Житомирський апеляційний суд
Справа 275/93/24 Головуючий у 1-й інст. Лівочка Л.І.
Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.
Додаткова постанова
Іменем України
12 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Талько О.Б.,
суддів Григорусь Н.Й., Коломієць О.С.,
за участю секретаря Антоневської В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Олійника Олега Станіславовича, про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У січні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання банківських послуг від 2 липня 2019 року у розмірі 282051 грн. 42 коп.
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 16 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ « ПриватБанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 2 липня 2019 року у розмірі 282051 грн. 42 коп., що складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 239330 грн. 22 коп., заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 42721 грн. 20 коп. та судовий збір у сумі 3384 грн. 62 коп.
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив, зокрема, скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 29 квітня 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Олійника О.С., задоволено.
Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 16 грудня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Відмовлено у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
4 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Олійник О.С., подав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат в загальній сумі 95 095,19 грн. (в тому числі правова допомога в суді першої інстанції - 32553,19 грн., в суді апеляційної інстанції - 35000 грн., оплата послуг експерта - 20000 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги - 4542 грн.).
7 травня 2025 року представник АТ КБ «Приватбанк» - адвокат Адаменко Т.С., подала до суду клопотання, в якому просила відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення за недоведеністю та безпідставністю.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що заява підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із частини 1 статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції у постанові, зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що інтереси ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції представляв адвокат Олійник О.С.
При зверненні до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення представник відповідача надав суду додаткову угоду від 11.01.2025 року №9 до договору приєднання (доручення) №51/20 від 09.11.2020 року до публічного договору-оферти № 13/20 від 02.06.2020 року про надання правової (професійної правничої) допомоги; акт від 30.04.2025 року про виконання договору про надання правової допомоги; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, від 04.05.2025 року.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами ( частини четверта та п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, представник відповідача надав « детальний опис послуг з правової допомоги, виконаних адвокатом в цивільній судовій справі №275/93/24 в судах першої та апеляційної інстанції». Зазначений документ містить лише перелік адвокатських послуг та дій процесуального характеру із зазначенням дат, проте у цьому документі не вказана кількість витраченого адвокатом часу на вчинення зазначених процесуальних дій та надання таких послуг, а також не вказана конкретна вартість кожної з наданих послуг. З акта про виконання договору-приєднання та додаткової угоди неможливо встановити характер та обсяг виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг), відповідність критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт, натомість вказано лише загальну суму наданих послуг.
Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу.
Щодо ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат зі сплати судового збору, слід зазначити наступне.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Ухвалюючи судове рішення у даній справі, суд апеляційної інстанції не вирішив питання щодо розподілу судового збору між сторонами.
Так, наявна в матеріалах справи платіжна інструкція № 68 від 20 лютого 2025 року свідчить про сплату відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4542 грн. (том 3, а.с.72 ).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Олійника О.С., задоволено в повному обсязі, а саме скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове,- про відмову у задоволенні позову, із позивача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню кошти у розмірі 4542 грн., сплачені за ним за подання до суду апеляційної скарги.
Керуючись ст. 141, 270, 367, 368, 381-384 ЦПК України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 , - адвоката Олійника Олега Станіславовича, про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити у справі № 275/93/24 додаткову постанову.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 4542 грн судового збору.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді