Житомирський апеляційний суд
Справа №286/4443/24 Головуючий у 1-й інст. Гришковець А. Л.
Номер провадження №33/4805/494/25
Категорія ч.2 ст.204-1 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
20 серпня 2025 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 21 лютого 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Овруцького районного суду Житомирської області від 21 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 8500 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 27.11.2024 о 7 год 30 хв на автодорозі М-21 на напрямку прикордонного знаку 1415 (до лінії ДК 13 км) було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя м Кропивницький, який рухався в бік державного кордону, з метою незаконного його перетину, тобто вчинив спробу незаконного перетину державного кордону з території України в Республіку Білорусь. У зв'язку із збройною агресією РФ в Україні пункти пропуску між Республікою Білорусь та Україною закриті. Даний громадянин порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» та вчинив адміністративне правопорушення, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, зазначив, що під час складення адміністративних матеріалів йому не роз'яснили права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП. Звернув увагу, що суд першої інстанції розглянув справу без його участі та належного повідомлення, чим порушив його право на захист. Окрім того, факт перебування на автодорозі М-21 поблизу населеного пункту Першотравневе не є доказом умислу, направленого на незаконний перетин кордону, спроби перетину державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України. Також вважає, що протокол та рапорт не є належними і допустимими доказами підтвердження факту вчинення ним правопорушення. Суд надав неправильну оцінку його поясненням, в яких він вину не визнавав. На його думку, вина у даному правопорушенні «поза розумним сумнівом» не доведена. В його діях відсутня протиправність чи незаконність. В апеляційній скарзі послався на рішення Європейського суду з прав людини.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржувану постанову отримав 14.03.2025, що підтверджено трекінгом поштового відправлення ШКІ0610234715804 (а.с.21-22).
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Будучи належним чином повідомленим про час і місце судового засідання, про що свідчать телефонограма (а.с.28), довідка про доставку повідомлення у додаток Viber (а.с. 29-30), судова повістка-повідомлення, яка повернулась на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.37-38), та заява ОСОБА_1 , зміст якої вказує на його обізнаність з часом та місцем судового розгляду (а.с. 31), останній в судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань на адресу суду про відкладення розгляду справи не направляв.
За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч.6 ст.294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 204-1 КУпАП, передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
При цьому, ч. 2 ст. 204-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Диспозиція статті має бланкетний характер, у зв'язку з чим встановлення складу адміністративного правопорушення регулюється спеціальним нормативним актом, що регулює порядок перетинання державного кордону України, яким є Закон України «Про державний кордон України».
Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення виражається у перетині або спробі перетину державного кордону України одним із наступних способів: поза пунктами пропуску через державний кордон України, в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів, в пунктах пропуску через державний кордон України з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, в пунктах пропуску через державний кордон України без дозволу відповідних органів влади.
Суб'єктивна сторона незаконного перетинання державного кордону передбачає наявність прямого умислу, тобто виражається в навмисній формі вини, коли особа розуміє, що незаконно перетинає державний кордон України та бажає вчинити такі протиправні дії.
Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Крім того, ч. 3 ст.9 вказаного Закону визначено, що пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Згідно з ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 043409 від 27.11.2024 вбачається, що 27.11.2024 о 7 год 30 хв на автодорозі М-21 на напрямку прикордонного знаку 1415 (до лінії ДК 13 км) було виявлено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя м Кропивницький, який рухався в бік державного кордону, з метою незаконного перетину державного кордону, тобто вчинив спробу незаконного перетину державного кордону з території України в Республіку Білорусь. У зв'язку із збройною агресією РФ в Україні пункти пропуску між Республікою Білорусь та Україною закриті. Даний громадянин порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» та вчинив адміністративне правопорушення, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.204-1 КУпАП(а.с.2) .
Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини здійснення спроби перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України підтверджуються зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне затримання від 27.11.2024 року (а.с.3); рапортом начальника прикордонної застави майстра -сержанта ОСОБА_2 від 27.11.2024 (а.с.5); копією паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 11.11.2022, орган що видав 3511 (а.с.4); письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 27.11.2024, відповідно до яких останній виїхав з м Кропивницького до м Києва для зустрічі зі своїм знайомим ОСОБА_3 , з яким вирушили до м ОСОБА_4 , щоб зустрітися з водієм ОСОБА_5 . Після зустрічі вирушили на орендовану квартиру на ночівлю. 27.11.2024 о 5 год 00 хв вирушили з м Коростень до селища Прилуки, по дорозі зупинені на блокпосту (а.с.6); довідкою про проведення первинного опитування від 27.11.2024, яка підтверджує плани та наміри ОСОБА_1 перетнути держаний кордон та узгоджується з його письмовими поясненнями (а.с. 7-9); схемою затримання правопорушника на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_2 (з м.д. Першотравневе ) 27.11.2024 (а.с. 10).
Вищенаведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку та, у своїй сукупності, підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991.
Жодних доказів, які б ставили під сумнів правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не надано.
Доводи ОСОБА_1 щодо відсутності умислу, спрямованого на незаконний перетин державного кордону, спростовуються сукупністю належних та допустимих доказів у справі. Останній не надав будь-яких логічних пояснень, чому він, будучи жителем м Кропивницький, опинився на місці затримання поблизу державного кордону України з Республікою Білорусь.
Також безпідставними є посилання апелянта на те, що рапорт інспектора прикордонної служби не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки обставини, викладені у такому рапорті підтверджується та узгоджуються з іншими матеріалами справи.
ОСОБА_1 були роз'ясненні його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, про що свідчить його підпис в протоколі про адміністративне правопорушення та протоколі про адміністративне затримання (а.с.2 та 3 зворот). Зазначене спростовує доводи останнього про те, що йому такі права під час оформлення адміністративних матеріалів роз'яснені не були.
Суд апеляційної інстанції не вбачає порушень норм процесуального права судом першої інстанції щодо розгляду справи у відсутність особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, та повністю погоджується з мотивами такого процесуального рішення, викладеними в оскаржуваній постанові.
Також, апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 не був позбавлений права апеляційного оскарження судового рішення, яке реалізував. Під час апеляційного розгляду були враховані та оцінені всі доводи апеляційної скарги, які він не зміг висловити в суді першої інстанції, а також оцінені докази, наявні в матеріалах справи.
Разом з тим суд першої інстанції залишив поза увагою те, що ОСОБА_1 не ставилася у провину спроба незаконного перетину державного кордону з України в Республіку Білорусь поза пунктами пропуску з кваліфікуючою ознакою «групою осіб».
Згідно усталеної судової практики ЄСПЛ (рішення від 30 травня 2013 року у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява №36673/04); рішення від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії»(Karelin v. Russia), заява №926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це порушує право на захист та принцип рівності сторін процесу.
Відповідно до положень ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право змінити постанову. У разі зміни постанови в частині накладення стягнення, в межах, передбачених санкцією статті цього Кодексу, воно не може бути посилено.
З урахуванням цього апеляційний суд вважає, що притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП є неправомірним. Водночас, факт спроби незаконного перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску доведений поза розумним сумнівом, тому постанова суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 підлягає зміні шляхом перекваліфікації його дій на ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у межах санкції цієї частини статті.
При визначенні ОСОБА_1 виду та міри адміністративного стягнення апеляційний суд враховує характер та спосіб вчинення адміністративного правопорушення, ступінь вини правопорушника та дані про його особу.
Відомості про те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до адміністративної відповідальності відсутні, а обставини, що обтяжують відповідальність, передбачені ст. 35 КУпАП, не встановлені.
Тому, апеляційний суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн та є мінімальною санкцією ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Таке стягнення відповідає меті адміністративного покарання - виправленню особи та попередженню нових правопорушень.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Овруцького районного суду Житомирської області від 21 лютого 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 21 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.2 ст.204-1 КУпАП на ч.1 ст.204-1 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн.
У решті постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 21 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич