20 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 640/6000/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
02 березня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2020 року №00039813318.
Позов обґрунтований тим, що 19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 придбав на умовах іпотечного житлового кредиту нерухоме майно: квартиру та паркомісце в місті Києві. З метою отримання відповідно до підпункту 166.3.1 пункту 166.3 статті 166, статті 175 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкової знижки у сумі 72223,88 грн за наслідками звітного податкового 2019 року позивач подав до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік (далі - декларація). За результатами камеральної перевірки декларації відповідачем складено акт перевірки від 15 вересня 2020 року №225/26-15-33-18-21, яким встановлено порушення підпункту 166.3.1 пункту 166.3 статті 166, пунктів 175.1, 175.2 статті 175 ПК України, у зв'язку із чим збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 72223,88 грн, та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.
На думку позивача, помилковим є висновок контролюючого органу про відсутність у нього законодавчих підстав для нарахування податкової знижки у 2019 році через те, що реєстрація місця проживання за місцезнаходженням об'єкта іпотеки відбулась 02 липня 2020 року.
Заперечуючи ці висновки, позивач вказав, що за правилами абзацу третього пункту 175.1, пункту 175.4 статті 175 ПК України право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом виникає в разі, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту купується квартира, визначена платником податку як основне місце його проживання; таке право надається платнику податку починаючи з року, в якому об'єкт житлової іпотеки придбавається, а не з дати реєстрації місця проживання за адресою об'єкта іпотеки. Реєстрація місця проживання підтверджує лише факт місцезнаходження особи та не може вплинути на володіння нерухомістю та її використання.
Позивач переконаний про наявність у нього права на включення до податкової знижки частини суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом у зв'язку із придбанням квартири АДРЕСА_1 та обрання місця проживання за цією адресою як основного, а відповідач недостатньо ретельно дослідив додані до заперечень на акт перевірки документи про пропорційне включення витрат, понесених на сплату відсотків за користування іпотечним житловим кредитом (за виключенням паркомісця), що було враховано у декларації за 2019 рік типу «звітна нова».
Позивач також повідомив, що розрахунок податкової знижки було здійснено ним за даними довідки, виданої банком, з яким було укладено кредитний договір від 19 жовтня 2018 року, та із врахуванням мінімальної площі житла (100 кв.м) і пропорційного розділення між квартирою та паркомісцем, а саме: коефіцієнт площі = 100/163,5 = 0,6116208; коефіцієнт вартості (квартира, паркомісце) = 4409595,00 грн/(4409595,00 грн + 368986,88 грн) = 0,92278318; коригування суми процентів по кредиту, які використовувалися в розрахунку податкової знижки за декларацією: 401243,77 грн х 0,6116208 х 0,92278318 = 226459,33 грн. Цю суму у додатку Ф3 до декларації «звітна нова» визначено як частину суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається згідно з підпунктом 166.3.1 пункту 166.3 статті 166, статтею 175 ПК України; відповідно визначено суму податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у зв'язку з використанням права на податкову знижку, - 40762,68 грн (підлягає поверненню з бюджету).
З наведених підстав позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення про збільшення на 72223,88 грн суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (а.с.49-50).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.56-59). В обґрунтування цієї позиції відповідач вказав, що позивачем у декларації визначено суму податку, що підлягає поверненню з бюджету за наслідками звітного (податкового) періоду за 2019 рік, у розмірі 72223,88 грн. Проте виходячи з приписів ПК України та норм Закону України «Про іпотеку», у кредитному договорі платника податку, який бажає нарахувати податкову знижку на частину суми процентів, сплачених за користування іпотечним житловим кредитом, повинно бути зазначено, що ціллю його надання є придбання (будівництво) житла, яке приймається кредитором у заставу. Право платника податку на включення до податкової знижки частини суми процентів, фактично сплачених протягом звітного податкового року, виникає в разі, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується (купується) житловий будинок (квартира, кімната) як основне місце проживання (згідно з позначкою у паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла). Водночас за результатами камеральної перевірки декларації позивача за 2019 рік встановлено відсутність підстав для нарахування податкової знижки, оскільки у паспорті реєстрація місця проживання за місцезнаходженням предмета іпотеки відбулася 02 липня 2020 року. Крім того, суми витрат визначена позивачем без застосування коефіцієнта, що враховує мінімальну площу житла, розрахованого відповідно до пункту 175.3 статті 175 ПК України, та згідно з кредитним договором від 19 жовтня 2018 року №014/0253/74/1006632 кошти видані також на паркомісце загальною площею 13,80 кв.м.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Закону України від 13 грудня 2022 року №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (в редакції Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 16 липня 2024 року №3863-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ») адміністративну справу передано на розгляд та вирішення Волинського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року адміністративну справу прийнято до провадження адміністративну справу; одночасно замінено відповідача Головне управління ДПС у м. Києві на правонаступника; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.83-84).
Ухвалою суду від 12 травня 2025 року позовну заяву на підставі частини тринадцятої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) було залишено без руху та ухвалою суду від 17 червня 2025 року продовжено розгляд цієї справи (а.с.92-93; 110).
Ухвалою суду від 08 липня 2025 року задоволено заяву про поновлення строку звернення до суду, поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом, а у задоволенні клопотання ГУ ДПС у м. Києві про залишення позову без розгляду відмовлено (а.с.113-114).
Також ухвалою суду від 08 липня 2025 року витребувано від ГУ ДПС у м. Києві письмові докази (а.с.115-116).
Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи письмовими доказами, суд встановив такі обставини.
19 жовтня 2018 року між ОСОБА_1 (позичальник) та Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) укладено кредитний договір №014/0253/74/1006632, про надання позичальнику кредитором кредиту у розмірі 3000000,00 грн зі строком погашення до 19 жовтня 2025 року на придбання квартири загальною площею 163,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 , а також паркомісця загальною площею 13,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , гараж НОМЕР_1 (а.с.17-20).
Відповідно до нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 придбав нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_4 (а.с.27-30) та паркомісце загальною площею 13,8 кв.м за адресою: АДРЕСА_3 , гараж НОМЕР_1 (а.с.31-34).
За умовами кредитного договору та з метою забезпечення виконання зобов'язань між позичальником та кредитором 19 жовтня 2018 року також укладено іпотечний договір від іпотекою нерухомості (квартири та паркомісця), що є предметом застави (а.с.21-26).
21 серпня 2020 року ОСОБА_1 подав до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2019 рік (термін подання - до 31 грудня 2020 року) для отримання податкової знижки на частину суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом (а.с.127 зворот - 128). Не є спірним (зазначено в акті перевірки), що до декларації були долучено копії кредитного договору від 19 жовтня 2018 року №014/0253/74/1006632, договору іпотеки, договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19 жовтня 2018 року, довідки про доходи за 2019 рік, копії меморіальних ордерів, паспорта громадянина України, у якому на сторінці 15 наявна відмітка про реєстрацію 02 липня 2020 року місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.72-76).
У додатку Ф3 до декларації за звітний 2019 рік платником податку вказано частину суми процентів, сплачених за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 ПК України, та дозволених до включення до податкової знижки відповідно до пункту 166.3 статті 166 Кодексу, - 401243,77 грн; сума податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання у зв'язку із використанням права на податкову знижку, - 72223,88 грн (а.с.128).
Контролюючим органом було проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік (№105254 від 21 серпня 2020 року) та згідно з висновками акта перевірки від 15 вересня 2020 року №225/26-15-33-18-21 (а.с.9-10) у ОСОБА_1 відсутні законодавчі підстави для нарахування податкової знижки за наслідками звітного (податкового) 2019 року, бо відповідно до позначки в паспорті реєстрація місця проживання за місцезнаходженням об'єкта іпотеки відбулася 02 липня 2020 року. Також встановлено, що при розрахунку сума витрат визначена без застосування коефіцієнта, що враховує мінімальну площу житла, розрахованого відповідно до пункту 175.3 статті 175 ПК України. Крім того, відповідно до кредитного договору від 19 жовтня 2018 року №014/0253/74/1006632 кошти видаються на паркомісце загальною площею 13,8 кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_5 ; включення таких витрат до податкової знижки законом не передбачено. З посиланням на підпункт 166.3.1 пункту 166.3 статті 166, пункти 175.1, 175.2, 175.3 статті 175 ПК України податковий орган вказав, що сума податку на доходи фізичних осіб, яка зазначена платником такого податку у декларації та підлягає поверненню з бюджету, є більшою ніж визначено за результатами камеральної перевірки, на 72223,88 грн. Водночас підтверджено суму доходу за даними платника у декларації - 4460654,20 грн, суму податку на доходи фізичних осіб, - 802917,76 грн, не підтверджено дані платника щодо витрат у сумі 401243,77 грн.
03 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік типу «звітна нова» (№139062 від 05 листопада 2020 року), у додатку Ф3 до якої вказано частину суми процентів, сплачених за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 ПК України, та дозволених до включення до податкової знижки відповідно до пункту 166.3 статті 166 Кодексу, - 226459,33 грн; сума податку, на яку зменшуються податкові зобов'язання у зв'язку із використанням права на податкову знижку, - 40762,68 грн (а.с.131-132).
У запереченні на акт перевірки від 15 вересня 2020 року №225/26-15-33-18-21 (вх. №В/15649/ДЗН від 06 листопада 2020 року) позивач повідомив, що до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий період подав нову декларацію з ознакою «звітна нова» із виправленими показниками (розраховано фактичну площу придбаної квартири 163,5 кв.м за умови мінімальної площі житла 100 кв.м), а також враховано пропорційний розподіл витрат згідно з договором купівлі-продажу квартири (а.с.11-12).
Листом від 18 листопада 2020 року №798/В/26-15-33-18-19 ГУ ДПС у м. Києві повідомило про розгляд заперечень на акт перевірки, висновки якого залишено без змін (а.с.13-14).
На підставі акта перевірки від 15 вересня 2020 року №225/26-15-33-18-21 ГУ ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2020 року №00039813318 форми «Р» про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачений фізичними особами за результатами річного декларування, на 72223,88 грн (а.с.7).
Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням від 17 листопада 2020 року №00039813318, ОСОБА_1 оскаржив його до Державної податкової служби України та просив надати податкову знижку у розмірі 40762,68 грн, розраховану ним у податковій декларації від 05 листопада 2020 року №130962 «звітна нова». Рішенням Державної податкової служби України від 20 січня 2021 року №261/В/99-00-06-01-04-09 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення рішення - без змін (а.с.15-16). Одночасно зауважено, що ГУ ДПС у м. Києві складено та направлено ОСОБА_1 акт від 26 листопада 2020 року №5263/Ж5/26-15-33-18-21 про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік (№130962 від 05 листопада 2020 року).
З матеріалів справи також встановлено, що на підставі акта перевірки від 26 листопада 2020 року №5263/Ж5/26-15-33-18-21 (а.с.139 зворот - 141) ГУ ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2021 року №00217652418 форми «ЗН» (а.с.139), яким зменшено суму податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, у розмірі 40762,88 грн.
Предметом оскарження у цьому спорі є податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2020 року №00039813318.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.
За наведеним у підпунктах 14.1.87, 14.1.170 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначенням іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, що надається фізичній особі банківською чи іншою фінансовою установою відповідно до закону строком не менш як на п'ять повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з придбанням квартири (кімнати) чи житлового будинку (його частини) або будівництвом житлового будинку (його частини), що надаються у власність позичальника, з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під таким житловим будинком, у тому числі присадибної ділянки) у заставу; податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб'єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до підпунктів 166.1.1, 166.1.2 пункту 166.1 статті 166 ПК України платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року. Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.
Як обумовлено підпунктом 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК України, до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і особу, яка звертається за податковою знижкою (їх покупця (отримувача), а також копіями договорів за їх наявності, в яких обов'язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк оплати за такі товари (роботи, послуги).
Згідно з підпунктом 166.3.1 пункту 166.3 статті 166 ПК України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати: частину суми процентів, сплачених таким платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 цього Кодексу.
За приписами пункту 175.1 статті 175 ПК України платник податку - резидент має право включити до податкової знижки частину суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику в національній або іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.
Таке право виникає в разі якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи купується житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку як основне місце його проживання, зокрема згідно з позначкою в паспорті про реєстрацію за місцезнаходженням такого житла.
За позицією відповідача ОСОБА_1 не має права на включення до податкової знижки частини суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового 2019 року, у зв'язку із реєстрацією місця проживання за адресою, за якою знаходиться квартира, що була предметом іпотечного кредитування, 02 липня 2020 року.
З приводу таких доводів ГУ ДПС у м. Києві суд зазначає, що пунктом 175.1 статті 175 ПК України визначено позначку в паспорті про реєстрацію як один із можливих, але не виключний спосіб підтвердження основного місця проживання платника податку.
Згідно зі статтею 2 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний ви6ip місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав i свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Таким чином, вільний вибір місця проживання громадян України на території України не пов'язаний з обов'язковою умовою реєстрації в цьому місці проживання, тому реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав i свобод, передбачених Конституцією та законами України.
Тож відсутність реєстрації не може бути підставою для позбавлення платника податку права на податкову знижку, оскільки законодавство пов'язує право на використання податкової пільги у вигляді права на податкову знижку з частини фактично сплачених протягом звітного податкового року сум процентів за іпотечним житловим кредитом з такою умовою, як визначення платником податку самостійно житлового будинку (квартири, кімнати), що будується чи придбавається, як основне місце його проживання.
Такі ж висновки сформовані Верховним Судом у постанові від 25 вересня 2018 року у справі №810/366/15. У наведеній постанові Верховний Суд вказав на безпідставність висновку відповідача про відсутність реєстрації позивача за адресою спірної квартири як підставу для позбавлення його права на податкову знижку.
Позивачем підтверджено обрання ним житла за адресою: АДРЕСА_2 , як основного місця проживання та на час подання декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік він зареєструвався за вказаною адресою. Тому, на переконання суду, позивач має право на податкову знижку з частини суми процентів за користування іпотечним житловим кредитом, сплачених за кредитним договором протягом 2019 року.
Як установлено пунктом 175.2 статті 175 ПК України, у разі якщо будинок (квартира, кімната) купується за рахунок іпотечного житлового кредиту, частина суми процентів, що включається до податкової знижки платника податку - позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року в рахунок його погашення, і коефіцієнта, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки, розрахованого відповідно до пункту 175.3 цієї статті.
Відповідно до абзацу першого пункту 175.2 статті 175 ПК України коефіцієнт, що враховує мінімальну площу житла для визначення податкової знижки на суму процентів за іпотечним житловим кредитом, обчислюється за такою формулою: К = МП/ФП, де К - коефіцієнт; МП - мінімальна загальна площа житла, що дорівнює 100 квадратним метрам; ФП - фактична загальна площа житла, що будується (придбавається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту. У разі якщо цей коефіцієнт більший ніж одиниця, до податкової знижки включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.
За правилами пунктів 175.4, 175.5 статті 175 ПК України право на включення до податкової знижки суми, розрахованої згідно з цією статтею, надається платнику податку за одним іпотечним кредитом протягом 10 послідовних календарних років починаючи з року, в якому: об'єкт житлової іпотеки придбавається; збудований об'єкт житлової іпотеки переходить у власність платника податку та починає використовуватися як основне місце проживання. У разі якщо іпотечний житловий кредит має строк погашення більше ніж 10 календарних років, право на включення частини суми процентів до податкової знижки за новим іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку після повного погашення основної суми та процентів попереднього іпотечного житлового кредиту.
У разі якщо сума одержаного фізичною особою іпотечного житлового кредиту перевищує суму, витрачену на придбання (будівництво) предмета іпотеки, до складу витрат включається сума відсотків, сплачена за користування іпотечним кредитом у частині, витраченій за цільовим призначенням.
У випадку позивача згідно з договором від 19 жовтня 2018 року №014/0253/74/1006632 строк погашення кредиту - до 19 жовтня 2025 року. При цьому кредит надано одночасно на придбання квартири площею 163,5 кв.м та паркомісця площею 13,8 кв.м.
Не є спірною та обставина, що у декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік (№105254 від 21 серпня 2020 року) позивач суму витрат визначив без застосування коефіцієнта, що враховує мінімальну площу житла, розрахованого відповідно до пункту 175.3 статті 175 ПК України. Позивач погодився із зауваженнями в акті перевірки від 15 вересня 2020 року №225/26-15-33-18-21 про надання суми кредиту не тільки на придбання квартири, а й паркомісця. Врахування висновків акта перевірки стало наслідком подання позивачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік (з терміном подання до 31 грудня 2020 року) типу «звітна нова» (№130962 від 05 листопада 2020 року).
Пункт 50.1 статті 51 ПК України дозволяє платнику подати нову звітну декларацію у межах граничного строку подання декларації за відповідний податковий період.
Досліджуючи можливість подання платником податку уточнюючих розрахунків після проведення перевірки, Верховний Суд у постановах від 19 вересня 2019 року (справа №815/4013/14), від 24 лютого 2020 року (справа №440/4443/18), від 04 листопада 2020 року (справа №640/330/19), від 28 лютого 2024 року (справа №420/5099/23) дійшов висновку, що платник податків може скористатись правом подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен своєю чергою встановити дійсний обов'язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.
Оскільки позивач скористався таким правом, то попередня декларація замінена на нову з уточненими даними у межах граничного строку подання (до 31 грудня 2020 року) та підлягала оцінці та врахуванню контролюючим органом, про що позивач повідомив та просив врахувати у запереченні на акт перевірки від 15 вересня 2020 року №225/26-15-33-18-21 (а.с.11-12).
За змістом пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Як встановлено судом, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем 17 листопада 2020 року, тоді як висновки за результатами розгляду заперечення на акт перевірки викладені у листі від 18 листопада 2020 року №798/26-15-33-18-18. Тобто, ГУ ДПС у м. Києві не дотримуючись процедури, установленої пунктом 86.8 ПК України, прийняло податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2020 року №00039813318 - до розгляду заперечень на акт перевірки та без врахування поданої в межах строку на той час декларації типу «звітна нова» (№130962 від 05 листопада 2020 року), яка і була чинною на момент прийняття такого рішення й перебувала у розпорядженні контролюючого органу. Такі дії мали наслідком прийняття ГУ ДПС у м. Києві за один і той же податковий період двох податкових повідомлень-рішень: від 17 листопада 2020 року №00039813318 форми «Р» та від 22 березня 2021 року №00217652418 форми «ЗН», що не відповідає приписам підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України.
Подання «звітної нової» декларації (№130962 від 05 листопада 2020 року) фактично анулює попередню декларацію (№105254 від 21 серпня 2020 року), замінюючи її. Оскільки нова декларація подана до моменту прийняття податкового повідомлення-рішення за попередньою, податковий орган повинен розглядати саме її як основний документ.
Відповідач не врахував, що у такому випадку подання «звітної нової» декларації, яка коригує дані, є правом платника податків, тож відсутні підстави для винесення податкового повідомлення-рішення за первинною декларацією.
На переконання суду, зазначені обставини є достатніми для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2020 року №00039813318 у зв'язку із порушенням процедури прийняття. По суті прийняття такого рішення за нечинною декларацією є нелогічним та призводить до правової невизначеності. І хоч внаслідок скасування податкового повідомлення-рішення заявлена сума податку (72223,88 грн) не підлягатиме поверненню з бюджету (за останньою декларацією заявлено іншу суму), проте скасування такого рішення вносить ясність у правовідносини між платником податків та податковим органом, повертаючи до дійсного стану.
Щодо інших доводів позивача, то суд не надає оцінку розрахункам у декларації від 05 листопада 2020 року №130962, оскільки такі не охоплено актом камеральної перевірки від 15 вересня 2020 року №225/26-15-33-18-21 та відповідно і податковим повідомленням-рішенням від 17 листопада 2020 року №00039813318, а податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2021 року №00217652418, прийняте на підставі акта камеральної перевірки від 26 листопада 2020 року №5263/Ж5/26-15-33-18-21, не є предметом оскарження у цьому спорі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн, підтверджені квитанцією від 03 березня 2021 року №31493 (а.с.45). Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи 44116011) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17 листопада 2020 року №00039813318.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім грн 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк