Справа № 524/4927/23 Номер провадження 22-ц/814/1203/25Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д. Д. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.
14 серпня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Одринської Т.В.,
суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,
за участю секретаря: Ракович Д.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства Страхова група «ТАС» про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Ковтуна Миколи Васильовича на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 08 жовтня 2024 року,
У липні 2023 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства Страхова група «ТАС» на його користь моральну шкоду у сумі 1 040 200 грн, завданої вчиненням кримінального правопорушення.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за фактом ДТП, яка спричинила смерть його матері, ОСОБА_4 .. Дії відповідача завдали йому моральну шкоду, яка виразилась у стресі через смерть близької людини та намаганні поновити порушені права. Розмір моральної шкоди він оцінює в розмірі 1000000 грн. З огляду на те, що ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах із ОСОБА_2 , вважає, що моральна шкода має бути стягнута із вказаних відповідачів солідарно. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС». У зв'язку із цим, страхова компанія має виплатити йому моральну шкоду в сумі 40200 грн.
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 08 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану вчиненням кримінального правопорушення в сумі 259 800 грн.
Стягнуто із АТ «СГ «ТАС» (приватне) на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи страхове відшкодування в сумі 40200 грн.
В задоволенні вимог до ОСОБА_3 та вимог про стягнення моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення в сумі 740200 грн - відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_2 , АТ «СГ «ТАС»(приватне) на користь держави судовий збір в сумі 1499,97 грн з кожного.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_2 - адвокат Ковтун Микола Васильович, просив рішення у частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди - скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу обгрунтовано тим, що позивачем не надано жодних доказів у обґрунтування наявності моральних страждань, глибини фізичних та душевних страждань, у разі наявності моральних страждань не наведено доказів причинного зв'язку таких страждань зі смертю матері.
У відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Гонтар В.М. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення - без змін.
В обгрунтування відзиву вказував, що позивач апеляційну скаргу не визнає, а рішення суду першої інстанції вважає таким, що ухвалене в цілому з дотриманням норм чинного законодавства то по наслідкам об'єктивного і всебічного дослідження усіх обставин даної справи, а тому і таким, що має бути залишеним в силі.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 16.02.2023 приблизно о 13 год. 30 хв., в світлий час доби, ясну погоду без опадів, но сухому асфальтобетонному покриттю вул. Вадима Пугачова в м. Кременчуці, зі сторони проспекту Свободи в напрямку до вул. Чкалова, керуючи вантажним автомобілем DAF XF 95.430 реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом самоскидом Trouillet SRD 338VA реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався водій ОСОБА_3 , який зупинився перед горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 - «Зебра».
В цей же час в районі будинку № 144 по проспекту Свободи на проїзну частину через вул. Вадима Пугачова, в напрямку ринку «Толока», вийшла пішохід ОСОБА_4 , яка почала перетинати дорогу, поза межами нерегульованого пішохідного переходу з права на ліво, відносно напрямку руху автомобіля DAF XF 95.430 д/н НОМЕР_1 , але при ньому рухаючись в зоні дії дорожніх знаків 5.38.1 - 5.38.2 - «Пішохідний перехід».
Перебуваючи в даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_3 , перед початком свого руху на автомобілі, не переконався, що його рух буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, порушуючи вимоги п. 10.1. Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, а саме: «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», розпочав рух по вул. Вадима Пугачова в напрямку вул. Чкалова та в напрямку нерегульованого пішохідного переходу, де в зоні дії дорожніх знаків 5.38.1 - 5.38.2 - «Пішохідний перехід», допустив наїзд передньою крайньою лівою частиною керованого ОСОБА_3 автомобіля, у ліву бокову частину тіла пішохода ОСОБА_4 отримала смертельні тілесні ушкодження та загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху, пішохід ОСОБА_4 отримала смертельні тілесні ушкодження та загинула на місці дорожньо-транспортної пригоди.
Вироком Автозаводського районного суду м.Кременчука по справі 524/1995/23 від 05 травня 2023 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
З 23.02.2016 ОСОБА_3 перебуває в трудових відносинах із ФОП ОСОБА_2 , яка є власником автомобіля DAF XF 95.430 реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року з напівпричепом самоскидом TrouilletSRD 338VA реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2001 року випуску.
Станом на 16.02.2023 цивільно-правова відповідальність власника автомобіля DAF XF 95.430 реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована АТ «СГ «ТАС»(приватне).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив із засад розумності, виваженості та справедливості, суд прийшов до висновку, що достатнім розміром для відшкодування завданої позивачу моральної шкоди є 259 800 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім'ї.
За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Головною умовою покладення на особу обов'язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди.
При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно із правовою позицією, яка відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі №477/874/19, абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.
Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Отже, головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Суд першої інстанції встановив, з чим погоджується і колегія апеляційного суду, що причиною загибелі ОСОБА_4 , яка є матір'ю позивача, стали травми, завдані внаслідок наїзду автомобіля, які були спричинені джерелом підвищеної небезпеки.
Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності з відшкодування моральної шкоди, завданої сину загиблої ОСОБА_4 .
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Під моральною шкодою розуміють втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров'я.
Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із засад розумності та справедливості, урахувавши глибину фізичних та душевних страждань позивача, який втратив матір та ступінь вини особи, що завдала моральну шкоду.
Колегія апеляційного суду відхиляє доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано жодних доказів у обґрунтування наявності моральних страждань, глибини фізичних та душевних страждань, не наведено доказів причинного зв'язку таких страждань. Тобто, на думку відповідача, моральні страждання позивача, завдані йому смертю матері, не підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, які слід збирати з урахуванням конкретних обставин справи та особливостей процесуального інтересу особи.
Однак, як встановлено під час розгляду справи, моральна шкода позивачу завдана смертю матері, що спричинило та буде спричиняти протягом усього життя душевні страждання, та відновити становище, яке існувало до смерті матері у житті сина неможливо.
Факт загибелі матері позивача є безумовним свідченням спричинення позивачу глибоких моральних страждань.
Переглядаючи рішення, в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Ковтуна Миколи Васильовича- залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 08 жовтня 2024 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 серпня 2025 року.
Головуючий Т.В. Одринська
Судді: О.О. Панченко
В.П. Пікуль