Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 серпня 2025 року Справа№200/5677/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 064150014768 від 25.03.2025 року;
- зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 23.04.1993 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, досягнувши 65-річного віку, 18.03.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 064150014768 від 25.03.2025 року позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу - від 15 до 22 років.
Відповідач при призначенні пенсії не врахував періоди роботи, які зазначені в дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.04.1993 року, оскільки записи про роботу внесено до дати оформлення дублікату трудової книжки.
Відповідач зазначив, що загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить 07 років 10 місяців 07 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком.
Наголошує, що згідно записів у дублікаті трудової книжки на момент звернення позивача належним чином вказано всі періоди роботи, тому вони мають бути зараховані до страхового стражу позивача.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем надано письмовий відзив від 20.08.2025 року. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач 18.03.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, з врахуванням принципу екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення № 064150014768 від 25.03.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком у зв'язку з недостатністю страхового стажу передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно наданих до заяви документів загальний страховий стаж позивача склав 07 років 10 місяців 07 днів. Вік позивача на дату звернення становив 64 роки 11 місяців 20 днів.
Статтею 26 Закону №1058 встановлено, що у 2025 році право на пенсію за віком мали особи після досягнення 65 років та при наявності в період з 01.01.2025 по 31.12.2025 страхового стажу - від 15 до 22 років.
Зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області до страхового стажу не було враховано періоди роботи згідно із записами в дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.04.1993 року, оскільки записи про роботу внесено до дати оформлення дублікату трудової книжки.
З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою внутрішньо переміщеної особи № 3244-7002179689 від 24.12.2024 року позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 18.03.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 064150014768 від 25.03.2025 року позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу - від 15 до 22 років.
Відповідач при призначенні пенсії не врахував періоди роботи, які зазначені в дублікаті трудової книжки серії НОМЕР_1 від 23.04.1993 року, оскільки записи про роботу внесено до дати оформлення дублікату трудової книжки, що є порушенням пункту 2.2 розділу 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 року.
В спірному рішенні відповідач зазначив, що страховий стаж позивача склав 07 років 10 місяців 07 днів. Вік позивача на дату звернення становив 64 роки 11 місяців 20 днів.
В спірному рішенні зазначено, що до розрахунку стажу не враховано періоди роботи з 12.01.1979 року по 28.06.1991 року, оскільки дублікат трудової книжки НОМЕР_1 виданий пізніше, а саме: 23.04.1993 року, а отже записи про роботу внесено до дати оформлення дублікату трудової книжки.
Таким чином, відповідач фактично зарахував до страхового стажу періоди роботи позивача з врахуванням даних, що містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка форми ОК-5).
Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо неврахування до страхового стажу при призначені пенсії за віком позивачу спірних періодів роботи, суд виходить з такого.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
Статтею 26 Закону 1058 унормовано умови призначення пенсії за віком та передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними 58 років 6 місяців, які народилися з 01.10.1959 року по 31.03.1960 року та за наявності страхового стажу, зокрема :
- з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2018 року страхового стажу передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
- з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
У разі відсутності, починаючи з 01 січня 2019 року страхового стажу передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу:
- з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
Право на призначення пенсії обґрунтовується також Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У такій довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до п. 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Записами № 1 - 9 в дублікаті трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 23.04.1993 року підтверджено безперервну роботу у спірному періоді, зокрема з 12.01.1979 року по 28.06.1991 року позивач працювала на різних посадах Азовського судноремонтного заводу.
Усі записи вчинені суцільним порядком без зазначень про відпустки по догляду за дитиною. Відомостей про надання відпусток по догляду за дитиною та їх тривалості матеріали справи не містять. Свідоцтво про народження дитини, надане позивачем, не є належним та допустимим доказом перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною.
Крім того, статтею 181 Кодексу законів про працю України передбачено, що, зокрема, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю, тому суд не бере до уваги підрахунок представника позивача про те, що не зарахований відповідачем трудовий стаж позивача становить 6 років 5 місяців 18 днів.
Відтак, згідно записів дублікату трудової книжки не зарахований відповідачем трудовий стаж позивача становить 12 років 5 місяців 17 днів.
Наказом Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Згідно з пунктом 1.1 Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до пп. 5.1-5.3 Інструкції, особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов'язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.
Дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).
Якщо працівник до влаштування на це підприємство вже працював, то при заповненні дубліката трудової книжки в розділ "Відомості про роботу" у графу 3 спочатку вноситься запис про загальний стаж його роботи до влаштування на це підприємство, який підтверджується документами.
Загальний стаж роботи записується сумарно, тобто зазначається загальна кількість років, місяців, днів роботи без уточнення, на якому підприємстві, в які періоди часу і на яких посадах працював у минулому власник трудової книжки.
Після цього загальний стаж, підтверджений належно оформленими документами, записується по окремих періодах роботи в такому порядку: у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу; у графі 3 пишеться найменування підприємства, де працював працівник, а також цех (відділ) і посада (робота), на яку було прийнято працівника. Запис у дублікаті трудової книжки відомостей про роботу за сумісництвом та за суміщенням професій провадиться за бажанням працівника.
Якщо з поданих документів видно, що працівник переводився на іншу постійну роботу на тому ж самому підприємстві, то про це робиться відповідний запис.
Після цього у графі 2 записується дата звільнення, а у графі 3 - причина звільнення, якщо у поданому працівником документі є такі дані.
У тому разі, коли документи не містять повністю зазначених вище даних про роботу у минулому, в дублікат трудової книжки вносяться тільки ті дані, що є у документах.
У графі 4 зазначаються найменування, дата і номер документа, на підставі якого проведено відповідні записи у дублікаті. Документи, що підтверджують стаж роботи, повертаються їх власнику. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний сприяти працівникові в одержанні документів, які підтверджують стаж його роботи, що передував влаштуванню на це підприємство.
Відповідно до пп. 2.11- 2.12 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
З аналізу зазначених вище норм вбачається, що при заповненні як трудової книжки, так і дублікату трудової книжки, на першій сторінці в графі "дата заповнення" проставляється дата заповнення, актуальна саме на день заповнення відповідно трудової книжки або дубліката, оскільки після заповнення титульного аркушу трудової книжки записи в ній засвідчуються підписом особи, відповідальної за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому заповнювалась трудова книжка.
Нормами чинного законодавства України не встановлено обов'язку підприємства-роботодавця зазначати в дублікаті трудової книжки в графі "дата заповнення" дату заповнення первинної трудової книжки, яку було втрачено працівником. Крім того, графа "дата заповнення" в сукупності з даними про підприємство та його відповідальну особу, яка підписує трудову книжку, має на меті зазначення даних щодо осіб, які вносили відповідні записи саме у дублікат трудової книжки на момент його видачі.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу виготовлено дублікат трудової книжки, до якого внесені відомості про попередні періоди роботи.
Суд наголошує, що визначальним для вирішення цього спору є те, що інформація, зазначена в такому документі, є достатньою для встановлення періодів трудової діяльності позивача.
Крім того, відповідач у спірному рішенні послався на порушення п. 2.2 Інструкції.
Згідно з п. 2.2. Інструкції заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Жодних застережень щодо дат дублікатів та записів в них пункт 2.2 Інструкції на містить.
Водночас, суд зауважує, що певні недоліки чи неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства-роботодавця не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а неодноразово висловлював позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
З зазначених підстав суд дійшов висновку про неправомірність не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача спірного періоду роботи, зазначеному в дублікаті трудової книжки з 12.01.1979 року по 28.06.1991 року, тобто 12 років 05 місяців 17 днів.
В спірному рішенні зазначено, що відповідно наданих до заяви документів загальний страховий стаж позивача склав 07 років 10 місяців 07 днів.
Отже, якщо врахувати неприйнятий відповідачем період роботи позивача з 12.01.1979 року по 28.06.1991 року (12 років 05 місяців 17 днів), то страховий стаж позивача складатиме 20 років 03 місяці 24 дні, що є достатнім для призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV (від 15 до 22 років).
Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 не прийнятого відповідачем спірного періоду є протиправною і цей період має бути зарахований до страхового стажу позивача, тому спірне рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Прийнявши неправомірне рішення, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; фактична адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36014, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 064150014768 від 25.03.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 18.03.2025 року, зарахувавши до її страхового стажу періоди трудової діяльності з 12.01.1979 року по 28.06.1991 року згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_1 від 23.04.1993 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з судового збору у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 21 серпня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.Б. Голубова