Справа № 761/32261/25
Провадження № 2/761/9410/2025
05 серпня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Анохін А.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «СВК», Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Наталія Миколаївна про визнання недійсними договорів купівлі - продажу корпоративних прав та скасування державної реєстрації,
Позивач звернувся до суду з даним позовом.
31 липня 2025 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд:
визнати недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав та частки у статутному капіталі Приватного підприємства "СВК" (код ЄДРПОУ 32776707) від 28.11.2017 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ;
визнати недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав та частки у статутному капіталі Приватного підприємства "СВК" (код ЄДРПОУ 32776707) від 28.11.2017 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;
визначити розмір статутного капіталу Приватного підприємства "СВК" (код ЄДРПОУ 32776707) у розмірі 1 405 011,00 грн, а також розмір частки учасника ОСОБА_4 - 100 % статутного капіталу;
скасувати реєстраційні дії:
-державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи від 30.11.2017 року за № 10741050019022045, зміна складу або інформації про засновників. Зміна складу засновників (учасників) або зміна відомостей про засновників (учасників) юридичної особи;
-державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу від 30.11.2017 року за №10741070020022045, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи;
-державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу від 17.08.2021 року, зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера).
Вивчивши матеріали цивільної справи, суддя відмовляє у відкритті провадження по справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства на підставі ч. 1 п. 1 ст. 186 ЦПК України.
Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Згідно зі ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України, відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 липня 2021 року у справі № 711/2266/19 (провадження № 61-16179св20).
Статтею 20 ГПК України, визначено коло справ, які підлягають розгляду в господарському суді, зокрема й справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Враховуючи те, що спір стосується захисту прав позивача, порушених, на його думку, протиправними діями відповідачів, а тому цей спір є найбільш наближеним (подібним) до спорів, пов'язаних з діяльністю юридичної особи, отже, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Вищевказане відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 02.02.2021 у справі №755/21681/15-ц.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи все вищевикладене, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та роз'яснює йому право на звернення з відповідним позовом в порядку господарського судочинства з дотриманням правил підсудності та підвідомчості.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 186, 258-261, 263, 353-355 ЦПК України, суд, -
У відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного підприємства «СВК», Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Халявка Наталія Миколаївна про визнання недійсними договорів купівлі - продажу корпоративних прав та скасування державної реєстрації - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Андрій АНОХІН