м. Вінниця
21 серпня 2025 р. Справа № 120/1244/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши в письмовому проваджені заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, адміністративний позов задоволено, зокрема, стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 ненараховану та невиплачену йому заробітну плату без урахування податків та інших обов'язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати, за період роботи з 02.10.2023 по 29.12.2023 в розмірі 347076.12 грн, яка складається з надбавки за вислугу років за жовтень, листопад та 6 днів грудня 2023 року в розмірі 51542.86 грн, частин матеріальної допомоги для оздоровлення в розмірі 20653.54 грн, оплати часу відпустки в розмірі 29233.97 грн та компенсації за невикористані відпустки в розмірі 245645.75 грн у грудні 2023 року.
Даним рішенням також стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки з 30.12.2023 року по 01.04.2024 року в розмірі 221709.07 грн без урахування податків та інших обов'язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати.
29.07.2025 до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду згідно статті 382 КАС України, шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, оскільки, на його думку, Офісом Генерального прокурора, станом на день подання заяви рішення суду не виконано в добровільному порядку і не вжито всіх достатніх заходів для здійснення стягнення Державною казначейською службою України суми заборгованості з його рахунків.
Окрім того, в поданій заяві ОСОБА_1 просить суд також зобов'язати Державну казначейську Службу України подати звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №120/1244/24, зазначивши, що Державна казначейська служба України, яка хоч не є відповідачем у справі, однак Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» саме на неї покладено обов'язок здійснити стягнення з рахунків Офісу Генерального прокурора відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2024, а тому фактично вона також є боржником за виконавчими листами у справі №120/1244/24 - станом на сьогодні рішення суду нею не виконано шляхом стягнення з рахунків Офісу Генерального прокурора суми заборгованості і не вжито всіх достатніх і законних заходів для його виконання, натомість визначено безпідставно черговість здійснення такого стягнення до якої протиправно включено стягувача.
29.07.2025 року представником Державної казначейської Служби України подано заперечення на заяву позивача про встановлення судового контролю, зазначивши, що заявником безпідставно пред'явлені вимоги щодо зобов'язання Казначейства подати суду звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі № 120/1244/24, оскільки Казначейство не є ані відповідачем у справі № 120/1244/24, ані суб'єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення.
06.08.2025 року представником відповідача подано заяву, в якій він вказав, що Офіс Генерального прокурора, керуючись вимогами чинного законодавства, для виконання судового рішення у справі № 120/1244/24 на підставі виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду від 03.10.2024, який перебуває на розгляді у Державній казначейській службі України, 27.05.2025 повідомив Державну казначейську службу України про коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких буде проводитися безспірне списання коштів.
Враховуючи викладене, представник відповідача переконаний, що Офісом Генерального прокурора вжито всіх можливих для виконання судового рішення в адміністративній справі № 120/1244/24, у зв'язку з чим, просив відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про здійснення судового контролю за виконанням відповідного рішення суду.
14.08.2025 року ОСОБА_1 подано заяву, в якій він просив вимогу, викладену у заяві від 28.07.2025 про встановлення судового контролю, щодо зобов'язання Державної казначейської служби України подати звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №120/1244/24, залишити без розгляду.
18.08.2025 року позивачем подано ще одну заяву про встановлення судового контролю, в якій він вказує, що 15.08.2025 року Офісом Генерального прокурора частково виконано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №120/1244/24 в добровільному порядку шляхом перерахування на рахунок стягувача двох платежів у розмірі 170 715,99 грн. з позначкою «0901010;2800;сер. зп. за час затрим. розрах. при звільн. на кор. ОСОБА_1 за 08м25; доб. вик. викон. лис. Вінниц. окруж. ад. суд. від 03.10.24. сп.120/1244/24» та 267 248,61 грн. з позначкою «0901010; 2800; ненарах. та невиплач. зп. на кор. ОСОБА_1 за 08м25, доб. вик. викон. лис. Вінниц. окруж. ад. суд. від 03.10.24. сп.120/1244/24».
Однак, на переконання заявника, з нарахованих до стягнення на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №120/1244/24 заробітної плати за період роботи з 02.10.2023 по 29.12.2023 в розмірі 347076.12 грн. та середнього заробітку за весь час затримки її виплати за період з 30.12.2023 року по 01.04.2024 року в розмірі 221709.07 грн., з нього протиправно утримано та не виплачено військовий збір у розмірі 3,5% (5%-1,5%), що в грошовому виразі складає 19 907,48 грн. (347076.12 х 3,5% + 221709.07 х3,5%).
Ознайомившись з матеріалами справи, суд дійшов наступного висновку.
Вирішуючи питання щодо вимоги позивача про зобов'язання Державну казначейську Службу України подати звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №120/1244/24, та поданої в подальшому ОСОБА_1 заяви про залишення даної вимоги без розгляду, суд зазначає, що положеннями Кодексу адміністративного судочинства України не передбачена можливість залишення без розгляду вимоги про встановлення судового контролю.
В той же час, згідно з частиною 6 статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Отже, при розгляді вказаної заяви суд застосовує аналогію закону.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо надійшла заява позивача про залишення позову без розгляду.
Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача та постановити ухвалу про залишення без розгляду вищевказаної вимоги, оскільки цим реалізується принцип диспозитивності адміністративного процесу, який полягає у можливості позивача вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене ст. 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (п. 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; п. 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; п.п. 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04). Обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом в постановах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 1 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Зокрема, у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17 Верховний Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантованост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.ст.129, 129-1 Конституції України, ст.ст.2,14,370 КАС України таст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів. Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Як вбачається з матеріалів справи, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанції, адміністративний позов задоволено, зокрема, стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 ненараховану та невиплачену йому заробітну плату без урахування податків та інших обов'язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати, за період роботи з 02.10.2023 по 29.12.2023 в розмірі 347076.12 грн, яка складається з надбавки за вислугу років за жовтень, листопад та 6 днів грудня 2023 року в розмірі 51542.86 грн, частин матеріальної допомоги для оздоровлення в розмірі 20653.54 грн, оплати часу відпустки в розмірі 29233.97 грн та компенсації за невикористані відпустки в розмірі 245645.75 грн у грудні 2023 року.
Даним рішенням також стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки з 30.12.2023 року по 01.04.2024 року в розмірі 221709.07 грн без урахування податків та інших обов'язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати.
В той же час, як слідує з виписки за рахунком від 15.08.2025 року, долученої позивачем до матеріалів справи, 15.08.2025 року Офісом Генерального прокурора частково виконано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №120/1244/24 в добровільному порядку шляхом перерахування на рахунок стягувача двох платежів у розмірі 170 715,99 грн. з позначкою «0901010;2800;сер. зп. за час затрим. розрах. при звільн. на кор. ОСОБА_1 за 08м25; доб. вик. викон. лис. Вінниц. окруж. ад. суд. від 03.10.24. сп.120/1244/24» та 267 248,61 грн. з позначкою «0901010; 2800; ненарах. та невиплач. зп. на кор. ОСОБА_1 за 08м25, доб. вик. викон. лис. Вінниц. окруж. ад. суд. від 03.10.24. сп.120/1244/24».
Таким чином фактично відповідачем при виконанні рішення суду із суми, яка підлягала до стягнення, було утримано 23% податків та інших обов'язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати, а саме: 18% податку на доходи фізичних осіб та 5% військового збору (347076.12 - 23% =267 248,61 та 221709.07 - 23%=170715,99).
У той же час відповідно до п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» від 10.10.2024 №4015-ІХ доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.
Отже, при відрахуванні обов'язкових платежів з нарахованих на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №120/1244/24 заробітної плати за період роботи з 02.10.2023 по 29.12.2023 в розмірі 347076.12 грн. та середнього заробітку за весь час затримки її виплати за період з 30.12.2023 року по 01.04.2024 року в розмірі 221709.07 грн., підлягала застосуванню ставка військового збору у розмірі 1,5%, яка діяла до набрання чинності Законом №4015-ІХ.
Таким чином з нарахованих до стягнення на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №120/1244/24 заробітної плати за період роботи з 02.10.2023 по 29.12.2023 в розмірі 347076.12 грн. та середнього заробітку за весь час затримки її виплати за період з 30.12.2023 року по 01.04.2024 року в розмірі 221709.07 грн., з позивача необґрунтовано утримано та не виплачено військовий збір у розмірі 3,5% (5%-1,5%), що в грошовому виразі складає 19 907,48 грн. (347076.12 х 3,5% + 221709.07 х3,5%), що вказує про невиконання судового рішення в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною третьою статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів повного виконання рішення суду від 01.04.2024, суд вважає за необхідне задовольнити заяву ОСОБА_1 та встановити строк для подання Офісом Генерального прокурора звіту про повне виконання судового рішення у справі №120/1244/24.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -
Заяви ОСОБА_1 задовольнити.
Залишити без розгляду вимогу ОСОБА_1 , викладену у заяві від 28.07.2025 про встановлення судового контролю, щодо зобов'язання Державної казначейської служби України подати звіт про виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.04.2024 у справі №120/1244/24.
Зобов'язати Офіс Генерального прокурора у місячний строк з дня отримання цієї ухвали подати до Вінницького окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення суду від 01.04.2024 у справі № 120/1244/24 та на підтвердження такого виконання надати відповідні докази.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення..
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Чернюк Алла Юріївна