Номер провадження 22-ц/821/1083/25 Справа № 706/1550/24 Категорія: 307000000 Головуючий по 1 інстанції Школьна А.В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
19 серпня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Новікова О.М., Сіренка Ю.В.
секретар Широкова Г.К.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Христинівська міська рада
особа, що подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Христинівської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Христинівської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в якому просила суд ухвалити рішення, яким визначити ОСОБА_1 додатковий строк - три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог вказано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно - земельну ділянку площею 0,0291 га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 .
На час смерті ОСОБА_2 проживав один.
ОСОБА_1 не зверталася у визначений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини, оскільки від імені спадкодавця був зроблений заповіт на його сина, що являється також братом позивачки - ОСОБА_3 . Знаючи про наявність заповіту, ОСОБА_1 сподівалась, що спадщину оформить спадкоємець за заповітом. Однак, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не звернувшись з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини.
У червні 2024 року староста Івангородського старостинського округу Христинівської МТГ повідомила позивачку, що спадщина після смерті батька ОСОБА_2 його сином не оформлена.
18 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Бевзюка В.П. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вищезазначену земельну ділянку.
Постановою від 19 липня 2024 року приватним нотаріусом Бевзюком В.П. було відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку з пропуском строку подачі заяви про прийняття спадщини.
ОСОБА_1 вважає, що пропустила шестимісячний строк для звернення з заявою про прийняття спадщини з поважних вищезазначених причин. До поважних причин пропуску строку для звернення з заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 також вказує на те, що вона є матір'ю п'ятьох дітей, двоє з яких проходять службу в ЗСУ та обоє отримали поранення й перебували на лікуванні.
Зазначає, що в комплексі всі вказані обставини обумовили пропуск шестимісячного терміну для звернення із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 .
Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Судові витрати зі сплати судового збору залишено за позивачкою.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачка не надала доказів існування об'єктивних перешкод для подачі заяви про прийняття спадщини та не довела, що пропуск строку відбувся з поважних причин. Суд врахував, що під час розгляду справи ОСОБА_1 підтвердила, що на момент відкриття спадщини не бажала її оформляти, оскільки вважала, що саме її брат має спадкувати майно батька. Усвідомлюючи, що вона є учасником процесу спадкування на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем як спадкоємець першої черги, ОСОБА_1 не вчинила активних дій, спрямованих на прийняття спадщини виходячи з обставин, які не пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час розгляду справи, судом не враховано, що спадкодавець ОСОБА_2 з 2021 року проживав разом з ОСОБА_4 в її помешканні у с. Христинівка, де й помер. Позивач здійснювала догляд за своїм батьком, займалася його похованням, хоча в тексті судового рішення зазначено, що спадкодавець проживав один. Крім того, судом не взято до уваги, що двоє синів ОСОБА_4 перебувають у Збройних Силах України, а тому через перебуванням синів на війні та свій психічний та психологічний стан ОСОБА_4 не вирішувала питання про прийняття спадщини. Саме вказані обставини скаржник вважає поважними причинами пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, тому вважає рішення суду необґрунтованим і вважає, що її право на отримання спадщини підлягає захисту шляхом задоволення позовних вимог.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Частиною 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 12 червня 2023 року Христинівським відділом реєстрації актів цивільного стану в Уманському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (а.с. 7) ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис за № 271.
Після смерті ОСОБА_2 залишилася спадщина, яка складається з земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 кадастровий номер 7124682500:01:001:0068.
Померлий ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 9) є батьком позивачки ОСОБА_5 , якій після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 15 лютого 1981 року (а.с. 11).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 27 січня 1969 року (а.с. 10) спадкодавець ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно заповіту від 20 серпня 2015 року (а.с. 12) ОСОБА_2 все своє майно, яке буде йому належати на день смерті, заповів синові ОСОБА_3 . Заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Івангородської сільської ради Христинівського району Черкаської області та зареєстровано в реєстрі за № 11.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Христинівської міської ради № 98/09-04 від 05 липня 2024 року ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований на час смерті у житловому будинку по АДРЕСА_1 . Крім нього в будинку ніхто не проживав та зареєстрований не був. (а.с. 72).
Із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 у законодавчо визначений шестимісячний строк ніхто із спадкоємців не звертався.
Спадкова справа зареєстрована на підставі заяви позивачки ОСОБА_1 № 454 від 18 липня 2024 року про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 (а.с. 69-71).
Постановою приватного нотаріуса Уманського районного нотаріального округу Черкаської області Бевзюка В.П. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0291 га, кадастровий номер 7124682500:01:001:0068, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з пропущенням позивачкою строку подачі заяви про прийняття спадщини та у зв'язку з неможливістю встановлення факту родинних відносин (а.с. 72-73).
Згідно вимог ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до загальних положень про спадкування, викладених у статтях 1220, 1222, 1270 ЦК України право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, початком перебігу якого є час її відкриття.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до цієї норми поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач зобов'язаний повідомити суду поважні причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог.
Частина 3 ст. 1272 ЦК України може застосовуватись, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.
Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд повинен враховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17, від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18.
Рішення обґрунтовується лише тими доказами, які одержані у визначеному законом порядку та досліджені в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовані вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд повинен мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 736/586/16-ц Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення з заявою про прийняття спадщини, у першу чергу, стосується періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/27, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв'язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (у зв'язку зі своєю спорідненістю зі спадкодавцем) наявність в нього права на спадкування.
У цьому аспекті потрібно також враховувати, що право на прийняття спадщини є суб'єктивним цивільним правом, зміст якого полягає в тому, що спадкоємцю надано альтернативу: прийняти спадщину або відмовитися від неї.
Право особи на відмову від прийняття спадщини може бути реалізоване, зокрема, й шляхом неподання спадкоємцем протягом встановленого ЦК України строку заяви про прийняття спадщини, а реалізація цього права передбачає виникнення чи можливість виникнення в інших осіб права на спадкування та, як наслідок, набуття ними матеріального права, втручаючись у яке, потрібно дотримуватися, зокрема, й принципу «пропорційності».
Безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців втручанням в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 усвідомлюючи, що вона є учасником процесу спадкування, зокрема на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем не вчинила активних дій, спрямованих на прийняття спадщини виходячи з обставин, які не пов'язані з об'єктивними, непереборними та істотними труднощами для своєчасного прийняття спадщини, тому відсутні підстави для визначення їй додаткового строку на подання заяви про прийняття спадщини.
Доводи апеляційної скарги про те, що пропуск строку зумовлений тим, що спадщину повинен був прийняти брат позивачки, оскільки на його ім'я був складений заповіт не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки вони зводяться до обставини невизначеності між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, а така обставина в силу закону та згідно висновків Верховного Суду, приведених вище в даній постанові не може розцінюватися як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини.
Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не врахував обставину того, що на момент смерті спадкодавець проживав разом із позивачем спростовуються матеріалами справи, а саме довідкою виконавчого комітету Христинівської міської ради № 98/09-04 від 05 липня 2024 року, згідно якої ОСОБА_2 проживав та був зареєстрований на час смерті у житловому будинку по АДРЕСА_1 . Крім нього в будинку ніхто не проживав та зареєстрований не був. (а.с. 72).
Крім того, при зверненні до суду в позовній заяві позивачка сама вказала, що її померлий батько на час смерті проживав один.
Суд першої інстанції дав належну оцінку вказаній обставині та врахував її в сукупності з іншими доказами під час ухвалення судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про емоційні переживання через проходження її синами військової служби та отримання під час бойових завдань поранень, як додаткову підставу поважності пропуску строку з заявою про прийняття спадщини також не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки даній обставині суд першої інстанції дав належну оцінку, врахувавши що з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом позивач звернулася 18 липня 2024 року. Сини ОСОБА_1 отримали поранення 29 липня 2024 року та 28 серпня 2024 року, тобто вже після її звернення з відповідною заявою до нотаріуса.
Апеляційний суд дійшов переконання, що доводи апеляційної скарги про те, що суд не дослідив докази та обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не підтвердилися. Такі доводи зводяться фактично до непогодження з ухваленим судом рішенням, а також до необхідності здійснення переоцінки досліджених судом доказів.
У справі, що переглядається, позивач не надала безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не довела наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню цієї заяви у встановлений законом строк, що у силу ст. 81 ЦПК України є її процесуальним обов'язком, тому оскаржуване рішення суду першої інстанції про відмову в позові є законними й обґрунтованими.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 26 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 21 серпня 2025 року.
Судді