушення її прав в майбутньому, не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову за викладених позивачем доводів та обставин цієї справи.
Суд зазначає, що наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дій та/або бездіяльності може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Сам по собі факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
З приводу наявності очевидних ознак протиправності дій, оспорюваного рішення та порушення такими діями, рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваних дій, рішення та порушення ними прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.
Також, суд звертає увагу на те, що в заяві про забезпечення позову позивачем не наведено обгрунтованих мотивів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому суд позбавлений можливості надати оцінку протиправності спірним діям, рішенням відповідача під час розгляду питання про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки така оцінка буде надана під розгляду справи по суті після дослідження наявних у матеріалах справи доказів.
Водночас, суд звертає увагу, що у даній справі предметом спору є протиправність, на думку позивача, дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного Державного реєстру призовників військовозобов'язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку та направлення звернення № Е1492014 від 02.03.2025 до відділу поліції № 2 Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області та внесення Національною поліцією до інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» персональних даних ОСОБА_1 на підставі такого звернення.
Позивач зазначає про неотримання ним повістки про виклик його до органів ТЦК та СП, у зв'язку з чим, і пов'язує протиправність дій ТЦК та СП.
Згідно підпункту першого пункту 27 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. N 560 ''Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період'' під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Наразі відсутні обставини, які б свідчили про те, що до позивача буде застосована незаконна мобілізація. При цьому, здійснення можливих заходів щодо виклику до органів ТЦК та СП, станом на день розгляду заяви про забезпечення позову, не може розцінюватись як явно протиправними діями.
Забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, оскільки вживається судом з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних рішень, дій та бездіяльності з боку відповідача, щоб забезпечити в подальшому реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Суд наголошує, що необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, позитивним зобов'язанням позивача у справі є доведення критеріїв необхідності застосування заходів забезпечення позову при поданні відповідної заяви.
На даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача за відсутності відповідних доказів.
Забезпеченням позову заявник намагається захистити себе від незаконного призову на військову службу під час мобілізації, однак долученими матеріалами і доказами не підтверджується факт вжиття відповідачем заходів спрямованих на незаконну мобілізацію заявника.
Як наслідок, відсутні підстави і для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення зумовить незворотні зміни в правовому становищі заявника, оскільки не підтверджено достатню ймовірність існування ризику, в зв'язку з яким і мали б вживатися заходи забезпечення позову.
Згідно пунктом 16 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. N 560 ''Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період'' керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації (військової адміністрації), зокрема: забезпечують участь поліцейських у здійсненні заходів щодо оповіщення резервістів та військовозобов'язаних разом з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або у складі груп оповіщення.
У разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вимоги про заборону Національній поліції України вчиняти дії щодо адміністративного затримання та доставлення до ТЦК та СП у даній справі не можуть бути застосовані, оскільки органи Національної поліції України діють на підставі, і у спосіб повноважень, визначених їх спеціальним законодавством.
Суд зауважує, що військовий обліковий документ позивача містить відомості про проходження огляду ВЛК 20.01.2025. Однак, станом на день подання заяви про забезпечення позову, в застосунку «Резерв+», він відображається як особа, якою порушено правила військового обліку, у зв'язку з не прибуттям за повісткою до ТЦК та СП.
Порушення правил військового обліку - це невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством вимог щодо реєстрації, оновлення даних та виконання обов'язків військовозобов'язаними, призовниками, а також резервістами. Такі дії можуть виражатися у непостановці на облік, несвоєчасному оновленні даних, ухиленні від медичних оглядів чи військової служби, а також у порушеннях з боку роботодавців тощо.
В разі виявлення порушення особою правил військового обліку така особа підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Відповідно до правил ведення військового обліку в разі виявлення порушення правил військового обліку районні ТЦК та СП звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення особи, яка скоїла адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколу про адміністративні правопорушення, до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку.
Після отримання такого звернення органи поліції здійснюють розшук та доставлення особи до ТЦК та СП для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення.
Отже, відмітка в електронному військово-обліковому документі про порушення правил військового обліку означає, що ТЦК звернувся до органів поліції щодо доставлення громадянина за вчинення адміністративного правопорушення для складення протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та можливого притягнення до відповідальності.
З огляду на викладені обставини, у суду відсутні підстави для висновку щодо неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, як і неможливість відновлення таких прав в майбутньому.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому заява позивача про забезпечення адміністративного позову залишається судом без задоволення.
Керуючись статтями 150, 154, 241, 243, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Національної поліції України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва