Справа № 758/8790/25
3/758/3767/25
Категорія 156
Київ
18 серпня 2025 року cуддя Подільського районного суду м.Києва Денисов О. О. , розглянувши справу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1
30 травня 2025 року о 23 годині 50 хвилин в м. Києві по вул. Петра Сагайдачного, 4, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом електроскутером марки «Now», з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя.
Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, чим порушив п. 2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
У судовому засіданні захисник особи, яка притягується до адміністративної ОСОБА_1 - Самусенко Н.В. просила закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування клопотання зазначає, що в порушення статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 63 Конституції України, а також пунктів 1-6 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції поліцейські жодного разу не роз'яснили ОСОБА_1 його права та обов'язки, зокрема право відмовитись від давання пояснень щодо себе, а також право на захист. Також, не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції України або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Вказувала, що незаконною і безпідставною зупинкою ОСОБА_1 та подальшими діями, що призвели до вилучення електросамоката, поліцейські наразили його на небезпеку, оскільки він був змушений добиратися додому пішки вже під час комендантської години. Це є прямим наслідком неправомірних дій муніципальної охорони та правоохоронних органів. При цьому, факт вилучення транспортного засобу не було зафіксовано в жодному протоколі, що є порушенням встановленої процедури документування вилучення речей, що мають значення для справи.
Сторона захисту припускала, що електросамокат, ймовірно, був переданий власнику, у якого ОСОБА_1 взяв його у прокат. Однак, згідно із законодавством України, дії поліції та муніципальної охорони щодо вилучення транспортного засобу без належного процесуального оформлення та фіксації цього факту в протоколі є порушенням встановленої процедури, а також свідчать про незаконне обмеження права власності та користування майном.
Відеозапис свідчить, що свідками правопорушення були призначені поліцією працівники муніципальної охорони, які самі вчинили порушення законності внаслідок безпідставної зупинки ОСОБА_2 .
З відеозапису слідує, що о 00:22 год. поліцейська оголосила, що охоронці залучаються свідками формально.
При цьому, поліцейська Кюрджиєва. І.В. свідкам-охоронцям диктувала, що саме писати у поясненнях.
Таке ставлення до виконання своїх обов'язків, яке супроводжується залученням формальних свідків, свідчить про упередженість та недотримання поліцейськими вимог статті 256 КУпАП щодо свідків, що має вплив на об'єктивність та достовірність зібраних доказів. Залучення свідків, які самі були співучасниками незаконної зупинки, є грубим порушенням процедури. їхні свідчення не можуть бути об'єктивними, що ставить під сумнів легітимність усього процесу складання протоколу.
Вказала, що коли поліцейські складали протокол відносно попередньої особи, то Кюрджиєва І.В. при складанні протоколу за ст. 130 КУпАП надиктовувала поліцейському Шумілейко О.М. ознаки сп'яніння порушника, але при цьому Шумілейко О.М. навіть не підходив до порушника. Так, це можна віднести на довіру між поліцейськими, але о 23:52 год. Шумілейко О.М. каже Кюрджиєвій І.В. : - «Я не знаю що тут писати» (далі нецензурна лайка), в свою чергу Кюрджиєва І.В. диктуючи Шумілейко О.М. відомості про стан сп'яніння порушника, які останній вносить до протоколу, каже наступне після слів «... тремтіння рук» (мовою оригіналу): - «Зараз піду подивлюся раді прілічія». Крім того, в телефонній розмові о 23:50 з невідомою особою поліцейська Кюрджиєва І.В. висловлювалась (дослівно відповідно відеозапису): «- ми тут сто тридцяті стоїм оформлюєм; - я хотіла сьогодні це зробити і нікуди вже не їздить (посміхається); - вони тут отказались, дві мінути дєла...тут все бігом щас буде; - ви поняли, ми рішили зашариться...» Ці висловлювання поліцейської Кюрджиєвої І.В. свідчать про непрофесійну поведінку та упередженість. Її слова, зокрема «я хотіла сьогодні це зробити» і «ми рішили зашариться», можуть бути витлумачені як свідоме прагнення скласти протокол за статтею 130 КУпАП за будь-яку ціну, ігноруючи об'єктивні обставини. Використання неформальної лексики та вирази, які вказують на зацікавленість у швидкому оформленні справи, ставлять під сумнів законність та об'єктивність її дій. Такі дії поліцейських наочно демонструють фальсифікацію доказів і повну відсутність об'єктивності при встановленні ознак сп'яніння. Складаючи протокол, вони не з'ясовували фактичних обставин справи, а вигадували їх, що є грубим порушенням статті 251 КУпАП, яка вимагає всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин. Такі дії свідчать про те, що протокол є необґрунтованим, а відповідно, протокол з наданими до суду матеріалами не може бути належним і допустимим доказом вини ОСОБА_1 . Окремо звертаю увагу суду на ще одну обставину, яка підтверджує свідоме викривлення фактів.
Крім цього, в матеріалах, наданих до суду, міститься направлення на освідування до медичного закладу, виписане на ім'я ОСОБА_1 і датоване 30.05.2025 року о 23:50 годині. Однак, на відеозаписі з боді-камери не зафіксований факт складання та вручення цього направлення. Більше того, відповідно до відеозапису, поліцейські почали спілкуватися з ОСОБА_1 лише о 00:10 годині 31.05.2025 року.
Дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суддя дійшов висновку про наступне.
Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 27 (абз. 3,4) постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із подальшими змінами), керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №404/4467/16-а сформульовано правовий висновок про те, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, зокрема за порушення вимог пункту 2.5 ПДР, є керування особою транспортним засобом і встановлення вказаного факту є обов'язковим при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Водночас ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з частинами 2, 3 та 6 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При цьому, особа реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить погодилася виконувати додатково покладені на неї обов'язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пунктом 2.5 яких зобов'язано водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Так, протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі.
Згідно протоколу серії ЕПР1 №346751 від 31.05.2025 р., 30 травня 2025 року о 23 годині 50 хвилин в м. Києві по вул. Петра Сагайдачного, 4, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом електроскутером марки «Now», з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя.
Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, чим порушив п. 2.5 ДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Однак, наявний у матеріалах справи відеозапис із нагрудної камери поліцейського, який досліджений судом в даній справі, неможливо визнати у якості належного доказу.
В підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, співробітники поліції долучили такі докази:
- протокол про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР1 №346751 від 31 травня 2025 року, в якому зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуванням під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зазначені виявлені працівниками патрульної поліції ознаки алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 , зокрема: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, які передбачені Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735;
- відеозапис з нагрудної бодікамери працівників патрульної поліції №473794, 473893;
- письмові пояснення від 30 травня 2025 року, з яких вбачається, що під час чергування на Контрактовій площі помітив громадянина, який рухався на електросамокаті з явними ознаками алкогольного сп'яніння, з порушенням координації рухів, чим загрожував іншим громадянам. Відчувши від нього різкий запах алкоголю з порожнини рота, викликав поліцію.
Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.
Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:
- легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;
- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.
Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
З огляду на вищевикладене, електросамокат, яким ОСОБА_1 керував, як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керуванням в стані алкогольного сп'яніння яким, настає адміністративна відповідальність, передбачена ст. 130 КУпАП.
У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи долучено відеозаписи з нагрудної камери поліцейського щодо обставин складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 ..
Долучені відеозаписи повністю відображають події, які відбулися 30.05.2025 щодо обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
З відеозапису вбачається, що водію на 01 год. 41 хв. 25 сек. запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_1 відразу погодився та зазначив: «Проходимо, а куди щас їхати проходити, якщо я відмовлюся, що далі буде, це тільки більше возні. На що працівник поліції зазначила «Тоді чекайте, приїде Драгер, будете дуть Драгер».
ОСОБА_1 зазначив: «Це ще треба дочекатися доки приїде Драгер? Довго чекати?», на що працівник поліції повідомила: «Поки-що так, подумайте харашо, будете освідуватися?».
ОСОБА_1 запитав: «А якщо не освідуватися?», «Результат один і той же» - відповіла працівник поліції.
Після чого ОСОБА_1 зазначив: « Ага , ну тоді давайте я відмовлюся і ми скоріше це закінчимо», працівник поліції зазначила: «Екіпажі зараз на резонансному виклику, то прийдеться довгенько почекати», на що ОСОБА_1 сказав: «Давайте тоді я відмовлюся щоб ми швидше це закінчили, щоб я швидше доїхав додому, я ж не оправдуюся, що я нічого не пив, пив, кажу, як є». Працівник поліції повідомила, що відносно ОСОБА_1 буде складено протокол за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Слід зазначити, що ціль накладення будь-якого стягнення, полягає у вихованні громадян та у запобіганні вчиненню ними нових правопорушень. Законодавець передбачив відповідальність водія за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння з метою унеможливити уникнення відповідальності особою, яка знаходиться у відповідному стані та просто відмовляється від проходження будь-якого огляду.
При цьому, під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі.
Суд звертає увагу, що обов'язковому доказуванню підлягають саме обставини такої відмови, чи відмовляється особа від проходження відповідного огляду з власної ініціативи чи під дією певних факторів нерозуміння наслідків такої відмови чи вплив інших чинників, що унеможливлюють на думку водія проходження відповідного огляду.
Аналізуючи оглянуті відеозаписи, суд розцінює роз'яснення поліцейського про можливість відмовитись від проходження огляду, складання протоколу та продовження керування транспортним засобом, як спонукання особи до відмови, оскільки особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, сприйнято такий варіант дій як законну альтернативу та не усвідомлено протиправність відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
У даному випадку відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння не була пов'язана із бажанням останнього уникнути відповідальності, а пов'язана з діями працівників поліції, які протиправно роз'яснили йому про наявність можливості відмовитись від огляду, а також сприяли відмові від проходження огляду, в той же час, зі змісту п. 2.5 ПДР вбачається, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння. Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, а й встановлено обов'язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.
З огляду на встановлені обставини, є очевидним, що без зазначених дій поліцейського, правопорушення не було б вчинено, оскільки ОСОБА_1 на початку спілкування з поліцейським не висловлював відмови від проходження огляду, а навпаки зазначив, що готовий його пройти.
За сталою практикою ЄСПЛ провадження у справі про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, з огляду на суворість передбачених санкцією цієї статті стягнень у виді штрафу і позбавлення права керування транспортними засобами, їх каральну і профілактичну мету, у розумінні Конвенції вважається «кримінальним» (рішення у справах: «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany) від 21.02. 1984, заява № 8544/79; «Шмауцер проти Австрії» (Schmautzer v.Austria) від 23.10.1995, заява №15523/89; «Маліга проти Франції» (Malige v. France) від 23.09.1998, заява № 27812/95; «Гурепка проти України» (Gurepka v.Ukraine) від 6.09.2005, заява № 61406/00).
ЄСПЛ виключає можливість притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, на яке особу підбурили працівники поліції.
Так, у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
Під провокацією (поліцейською) ЄСПЛ розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5.02.2008). При цьому, провокація вчинення злочину наявна, якщо: були активні дії правоохоронних органів; з їх боку мало місце спонукання особи до вчинення злочину; злочин не був би скоєний без втручання правоохоронних органів (справи «Раманаускас проти Литви», №55146/14, «Баннікова проти Росії», №18757/06, «Матановіч проти Хорватії», №2742/12).
З урахуванням наведеного, даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, суд вважає, що вищезазначені дії поліцейської щодо роз'яснення наявності можливості відмовитись від огляду вчинені після того, як ОСОБА_1 фактично погодився пройти огляд на стан сп'яніння на місці події.
Отже вказані дії не ґрунтуються на відповідній правовій основі, оскільки роз'яснення особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, прав, які законодавством не передбачені, по суті вчинені виключно з метою спонукання ОСОБА_1 до висловлення відмови від проходження огляду.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність свідомого та категоричного небажання ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку. Водій в повній мірі не розумів наслідки відмови від проходження огляду. Лише після роз'яснення поліцейською про можливість відмовитись від проходження огляду та довге очікування технічного приладу Драгер, водій погодився на складання протоколу та сплату штрафу, так як поспішав додому, оскільки події відбувалися під час комендантської години.
Таким чином, з матеріалів справи, зокрема відеозапису, не вбачається, що ОСОБА_1 умисно, усвідомлюючи наслідки своїх дій у виді передбаченої адміністративної відповідальності, відмовився від огляду на стан сп'яніння у встановленому порядку. За таких обставин, на думку суду, неможливо констатувати таку позицію водія як відмову від проходження огляду у розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З дослідженого судом відеозапису нагрудної камери співробітників патрульної поліції вбачається, що ОСОБА_1 при складенні протоколу про адміністративне правопорушення не роз'яснені його права та обов'язки, що є порушенням вищевказаних норм Інструкції за №1395 та положень ч. 4 ст. 256 КУпАП.
Що стосується посилань захисника на те, що ОСОБА_1 не відсторонено працівниками поліції від керування транспортним засобом, то такі не є тією безумовною підставою для визнання дій водія такими, що не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який містить самостійні підстави для притягнення до адміністративної відповідальності та не спростовує його вину в порушенні вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівника поліції.
Аналіз наведених обставин в сукупності дає підстави стверджувати про недотримання поліцейськими вимог нормативних документів, які регламентують порядок виявлення та фіксації відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння, а також оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Підсумовуючи викладене, суд зауважує на тому, що співробітниками поліції допущені численні порушення вимог закону при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та роз'ясненні ОСОБА_1 наслідків відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а також передбачених ст. 268 КУпАП його прав та обов'язків, що призвело до хибного сприйняття ним наслідків складення стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушенням за фактом відмови від проходження огляду, на підставі чого суд доходить переконання про те, що співробітниками поліції не було доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому правопорушення, з огляду зокрема на те, що останній виявив згоду на проходження огляду на місці події, однак після повідомлення поліцейської стосовно часу очікування технічного приладу Драгер водій погодився на складання протоколу.
За встановлених обставин, вважає, що належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, матеріали справи не містять та, як наслідок, не доведено наявності в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У ч. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 ПДР не може бути обґрунтовано доказами, які зібрані поліцейським із порушенням приписів ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена спільним наказом МВС України та Міністерства охорони здоров'я №1452/735 від 9.11.2015, також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.12.2008.
Так, в рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Суд дійшов висновку, що зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст., ст.130, 247, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя О. О. Денисов