Справа № 761/43273/23
Провадження № 1-кп/761/1960/2025
18 серпня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючої судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесенні в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023100100004553 від 06.11.2023 та кримінальне провадження, відомості про яке внесенні в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024100100001309 від 27.03.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нова Каховка, Херсонської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає: АДРЕСА_2 , раніше судимого
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебувають кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Ухвалою суду від 31.05.2024 кримінальні провадження призначено до судового розгляду та вирішено питання про їх об'єднання.
Відповідно до обставин, викладених у обвинувальному акті ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 05.11.2023 близько 20.00 год., з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на умисне таємне повторне викрадення чужого майна, вчиненого в умовах воєнного стану, перебуваючи біля магазину «Фора», по вул. Парково-Сирецька, 1 в м. Києві, проходячи повз задній двір магазину, побачив розташовані на відкритій ділянці ящики із вмістом в них алкогольних напої, та взяв один ящик, в якому було 24 банки з пивом марки «Львівське різдвяне Пряний цитрус», об'ємом по 0,5 літри, вартістю 23,86 кожна, викрав їх, спричинивши ТОВ «Фора» матеріальні збитки на суму 572,64 коп.
Крім того, ОСОБА_4 24.03.2024, приблизно о 18 год. 20 хв., перебував поблизу магазину «Еко Маркет», що розташований за адресою: м. Київ, вул. Дорогожицька, 13. В цей час, у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел направлений на повторне таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, а саме алкогольних напоїв, що перебували в приміщенні зазначеного магазину. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 , увійшов до приміщення магазину «Еко Маркет», переконавшись що за його протиправними діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи, що дії носять таємний характер, під виглядом добросовісного покупця, приблизно о 18 год. 24 хв., перебуваючи в приміщенні вищевказаного магазину, діючи повторно, взяв з полиці, де розміщені алкогольні напої, одну пляшку рому марки «Captain Morgan», об'ємом 0,7 л., вартістю 378 грн. 56 коп. та одну пляшку рому марки «Captain Morgan», об'ємом 1 л., вартістю 409 грн. 92 коп., після чого залишив місце злочину завдавши потерпілому шкоду на суму 788,48 грн.
Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України (обвинувальні акти прокурором затверджено 17.11.2023 та 12.04.2024), як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно в умовах воєнного стану.
В судовому засіданні обвинувачений заявив клопотання про закриття кримінальних проваджень за ч. 4 ст. 185 КК у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, тобто у зв'язку з декриміналізацією закону, який встановлював відповідальність за вчинення крадіжки в розмірі, який інкриміновано, тобто на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Прокурор не заперечував проти задоволення заявленого клопотання, з огляду на зміни у законодавстві, а саме у зв'язку із набуттям чинності Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18.07.2024.
Разом з тим не підтримав раніше подане клопотання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_5 , залучена для надання безоплатної допомоги у зв'язку із затриманням 17.08.2025 на підставі ухвали суду про надання дозволу на затримання обвинуваченого ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу до обвинуваченого посилаючись на його необґрунтованість.
Суд, розглянувши клопотання, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши наявні у розпорядженні матеріали кримінального провадження, вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу слід залишити без задоволення, а кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 закрити.
На час, до якого відносяться інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_4 діяння за ч. 4 ст. 185 КК, положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009, згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009).
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено в сумі 2684 грн., відтак податкова соціальна пільга у 2023 році складала 1342 грн.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2024 встановлено в сумі 3028 грн, відтак податкова соціальна пільга у 2024 році складала 1514 грн.
Положеннями ст. 185 КК України встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку), водночас нормами КК України не встановлено розміру вартості майна, що є предметом крадіжки.
Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 51 КУпАП в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009 у 2023 та 2024 роках на час, до якого відносяться інкриміновані обвинуваченому діяння за ч. 4 ст. 185 КК, крадіжка чужого майна вважалася дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто 268,40 грн. та відповідно 302 грн. 80 коп. Якщо вартість викраденого майна перевищувала вказані межі, то наставала кримінальна відповідальність.
В той же час, 09.08.2024 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-IX від 18.07.2024.
Цим Законом статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції, відтак за ч. 1 ст. 51 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП з 09.08.2024, встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі визначено положеннями ст. 4 КК України. Зокрема, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння (ч.2 ст. 4 КК України).
Частиною 6 ст. 3 КК України, визначено, що зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Отже, має місце часткова декриміналізація, а саме діянь, які полягають у крадіжці майна вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність вчиненого ОСОБА_4 діяння, оскільки вартість майна, у здійсненні крадіжки якого він обвинувачується, згідно обвинувальних актів становить 572,64 грн. у 2023 році, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 2684 грн., та відповідно 788,48 грн. у 2024, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 3028 грн.
Оскільки згідно обвинувального акту вартість майна, викрадення якого інкриміновано ОСОБА_4 в межах висунутого обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК становить вказані вище розміри, то такі дії ОСОБА_4 підпадають під регулювання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з пунктом 4-1 частини першої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до пункту 1-2 частини другої статті 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.
Частиною сьомою статті 284 КПК України передбачено, що ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.
Суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 479-2 КПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
В судовому засіданні обвинувачений заявив клопотання про закриття кримінальних проваджень щодо нього з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
Згідно ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м'якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну дію в часі.
Частиною 1 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Тому наведені зміни в законодавстві, які пом'якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.
За наведених вище обставин, суд вважає, що оскільки Законом №3886-ІХ підвищилась межа, з якої настає кримінальна відповідальність за крадіжку, то вказані обставини є у даному випадку підставою для закриття кримінального провадження саме за п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
За таких обставин, враховуючи імперативність вимог ч.3 ст.479-2 КПК України та позицію обвинуваченого, який надав згоду на закриття кримінального провадження щодо нього з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальні провадження щодо ОСОБА_4 за ч.4 ст.185 КК України підлягають закриттю на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Протягом судового розгляду з огляду на переховування обвинуваченого від суду, 25.03.2025 прокурор звернувся до суду із клопотаннями про надання дозволу на затримання обвинувачення та про застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
17.08.2025 на підставі судового рішення від 25.03.2025 обвинуваченого було затримано та доставлено до суду. В судовому засіданні прокурор не підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з огляду на заявлене обвинуваченим клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, відтак з урахуванням позиції учасників, наявності підстав до закриття провадження, суд приходить до висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід залишити без задоволення.
Керуючись Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», ст.5 КК України, п.4-1 ч.1 ст.284, ч.2 ст.284, ст.ст.285-288, 331,183, 372, 376, 479-2 КПК України, суд
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження задовольнити.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесенні в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12023100100004553 від 06.11.2023 та кримінальне провадження, відомості про яке внесенні в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024100100001309 від 27.03.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність такого діяння.
Речові докази: куртку чорного кольору, штани сірого кольору, кепку чорного кольору - повернути ОСОБА_4 ; DVD-R диски у кількості 2 штук, залишити при матеріалах кримінального провадження прокурора.
Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом семи днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст оголосити 22.08.2025 о 12.00 год.
Головуюча суддя ОСОБА_6