20 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/15585/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Довгопол М.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" до Державної служби України з безпеки на транспорті , Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті , Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 139512 від 17.12.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою №139512 від 17.12.2024 застосовано до позивача штрафні санкції за порушення абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у зв'язку з недозаповненням індивідуальної контрольної книжки водія за окремі календарні дати. Проте абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачена відповідальність за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього закону. Позивачем зауважено, що під час проведення перевірки індивідуальна контрольна книжка водія була наявна та надана посадовій особі контролюючого органу, що, на переконання позивача, виключає обставину відсутності необхідного документа.
Поміж іншого, позивач вказував, що обов'язок ведення індивідуальної контрольної книжки водія покладається саме на відповідного водія транспортного засобу. У період з 11.11.2024 по 17.11.2024 (включно) водій ОСОБА_1 не працював, у зв'язку з чим відсутнє заповнення індивідуальної контрольної книжки водія за ці календарні дати.
Також ТОВ "Люкс-Полтава 2009" звертало увагу, що зі змісту постанови неможливо встановити, за вчинення якого саме порушення відповідачем притягнуто позивача до відповідальності (відсутність саме яких документів, передбачених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" слугувала підставою для прийняття оскаржуваного рішення), при цьому, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу за характером є актом індивідуальної дії, на яку поширюються загальні вимоги до такого виду актів. Натомість, у постанові №139512 від 17.12.2024 відсутні конкретні обставини її прийняття, не відображено, який фактичний вираз мало порушення, за вчинення якого контролюючим органом накладено стягнення.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
У відзиві на позовну заяву /а.с. 19-28/ представник відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Зазначав, що за змістом Акту проведення перевірки №АР048605 від 18.11.2024 посадовою особою відповідача було перевірено належний транспортний засіб марки Рута, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, ст. 39 ЗУ «Про АТ» у зв'язку з тим, що під час надання послуг з регулярних пасажирських перевезень за маршрутом №25 «Левада-ГРЛ» перевізник не забезпечив водія необхідними документами, а саме заповнена індивідуальна контрольна книжка водія в період з 11.11.2024 по 18.11.2024, або графік змінності водіїв, що унеможливлює контроль режиму праці і відпочинку водія, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Представник відповідача зауважував, що індивідуальна контрольна книжка водія є одним із передбачених законом способів здійснення обліку та контролю за дотриманням водієм встановлених режимів праці та відпочинку, в якій фіксуються дані щодо початку та закінчення робочої зміни, тривалість перерви між періодами керування за зміну, тривалості змінного періоду керування та міжзмінного відпочинку, та яка ведеться за формою згідно додатку 3 до Положення №340.
Наголошував на тому, що відповідно до положень ЄУТР та абзацу 2 пункту 6.1 Положення №340 водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення. Відповідно, посадові особи Укртрансбезпеки мають право здійснювати перевірку дотримання водіями транспортних засобів встановлених режимів праці та відпочинку, у тому числі шляхом аналізу відомостей індивідуальної контрольної книжки водія, окрім поточного дня, за будь-який день в межах 28 днів, що передують дню проведення перевірки. Відтак, під час проведення рейдової перевірки 18.11.2024 та аналізу відомостей наданої водієм транспортного засобу ОСОБА_1 індивідуальної контрольної книжки водія було виявлено, що остання не містить відповідних записів щодо роботи та відпочинку за період з 11.11.2024 по 18.11.2024. При цьому, факт невнесення до індивідуальної контрольної книжки водія відомостей щодо робочого часу та часу відпочинку за вказаний період не заперечувався та був підтверджений самим водієм під час проведення перевірки.
З приводу доводів позивача в позовній заяві про те, що обов'язок ведення індивідуальної контрольної книжки водія покладається саме на відповідного водія транспортного засобу, а не на перевізника, наголошував на тому, що статтею 34 Закону №2344-ІІІ прямо передбачено обов'язок автомобільного перевізника виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
В частині доводів позивача про те, що водій ОСОБА_1 у період з 11.11.2024 по 18.11.2024 (поточний день) не працював, представник відповідача звертав увагу суду, що ні водієм транспортного засобу під час проведення перевірки, ні позивачем під час розгляду справи про порушення чи разом з позовною заявою не було надано жодних, у тому числі належних та допустимих, доказів на підтвердження зазначених обставин.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/15585/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
26.03.2025 до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 46-47/, в якій представник позивача зазначав, що нездійснення водієм запису в індивідуальній контрольній книжці водія не може мати наслідком застосування до автомобільного перевізника відповідальності за абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Звертав увагу на те, що відповідач безпідставно ототожнив розуміння «наявності документа» та «заповнення документа» в розрізі підстав для застосування адміністративно-господарської відповідальності. Відповідне ототожнення призводить до викривленого тлумачення норм законодавства та помилкового обрання міри адміністративно-господарської відповідальності.
31.03.2025 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив /а.с. 49-53/, в яких представник Державної служби України з безпеки на транспорті зазначив, що відповідно до фактичних обставин даної справи спірні правовідносини виникли з огляду на відсутність на момент проведення рейдової перевірки будь-яких даних щодо роботи та відпочинку водія транспортного засобу через відсутність відповідних записів в індивідуальній контрольній книжці водія, що, в свою чергу, унеможливлює здійснення належного контролю за дотриманням таким водієм встановлених режимів праці та відпочинку, у тому числі, в частині дотримання тривалості встановлених періодів керування транспортним засобом та тривалості належних перерв. Відповідно, відсутність такого обов'язкового документа як належним чином заповнена індивідуальна контрольна книжка водія чи копія графіка змінності водіїв становить склад порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ як за відсутність документа, а не абзацом 8 частини 1 зазначеної статті Закону.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 у задоволенні клопотання представника Державної служби України з безпеки на транспорті про залишення без розгляду відповіді на відзив по справі №440/15585/24 як таку, що подана з порушенням встановленого судом строку в адміністративний справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" до Державної служби України з безпеки на транспорті , Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовлено.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" зареєстроване як юридична особа, ідентифікаційний код 36396447, основним видом діяльності якої є інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у (49.39) /а.с. 67-71/.
У користуванні ТОВ "Люкс-Полтава 2009" перебуває транспортний засіб (загальний автобус) марки РУТА номерний знак НОМЕР_2 , згідно з тимчасовим реєстраційним талоном НОМЕР_3 . Власником зазначеного транспортного засобу є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 /а.с. 38 зворотній бік-39/.
15.11.2024 В.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Укртрансбезпеки затверджено графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області у період з 18.11.2024 до 23.11.2024, до якого включено, зокрема, м. Полтава, Полтавський р-н: автостанції, місця відправлення та зупинки автобусів, ділянки вулиць та автодоріг, де проходять маршрути руху автобусів, місця стоянки автомобілів таксі /а.с. 37 зворотній бік/.
На підставі вказаного графіку Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області видано направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 15.11.2024 № 008283, в тому числі О. Гуржію - старшому державному інспектору Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортних засобів автомобільних перевізників всіх форм власності, резидентів/нерезидентів України, громадян, водіїв щодо дотримання Закону України "Про автомобільний транспорт" та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільного транспорту на адміністративній території м. Полтава та Полтавської області з 15 листопада 2024 р. до 23 листопада 2024 р /а.с. 37/.
18.11.2024 старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Гуржієм О.С. проведено перевірку транспортного засобу марки РУТА, номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 / перевізник ТОВ "Люкс-Полтава 2009 та за результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №АР048605 від 18.11.2024 /а.с. 38/.
В Акті перевірки зафіксовано порушення ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: під час надання послуг з регулярних пасажирських перевезень за маршрутом №25 Левада-ГРЛ, перевізник не забезпечив водія необхідними документами а саме: заповнена індивідуальна контрольна книжка водія в період з 11.11.2024 по 18.11.2024., або графік змінності водіїв, що унеможливлює контроль режиму праці і відпочинку водія, відповідальність за порушення абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевезення пасажирів за відсутності документів визначених статтею 39 цього закону.
Акт перевірки містить підпис водія ОСОБА_1 та його пояснення про причини порушення такого змісту «Заперечую щодо правомірності складу правопорушення. Пояснення щодо спірних обставин будуть письмово складені та надані до контролюючого органу".
29.11.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області на ім'я позивача складено повідомлення про розгляд справи про порушення абзацу 3, абзацу 8, частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 29.11.2024 №106775/36/24-24, в якому зазначено, що розгляд справи відбудеться 17 грудня 2024 року з 10 до 12 години. Копію вказаного повідомлення отримано позивачем 02.12.2024, про що свідчить підпис особи, яка його отримала /а.с. 42 зворотній бік/.
17.12.2024 Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 139512 /а.с. 36/, якою за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до ТОВ "Люкс-Полтава 2009" за порушення статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" (згідно акту від 18.11.2024 № АР 048605, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 гривень.
Вважаючи постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області від 17.12.2024 № 139512 протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-III).
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Частиною 12 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Відповідно до положень частин 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Згідно з пунктом 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12 Порядку № 1567).
За змістом пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
В силу вимог пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Згідно абзацу 3 частини 2 статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт» документи для регулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Міністерством транспорту та зв'язку України наказом від 07.06.2010 № 340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340) .
Пунктом 1.2 Положення №340 визначено, що воно встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.
Відповідно до пункту 1.3. Положення №340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
При цьому за визначеннями частини 1 статті 1 Закону України “Про автомобільний транспорт» внутрішні перевезення - перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави. Внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України.
Згідно з пунктом 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Відповідно до пункту 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
За приписами пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Згідно з пунктами 26, 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Згідно з абзацем третім частини першої статті 60 Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зі змісту частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» слідує, що суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є автомобільний перевізник.
Відповідно до абзацу 21 статті 1 Закону №2344-ІІІ “Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно з розділом 1 Правил № 363 перевізник - фізична або юридична особа-суб'єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Аналіз викладених положень норм законодавства свідчить про те, що державний контроль на транспорті здійснюється органами Укртрансбезпеки шляхом проведення, зокрема, рейдових перевірок, в ході яких перевірці підлягає наявність визначених статтею 39 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. У свою чергу відповідальність за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статею 39 цього Закону, передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Предметом спору у цій справі є постанова Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області від 17.02.2024 № 139512 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до ТОВ "Люкс-Полтава 2009" за порушення статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" (згідно акту від 18.11.2024 № АР 048605, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 гривень /а.с. 36/.
Надаючи правову оцінку вказаній постанові, суд виходить з такого.
З акту перевірки від 18.11.2024 №АР048605, на підставі якого до позивача застосовано штраф, слідує, що під час надання послуг з регулярних пасажирських за маршрутом №25 Левада-ГРЛ, перевізник не забезпечив водія необхідними документами, а саме: не заповнена індивідуальна контрольна книжка водія в період з 11.11.2024 по 18.11.2024., або графік змінності водіїв, що унеможливлює контроль режиму праці і відпочинку водія у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" абзац 3 частина 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевезення пасажирів за відсутності документів визначених статтею 39 цього закону.
Статтею 39 Закону №2344-ІІІ передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно з пунктом 6.3 Положення № 340 водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Проаналізувавши вказані вище норми Закону, суд дійшов висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, та передбачено наявність інших документів, передбачених законодавством.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17.
Відповідно до пунктів 1.2-1.3 Положення №340 воно встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Відповідно до пунктів 6.1-6.4 Розділу VI Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія, у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, вантажними автомобілями з повною масою до 3,5 тон включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія, або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.
Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у перевізника.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності.
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.
Частиною 2 статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Перевізник повинен вести табель обліку роботи водіїв на підставі обліку водіями свого робочого часу та відпочинку.
Одним із способів контролю водіїв, в разі не оснащення транспортного засобу тахографом відповідно до п. 6.3 Порядку №340 є індивідуальна контрольна книжка, або копія графіка змінності водіїв, які відображають відомості про тривалість змінного періоду керування.
При цьому чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена.
Згідно з пунктом 7.1. Положення № 340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України "Про автомобільний транспорт" водій автобуса зобов'язаний мати з собою і пред'являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством.
Отже, обов'язок позивача щодо дотримання вимог підзаконних нормативних актів - Положення №340 передбачено чинним законодавством.
З врахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що положеннями статті 39 Закону №2344-ІІІ передбачено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством, а саме індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, яка б містила записи щодо режимів праці та відпочинку водія за 28+1день (день перевірки), як це передбачено нормами Положення №340.
На момент перевірки водій надав індивідуальну контрольну книжку водія, в якій за період з 11.11.2024 по 18.11.2024 не були заповнені відомості щодо режим праці та відпочинку водія.
Крім того водій не пред'явив копію графіка змінності водіїв за цей період, що є альтернативою заміни індивідуальної контрольної книжка водія.
Позивачем разом з позовною заявою було подано до суду копію індивідуальної контрольної книжки водія ОСОБА_1 /а.с. 12/. Дослідивши зміст вказаної індивідуальної контрольної книжки, суд зазначає, що дійсно в ній відсутні відомості стосовно режиму праці та відпочинку водія ОСОБА_1 в період з 11.11.2024 по 18.11.2024.
Проаналізувавши вказані вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що за умови наявності індивідуально-контрольної книжки водія, яку останній не веде належним чином (не заповнює основні показники відносно періоду праці та відпочинку протягом керування транспортного засобу), особа, яка здійснює перевірку, не може здійснити контроль дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку цього водія, що є одним з основних завдань працівників Укртрансбезпеки при проведенні рейдових перевірок.
Отже, водій позивача під час перевірки не дотримався вимог чинного законодавства щодо пред'явлення на момент перевірки заповненої відносно себе індивідуальної контрольної книжки водія, що позбавило працівника Укртрансбезпеки перевірити режим його праці та відпочинку.
Суд критично оцінює посилання позивача щодо того, що в період з 11.11.2024 по 17.11.2024 водій ОСОБА_1 , не працював, у зв'язку з чим відсутнє заповнення індивідуальної контрольної книжки водія за ці календарні дні, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6.4. Положення №340 у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності (додаток 4). Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Отже, факт нездійснення водієм перевезень у зв'язку з вихідними може бути підтверджений лише бланком підтвердження діяльності, але такого документу ні під час перевірки ні на розгляд справи, ані до суду не надано.
Щодо доводів позивача, що обов'язок ведення індивідуальної контрольної книжки водія покладається саме на відповідного водія транспортного засобу, суд вказує, що відповідно до статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Стосовно посилань позивача на те, що нездійснення водієм запису в індивідуальній контрольній книжці водія не може мати наслідком застосування до автомобільного перевізника відповідальності за абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.
Відповідно до частини 2 статі 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положеннями частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" чітко визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що відповідальність за порушення, зокрема, ст. 39 цього Закону, несе автомобільний перевізник, а не водій, як помилково вважає позивач.
Посилання позивача на приписи абзацу 8 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" в підтвердження протиправного притягнення до відповідальності, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.
Згідно абзацу 8 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд наголошує, що спірні правовідносини виникли внаслідок відсутності на момент проведення рейдової перевірки будь-яких даних щодо роботи та відпочинку водія транспортного засобу через відсутність відповідних записів в індивідуальній контрольній книжці водія в період з 11.11.2024 по 18.11.2024, що в свою чергу, унеможливлює здійснення належного контролю відповідним органом за дотриманням водієм встановлених режимів праці та відпочинку, у тому числі, в частині дотримання тривалості встановлених періодів керування транспортним засобом та тривалості належних перерв.
Отже позивачем не спростовано, а матеріалами справи підтверджено факт вчинення позивачем правопорушення - надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 цього Закону, що тягне застосування відповідальності за абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт» у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відділом державного нагляду (контролю) у Полтавській області при проведенні перевірки та застосуванні адміністративно-господарського штрафу додержано вимоги чинного законодавства.
Таким чином постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області від 17.12.2024 №139512 прийнята у відповідності до вимог законодавства та з урахуванням обставин, що мали значення для її прийняття, а тому позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" задоволенню не підлягає.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Беручи до уваги те, що у позові відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс-Полтава 2009" (вул. Красіна, буд. 114, корп. 2, кв. 79, м. Полтава, Полтавська область, 36023, код ЄДРПОУ 36396447) до Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 155, м. Полтава, 36008) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.В. Довгопол