Справа № 542/1374/24 Номер провадження 22-ц/814/2454/25Головуючий у 1-й інстанції Ячало Ю.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
11 серпня 2025 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Обідіної О.І.,
суддів: Бутенко С.Б., Карпушина Г.Л.,
за учаастю секретаря Дороженка Р.Г.,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2025 року, повний текст рішення виготовлено 07 березня 2025 року, по справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Новосанжарського районного суду Полтавської області, Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,-
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідачів, в якому просила стягнути на її користь 1355580 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Вимоги обґрунтовані тим, що Новосанжарський районний суд Полтавської області не виконав 11 судових рішень по справах та окрім того позбавив її доступу до правосуддя у справах, де вона є позивачем та третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету справу, шляхом призначення розгляду трьох різних справ на один і той самий час та дату.
Неправомірність дій суддів Новосанжарського районного суду заподіяло їй моральної шкоди, яку вона розрахувала виходячи з рішення ЄСПЛ від 10.07.2008 у справі "Абрамов проти України", відповідно до якого розмір відшкодування моральної шкоди за одне правопорушення (невиконання судового рішення, яке набрало законної сили), яку визначив у даному рішення позивач, становила 10000 євро.
Оскільки Новосанжарським районним судом по трьох справах не виконано 11 судових рішень, які набрали законної сили, тому розмір грошового відшкодування моральної шкоди, становить 30000 євро, що згідно офіційного курсу НБУ становить 1355580 грн.
Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмова в задоволенні позову обґрунтована відсутністю доказів невиконання 11 судових рішень та відповідно завдання моральної шкоди. Також суд зазначив, що не є дискримінацією призначення різними суддями суду різних справ за участю ОСОБА_1 як учасника справи на одну календарну дату.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вважає, що рішення ухвалено судом без оцінки доказів у справі та неповноважним судом, який не відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 вказувала, що Новосанжарський районний суд при розгляді її позову до Держави Україна в особі Новосанжарського районного суду, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди, не виконав судові рішення, які набрали законної сили.
Під такими рішеннями позивач мала на увазі та посилалась на 11 ухвал різних судів першої інстанції про самовідвід суддів, зазначивши при цьому в своїй позовній заяві лише їх номери в ЄДРСР.
Разом з тим, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, що є у вільному доступі, після надходження позовної заяви ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, (справа 524/1233/24), зважаючи, що одним з відповідачів є Держава Україна в особі Новосанжарського районного суду, ухвалою суду справу передано до канцелярії суду для виконання вимог ч. 6 ст. 31 ЦПК України.
Тобто, місцевий суд діяв в межах процесуального законодавства та жодних підстав для самовідводу суддів не має. Доказів невиконання 11 судових рішень суду не було надано.
Колегія суддів зауважує, що процесуальні дії суддів при вирішенні тих чи інших процесуальних питань, які оформляються відповідними судовими рішеннями під час розгляду справи, можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку визначеному ЦПК України.
Оскарження вчинення чи невчинення судом у справі процесуальних дій не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Одночасно з цим, положеннями ч. 4 ст. 36 ЦПК України закріплено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах не може розглядатись як обґрунтована підстава для відводу.
В даному випадку посилання на ухвали судів першої інстанції щодо прийнятих самовідводів суддів при вирішенні інших цивільних справ, ініційованих стороною позивача, не є тими судовими рішеннями, які підлягають до виконання іншими суддями при розгляді інших цивільних справ.
Ухвала про відвід чи самовідвід є тим остаточним судовим рішенням, дія якого процесуально вичерпується після визначення нового складу суду для розгляду справи, а відтак процесуальні дії інших суддів, в даному випадку заявлені самовідводи, не можуть містити вимоги чи обов'язковість їх виконання для інших суддів під час розгляду інших цивільних справ.
Також в обґрунтування заявленої моральної шкоди позивач вказувала, що судді місцевого суду призначили 3 справи, в яких вона приймає участь як позивач або третя особа, на одну дату та час, що на її думку свідчить про неправомірність таких дій, які містять ознаки дискримінації та перешкоджають доступу до правосуддя.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно судової повістки про виклик до Новосанжарського районного суду Полтавської області в цивільній справі у підготовче судове засідання по справі №546/160/23 (суддя Афанасьєва Ю.О.) Онанко Н.В. викликається як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, яке призначено на 13 год. 30 хв. 25.07.2024.
Відповідно до судової повістки про виклик до Новосанжарського районного суду Полтавської області в цивільній справі у судове засідання по справі №546/239/23 (Суддя Кашуба М.І.), Онанко Н.В. викликається як позивач, яке призначено на 13 год. 30 хв. 25.07.2024.
Згідно судової повістки про виклик до Новосанжарського районного суду Полтавської області в цивільній справі у судове засідання по справі №546/239/23 (суддя Кашуба М.І.), Онанко Н.В. викликається як позивач, в судове засідання у справі за заявою про забезпечення доказів, яке призначено на 13 год. 30 хв. 25.07.2024.
Призначення фактично 2 справ різними суддями Новосанжарського районного суду на одну дату та час жодним чином не свідчить про перешкоджання доступу до правосуддя чи вчинення дискримінації відносно учасника справи.
В разі виникнення такої ситуації, учасник справи не позбавлений права заявити клопотання про відкладення розгляду справи та послатись на причину своєї неявки з підстав прийняття участі в іншій цивільний справі, шо свідчитиме про поважність причин відсутності особи в судовому засіданні.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», дискримінація дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
За змістом ч. 3 ст. 6 вказаного Закону не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.
У справах про дискримінацію позивач зобов'язаний навести фактичні дані, які підтверджують, що дискримінація мала місце.
Зазначена ситуація, за якої дійсно мало місце одночасне призначення декількох цивільних справ на один день та час їх проведення само по собі не можна розцінювати як прояв дискримінації по відношенню до учасника справи, оскільки такі питання урегульовані положеннями ЦПК України і мають вирішуватись судом при обговоренні питанням щодо можливості розгляду справи у відсутність одного з учасників справи, із обговоренням поважності причин такої відсутності.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом.
У відповідності до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади (держави) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статей 1173,1174 ЦК України.
В даному випадку суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем наявності тих правових підстав, з якими законодавство пов'язує можливість відшкодування моральної шкоди.
Так, позивачем не доведено протиправність дій відповідача в особі Новосанжарського районного суду (суддів), заподіяння діями останнього моральної шкоди позивачу та наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями та заподіяною шкодою.
За вказаних обставин, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставин по справі та визначившись з характером спірних правовідносин, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду та не містять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов'язує скасування чи зміну судового рішення.
Посилання апелянта на розгляд справи неповноважним судом відхиляються колегією суддів, оскільки жодних доказів розгляду справи неповноважним судом чи невідповідність суду вимогам ст. 6 Європейської конвенції з прав людини апелянтом не надано.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до цитування нормативно - правових актів та зазначення апелянтом перебігу розгляду справи в суді першої інстанції.
Будь-яких даних про те, що судом було недотримано норм матеріального чи порушено норми процесуального права, апеляційна скарга не містить.
За вказаних обставин. колегія судді приходить до висновку про необхідність залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли сплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.
Як вбачається з ухвали Полтавського апеляційного суду від 23 травня 2025 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору було задоволено частково та відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
При обрахуванні розміру судового збору, колегія суддів приймає до уваги розмір заявлених вимог - стягнення моральної шкоди в сумі 1355580 грн., що у відповідності до ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» обраховується за ставкою 1% від ціни позову, сума судового збору, що підлягала сплаті при подачі позову в суді першої інстанції становитиме 13556 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи подання позовної заяви, апеляційної скарги в електронній формі, відмову в задоволенні апеляційної скарги та відстрочення від сплати судового збору до ухвалення рішення апеляційним судом, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 13556 грн. *0,8 = 10844,80 грн.* 1,5 = 16267,20 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави за подачу апеляційної скарги судовий збір в сумі 16267,20 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 21 серпня 2025 року.
Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко Г.Л. Карпушин