Житомирський апеляційний суд
Справа №291/1454/24 Головуючий у 1-й інст. Гарбарук І. М.
Номер провадження №33/4805/485/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
20 серпня 2025 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - Бойка Андрія Степановича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ружинського районного суду Житомирської області від 12 березня 2025 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Ружинського районного суду Житомирської області від 12 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 06.11.2024 о 16:21 год у с.Топори по вул.Ружинська керував транспортним засобом ЗАЗ Сенс, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. На його думку, закон не містить імперативної заборони водієві змінювати свою позицію з приводу відмови чи проходження огляду на стан сп'яніння. Законом не визначено, коли така відмова закінчена та до якого моменту водій має право змінити свою позицію стосовно цієї відмови та пройти огляд. З відеозапису вбачається, що він спочатку відмовився від проходження огляду на місці, але згодом висловив бажання пройти огляд у будь-якому медичному закладі, запропонувавши працівникам поліції проїхати до такого, однак його пропозиція була проігнорована останніми. Оскільки працівники поліції не забезпечили його доставлення до медичного закладу для проходження огляду, такі обставини виключають наявність складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, що є наслідком закриття провадження у даній справі.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №167547 від 06.11.2024 вбачається, що ОСОБА_1 06.11.2024 о 16:21 год у с.Топори по вул.Ружинська керував транспортним засобом ЗАЗ Сенс, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота). Від огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1).
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладі охорони здоров'я.
Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №167547 від 06.11.2024 (а.с.1); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.2); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до Ружинської лікарні (а.с.4); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3424187 від 06.11.2024 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП (а.с.9); розписками про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП і про порядок застосування спеціального технічного засобу від 06.11.2024 (а.с.5-6); свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/5587 від 14.10.2024 (а.с.3); рапортом ст.лейтенанта поліції інспектора СРПП ВПД №2 Бердичівського РВП Грека Ю. від 07.11.2024 (а.с.10); розпискою про ознайомлення водія з вимогами ч.1 ст.266 КУпАП щодо відсторонення водія від керування транспортним засобом (а.с.8); відеозаписом обставин події (а.с.11).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано.
Як свідчить наявний у справі відеозапис фіксації обставин події, у працівника поліції була обґрунтована підозра вважати, що ОСОБА_1 знаходиться у стані алкогольного сп'яніння, зважаючи на повідомлення водія про виявлені у нього ознаки такого стану. На вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки та у найближчому закладі охорони здоров'я - Ружинській лікарні ОСОБА_1 спочатку беззаперечно відмовився, проте у подальшому почав висувати свої вимоги, що огляд на стан сп'яніння пройде лише у лікувальному закладі м.Вінниця. На неодноразові роз'яснення працівником поліції порядку проходження огляду у найближчому лікувальному закладі згідно вимог закону, своїми діями ОСОБА_1 свідомо ухилився від огляду, у зв'язку з чим така поведінка правильно розцінена поліцейськими, як відмова від проходження огляду. Також, ОСОБА_1 було ознайомлено зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення стягнення за порушення ПДР, відсторонено від керування транспортним засобом.
Під час огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 та оформлення відносно нього адміністративних матеріалів працівниками поліції не допущено порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, ст.ст.256, 266 КУпАП, які б могли бути підставою для визнання такого огляду недійсним, а складених процесуальних документів - недопустимими доказами.
Доводи апеляційної скарги про те, що законом не визначено момент, після якого водій позбавлений права змінити свою позицію щодо відмови від проходження огляду, є безпідставними, оскільки склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виникає з моменту вираження відмови. Подальше висловлення згоди на проходження огляду після початку або завершення складання адміністративних матеріалів не змінює факту вчинення правопорушення та не впливає на правову оцінку дій водія.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ружинського районного суду Житомирської області від 12 березня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич