Справа № 524/5318/23 Номер провадження 22-ц/814/2586/25Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С.Г. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
14 серпня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтара Валерія Миколайовича на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 березня 2025 року по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Зміст позовних вимог
У вересні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 57056,41 грн.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву № б/н від 12.04.2012 року.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Банком було відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку.
У подальшому, розмір кредитного ліміту збільшився до 50000,00 грн.
АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Позивач вказував, що у зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач, станом на 17.07.2023 року, має заборгованість у розмірі 57056,41 грн., з яких: 47042,49 грн. заборгованість за кредитом; 10013,92 грн. заборгованість за відсотками, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн.
Просило стягнути з відповідача на їх користь заборгованість у загальному розмірі 57056,41 грн. та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 березня 2025 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за договором про надання банківських (фінансових) послуг № б/н від 12 квітня 2012 року, що виникла станом на 17.07.2023 року, у розмірі 47042,49 грн., що є заборгованістю за тілом кредиту, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2212,96 грн.
Відмовлено АТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позову до ОСОБА_1 в частині вимог про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 10013,92 грн. та коштів у повернення сплаченого судового збору у розмірі 471,04 грн.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог мотивовано тим, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 кошти за тілом кредиту в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а тому банк вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог мотивовано тим, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме доданий до справи витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів саме у зазначеному в документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - адвокат Гонтар Валерій Миколайовичоскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, а в іншій частині рішення суду - залишити без змін.
29.05.2025 року АТ КБ «ПриватБанк» надало відзив на апеляційну скаргу у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частини 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12 квітня 2012 року відповідач ОСОБА_1 подала до ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», Анкету - заяву та отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку та отримала кредитну картку.
Згідно вказаної заяви, відповідач погодилася з тим, що ця Анкета-заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, що підтверджується підписом у заяві анкеті (а.с. 16).
Інша Анкета заява, яка була приєднана позивачем до позовної заяви, датована 12.12.2018 р. (а.с. 17 зворот-18).
До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, затверджених 06.03.2010 року (а.с. 19-44).
Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» за договором, підписаним з ОСОБА_1 , їй з 12 квітня 2012 року Банком видавалися кредитні картки. Так, 12 грудня 2018 року видана остання кредитна картка № НОМЕР_1 , з терміном дії до 10/22, тип картки «Універсальна» GOLD (а.с. 14).
Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 , старт карткового рахунку відбувся 12 квітня 2012 року, кредитний ліміт позичальнику встановлено 07 серпня 2014 року у розмірі 8000,00 грн., максимально ліміт був збільшений 24 травня 2019 року до 50 000 грн. та зменшений до 0 грн. 26 грудня 2022 року (а.с. 15).
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором, станом на 17.07.2023 року, становить 57056,41 грн., з яких: 47042,49 - заборгованість за тілом кредиту та 10013,92 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 5-13).
Також, матеріали справи містять банківську виписку по рахунку ОСОБА_1 за договором № б/н за період з 12.04.2012 року по 21.07.2023 року, з якої вбачається наявність заборгованості, станом на 01.03.2023 року, в розмірі 57056,41 грн. (а.с. 52-82).
Частково задовольняючи вимоги позову, суд першої інстанції виходив з підстав доведеності належними доказами погодження позичальником істотних умов кредитування та неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягнення згідно наданого позивачем розрахунку.
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 525,526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відповідно до положень статей 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За змістом частини 1 статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно статей 12, 13, 81 ЦПК України, обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом із тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогопостановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Реалізуючи право вимоги заборгованості за тілом кредиту, банком заявлено до стягнення 47 042,49 грн. Обґрунтовуючи підстави стягнення такої заборгованості, банком, окрім її розрахунку, надано виписку по картковому рахунку, з якої вбачається, що ОСОБА_1 активно користувалася кредитними коштами та виконувала свої кредитні зобов'язання щодо повернення цих коштів, у тому числі відсотків за використання кредитного ліміту та штрафів.
Відтак, доводи апеляційної скарги щодо недоведеності розміру стягнення не знайшли свого підтвердження, а сам розрахунок відповідачем не спростовано, контррозрахунку до суду не надано.
При цьому колегія суддів приймає до уваги вимоги процесуального закону, який покладає тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02.10.2018, №917/1307/18 від 23.10.2019.
У цій справі позивачем доведено на підставі належних доказів волевиявлення сторін на укладення правочину, зокрема погодження банком заявки позичальника на його укладення, а також підставності стягнення заборгованості за кредитом в розмірі, заявленому до стягнення та не спростованого відповідачем згідно розрахунку за тілом кредиту.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність суми боргу суперечать матеріалам справи, а пасивна поведінка позичальника, обізнаного із умовами кредитування та його частковим виконання, що також вбачається зі змісту виписки по рахунку, виключає підстави вважати такий договір неукладеним. Тоді як у позасудовому порядку відповідач не зверталася до Банку з питання розірвання договору, чи незгодою із змінами Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, які складають договір про надання банківських послуг, та продовжувала користуватися карткою, а отже погодилася з умовами договору.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи, що апеляційна скарга містить доводи, які є аналогічними за своїм змістом позиції відповідача, якій суд першої інстанції надав вірну правову оцінку, колегія суддів не вбачає за необхідне надавати обґрунтування кожному з доводів скарги, що узгоджується з усталеною практикою ЕСПЛ, зокрема при розгляді справи «Серявін та інші проти України».
Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких він дійшов шляхом повного та всебічного з'ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов'язані з розглядом справи в судах, компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гонтара Валерія Миколайовича - залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 серпня 2025 року.
Головуючий суддя О.О. Панченко
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль