21 серпня 2025 року
м. Черкаси
Справа № 691/90/25
Провадження № 22-ц/821/1148/25
категорія 304090200
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І, Новікова О.М.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
представник відповідача: адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2025 року (ухваленого під головуванням судді Синиці Л.П. в приміщенні Городищенського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
23 січня 2025 року ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 20.02.2021 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 21761 про надання фінансового кредиту, відповідно до умов якого відповідачу видано кредит у розмірі 2 000,00 грн для власних потреб, строком на 18 днів, зі стандартною процентною ставкою 2,5 % в день або 912,5 % річних.
17.02.2022 між «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 17.12.2022 до договору факторингу № 02-17/02/2022, ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 25.06.2024 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 11 900,00 грн.
Позивач вказує, що всупереч умов кредитного договору, відповідач не здійснила своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушила взяті на себе договірні зобов'язання.
На підставі наведеного, позивач просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» заборгованість за договором № 21761 від 20.02.2021 у розмірі 11 900,00 грн, понесені судові витрати в розмірі сплаченого судового збору у сумі 2 422,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» заборгованість за кредитним договором № 21761 від 20.02.2021 в сумі 11 900,00 грн, яка складається з: 2 000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 9 900,00 грн прострочена заборгованість за процентами, а також у відшкодування судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правову допомогу у сумі 3 500,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач істотно порушила умови укладеного кредитного договору № 21761 від 20.02.2021 року, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашала кредит та проценти за користування ним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» є обґрунтованими, а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 11 900,00 грн. Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості за спірним договором.
Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції взяв до уваги порядок подачі доказів, невелику складність судової справи, оцінив співмірність витрат зі складністю цієї справи, ціну позову, незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, реальний час, необхідний для виконання таких послуг, наданий адвокатом обсяг послуг у суді, відповідність їх за критерієм реальності, розумності їхнього розміру, та дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу є документально підтвердженими, проте, заявлені витрати в розмірі 10 500,00 грн є явно неспівмірними і підлягають зменшенню до 3 500,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
12 травня 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. через засоби поштового зв'язку подала апеляційну скаргу, в якій, вважаючи рішення суду першої інстанції необгрунтованим, постановленим із порушенням норм процесуального та із неправильним застосуванням норм матеріального права, просила скасувати рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2025 року та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 2 900,00 грн.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не змогла подати відзив на позовну заяву, оскільки не була ознайомлена зі змістом позовної заяви, ухвалу про відкриття провадження не отримувала. Після того, як їй стало відомо про дану справу, представник відповідача подала заяву про відкладення судового засідання та надання можливості для ознайомлення з матеріалами справи, проте, судом не було надано матеріали справи для ознайомлення, чим порушено право відповідача на доступ до правосуддя.
Суд першої інстанції не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті, не сприяв повному, об'єктивному її розгляду, тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи.
Вказує, що позивачем на обгрунтування позовних вимог не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості.
Також відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків.
Водночас, наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором є неналежним та недостатнім доказом для задоволення позовних вимог, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо, є внутрішніми документами установи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити правильність нарахування відсотків позивачем.
Вважає, що сума заборгованості по відсотках у розмірі 9 900,00 грн за кредитним договором, нарахована з порушенням вимог закону, оскільки відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Провівши власні розрахунки заборгованості по відсотках, зазначає, що до стягнення підлягає заборгованість по відсотках у розмірі 900,00 грн ( 2 000,00 грн х 2,5% =20 грн/день *18 днів), а наданий позивачем розрахунок заборгованості не ґрунтується на умовах договору.
Відзив на апеляційну скаргу на адресу Черкаського апеляційного суду не надходив
Фактичні обставини справи
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальінстю «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту №21761, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронний підпис AV8238), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Підписуючи цей договір, відповідачка підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися.
Згідно умов кредитного договору № 21761 від 20.02.2021, товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним, виконати інші обов'язки, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту 2 000,00 грн, дата надання кредиту 20.02.2021, який надається в безготівковій формі на реквізити платіжної картки, вказаної клієнтом, строк кредиту 18 днів, до 09.03.2021, але в будь-якому разі цей Договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим Договором, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу.
Невід'ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (офрета) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства (Розділ І).
Сторони, згідно п. 2.1. договору, домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно Графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.
Відповідно до Інформаційної довідки ТОВ «Платежі онлайн» від 21.05.2024 Вих. № 5264/05, на платіжну картку НОМЕР_1 20.02.2021 14:12:05 було перераховано кредитні кошти в сумі 2 000,00 грн, номер транзакції 31382-31213-43833.
17.02.2022 року між ТОВ «ФК Авіра Груп» та ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 17.02.2022 до договору факторингу № 02-17/02/2022, ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 11 900,00 грн за договором № 21761 від 20.02.2021.
Вимога ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» про виконання зобов'язання за кредитним договором № 21761 від 20.02.2021 року з інформацією про відступлене право, за Вих. № б/н від 22.05.2024, направлялася ОСОБА_1 , яка залишилась без виконання.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 21761, за ОСОБА_1 , станом на 25.06.2024 (включно) рахується заборгованість перед ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» в розмірі 11 900,00 грн (прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 2 000,00 грн, прострочена заборгованість за процентами в розмірі 9 900,00 грн).
Мотивувальна частина
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В повній мірі зазначеним вимогам законурішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із наведеного слідує, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.
Як вбачається із матеріалів справи, 20.02.2021 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 21761, у формі електронного документу, який було підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) номер пароля АV8238. (а.с. 22-26).
Разом з договором про надання фінансового кредиту №21761 20.02.2021 відповідачем було підписано, шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором АV8238, Додаток № 1 до договору, в якому міститься Графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість кредиту та є невід'ємною частиною договору фінансового кредиту
З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, із наведеного слідує, що відповідачка уклала із ТОВ «ФК «Авіра Груп» електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором АV8238 ), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Укладення договору про надання фінансового кредиту № 21761 від 20.02.2021 відповідачкою не оспорюється, як і не оспорюється факт отримання коштів у розмірі 2 000,00 грн та набуття позивачем за договором факторингу №02-17/02/2022 права вимоги за вказаним кредитним договором, проте сторона відповідача не погоджується із розміром заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 9 900,00 грн та вважає, що нарахування відсотків відбулося поза межами строку дії договору.
Отже, фактично сторона відповідача оскаржує рішення суду в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками.
Колегія суддів перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи дійшла до наступних висновків.
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв'язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:
- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);
- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);
- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України (пункт 100 постанови);
- у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (пункт 103 постанови);
- в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає (пункт 108 постанови);
- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Відповідно до умов договору про надання фінансового кредиту №21761 20.02.2021, укладеного між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 , остання отримала кредитні кошти у розмірі 2 000,00 грн.
Згідно п. 1.2 Договору кредит надається строком на 18 днів, тобто до 09.03.2021.Строк дії договору 18 днів, але в будь-якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами.
Пунктом 1.3 Договору визначено, що за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 912,5 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором.
Водночас, у Розділі 2 Договору сторони погодили порядок нарахування процентів та сплату заборгованості за Договором.
Так, згідно п. 2.3 Договоруобчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. Без письмової згоди клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.
Крім того, у Розділі 4 Договору сторони визначили відповідальність сторін та порядок вирішення спорів, зокрема, в п. 4.3 Договору, встановлено, що позичальник у разі порушення зобов'язання несе відповідальність лише у вигляді сплати пені в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.
Отже, умовами договору чітко визначено строк кредитування та нарахування процентів за користування кредитом (18 днів), а також відповідальність сторін у разі невиконання умов договору ( пеня).
Додаткових угод щодо зміни строку кредитування та зміни фіксованої процентної ставки матеріали справи не містять.
Згідно графіку розрахунків та орієнтовної сукупної вартості кредиту вбачається, що сума кредиту - 2 000,00 грн, строк, на який надано кредит - 18 днів, фіксована процентна ставка за день користування кредитом - 2,5%, кількість прострочених днів ( у разі наявності) - 0, сума комісії за користування системою 15% - 300 грн, загальна вартість кредиту - 3 200,00 грн.
Із наданої позивачем виписки з особового рахунку за кредитним договором №21761 вбачається, що прострочена заборгованість за процентами становить 9 900,00 грн, проте перевіривши вказану виписку по рахунку відповідно до умов договору, колегія суддів встановила, що відсотки, нараховані в період строку дії договору ( 18 днів) становлять 900,00 грн, при тому, що поза межами строку кредитування, встановленого у договорі( не вказана кількість днів) товариство нараховує відсотки в сумі 9 000,00 грн, які зазначені саме як «за користування кредитом», а не як міра відповідальності, передбачена ст. 625 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає слушними доводи апеляційної скарги щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами в межах строку кредитування, розмір яких згідно наведених скаржником розрахунків становить 900,00 грн ( 2 000,00 грн * 2,5% * 18 днів).
Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов до помилкового висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за відсотками у розмірі 9 900,00 грн.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження за наслідками перегляду судового рішення в оскаржуваній частині, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення питання щодо стягнення простроченої заборгованості за відсотками, а також в частині вирішення питання про розподіл судового збору, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог та стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 900,00 грн.
Рішення суду першої інстанції в частині заборгованості за тілом кредиту та витрат на правничу допомогу не оскаржується, тому в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.
Щодо вирішення питання про стягнення судового збору.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» при зверненні до суду із даним позовом сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог, тому сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідачки пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (24.4%), а саме у розмірі 591,1 грн ( 2 422,40 грн*24,4%).
За подачу апеляційної скарги представником ОСОБА_1 - адвокатом Зачепіло З.Я., сплачено судовий збір в розмірі 3 633,60 грн.
Оскільки апеляційну скаргу сторони відповідача задоволено, тому позивачем їй має бути компенсовано 3 633,30 грн судового збору.
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку, сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, застосувавши зустрічне зарахування, колегія суддів вважає за доцільне стягнути з ТОВ ФК «Кеш Ту Гоу» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 042,50 грн (3 633,60 грн - 591,1 грн).
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни - задовольнити.
Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 08 квітня 2025 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення простроченої заборгованості за процентами та в частині вирішення питання про розподіл судового збору.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості за процентами - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» прострочену заборгованість за процентами за кредитним договором № 21761 від 20.02.2021 у розмірі 900,00 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 042,50 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядалося.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
О.М. Новіков