Справа № 756/7604/25
Провадження № 2/756/4658/25
11 серпня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Ткач М.М.,
за участі секретаря судового засідання - Тагієва Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернулося до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. В обґрунтування позову позивач зазначив, що 03.10.2018 між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» (далі - АТ «Ідея Банк») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № Р24.00612.004398974. Відповідно до кредитного договору банк надає позичальнику кредит у розмірі 100000,00 грн., з процентною ставкою 15% річних, а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами згідно із графіком платежів. Також, 10.04.2018 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки №С-603-004992-18-980, відповідно до якої банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по рахунку. Максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний на момент укладання угоди становить 5000,00 грн. Відсоткова ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48% річних. На виконання умов вищевказаних договорів Акціонерне Товариств «Ідея Банк» свої зобов'язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Відповідач виконував взяті на себе зобов'язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 25.07.2023 між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (попередня назва - «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») було укладено Договір Факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за первинними Договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників. Зокрема, за вказаним Договором Факторингу ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором № Р24.00612.004398974 від 03.10.2018 і №С-603-004992-18-980 від 10.04.2018. Загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» складає 119772,94 грн., яка складається з заборгованості за кредитним договором № Р24.00612.004398974 від 03.10.2018 в розмірі 104200,42 грн, з яких: 33340,09 грн. - заборгованість за основним боргом, 16466,40 грн. - заборгованість за відсотками, 54393,93 грн.- заборгованість за іншими процентними платежами; за кредитним договором №С-603-004992-18-980 від 10.04.2018 в розмірі 15572,52 грн, з яких: 5955,28 грн. - заборгованість за основним боргом, 9617,24 грн.- заборгованість за відсотками. У зв'язку з цим, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму 119772,94 грн., а також сплачений судовий збір.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 03.06.2025 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та дату розгляду справи повідомлявся. При цьому, разом з позовною заявою представник позивача подав суду клопотання, у якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 03.10.2018 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № Р24.00612.004398974.
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби у розмірі 100000,00 грн., включаючи витрати на страховий платіж (у разі наявності), а Позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 1.2. договору, Банк надає кредит у день підписання даного договору строком на 18 місяців. Датою видачі кредиту, є дата списання коштів з позичкового рахунку для зарахування на банківський поточний рахунок Позичальника, вказаний в п. 1.7 Договору.
За користування кредитом Позичальник сплачує проценти в розмірі 15% річних від залишкової суми кредиту (п. 1.3 кредитного договору).
Згідно з п. 2.1 кредитного договору, позичальник повертає кредит разом з процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості в 18 щомісячних внесках включно до 3 дня/числа кожного місяця, згідно Графіку щомісячних платежів.
Відповідно до Графіку щомісячних платежів за кредитним договором, загальна вартість кредиту становить 138639,55 грн., з яких: погашення суми кредиту - 100000,00 грн.; проценти за користування кредитом - 12899,55 грн.; плата за обслуговування - 25740,00 грн.
Відповідно до копії Паспорта споживчого кредиту, відповідач ознайомився з умовами кредитування, про що свідчить його підпис.
Одночасно з укладенням кредитного договору позичальник уклав з ПАТ«Страхова компанія «Форте Лайф» договір добровільного страхування життя №Р24.00612.004398974 від 03.10.2018. Розмір страхового внеску за цим договором страхування становить 16666,67 грн.
Після укладення кредитного договору Банк свої зобов'язання виконав і перерахував на банківський поточний рахунок позичальника грошові кошти в сумі 100000,00 грн., з яких був сплачений на рахунок ПАТ«Страхова компанія «Форте Лайф» страховий платіж від імені позичальника у сумі 16666,67 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позичальника, а також відповідними ордерами-розпорядженнями на перерахування коштів.
Крім того, що 10.04.2018 АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 уклали Угоду № С-603-004992-18-980 про відкриття Кредитної лінії та обслуговування Кредитної картки.
Відповідно до п. 2 Угоди, банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках угоди та договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу, та випускає клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard.
Згідно з п. 3 Угоди, банк надає клієнту кредит шляхом встановлення відновлюваної кредитної лінії по поточному рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн.
Ліміт Кредитної лінії, доступний Клієнту на момент укладання угоди, становить 5000 грн. Враховуючи, що зобов'язання банку щодо встановлення ліміту кредитної лінії є для нього відкличними та без ризиковими, визначення суми кредитної лінії, що може бути доступна клієнту, протягом строку дії відновлювальної кредитної лінії, здійснюється банком в межах встановленого угодою максимального ліміту кредитної лінії без будь-яких обмежень.
Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48 % річних.
Розмір обов'язкового мінімального платежу встановлюється тарифами банку. Дата сплати обов'язкового мінімального платежу за кредитною лінією за попередній розрахунковий період - до останнього операційного дня платіжного періоду, який починається з дня, наступного за останнім днем попереднього розрахункового періоду, і закінчується на 30 день з моменту закінчення попереднього розрахункового періоду. Про суму коштів, які складають обов'язковий щомісячний платіж, банк щомісячно інформуватиме клієнта за допомогою смс-повідомлення, що надсилається на абонентський номер клієнта, вказаний ним в заяві на приєднання.
Пунктом 4 Угоди передбачено, що повернення заборгованості та сплата відсотків за користування кредитною лінією та/або інших платежів за угодою та договором здійснюватимуться згідно умов договору, а також відповідно до тарифів, які розміщені на сайті банку за адресою www.ideabank.ua. Підписанням угоди клієнт підтверджує, що ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, реальною річною процентною ставкою та з загальною вартістю кредитної лінії.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, встановив на рахунку ОСОБА_1 кредитний ліміт та надав можливість користування ним, що підтверджується випискою АТ «Ідея Банк» по рахунку відповідача за період з 10.04.2018 по 25.07.2023.
25.07.2023 між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» було укладено Договір Факторингу № 01.02-31/23, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило свої Права Вимоги, а ТОВ « РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло Право Вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників №3до договору факторингу від 25.07.2023 № 01.02-31/23, ТОВ « РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № Р24.00612.004398974 від 03.10.2018 у сумі 104200,42грн, з яких: заборгованість за основним боргом становить 33340,09 грн; заборгованість за відсотками - 16466,40 грн; заборгованість за комісіями - 54393,93 грн.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників №2 до договору факторингу від 25.07.2023 № 01.02-31/23, ТОВ « РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № С-603-004992-18-980 від 10.04.2018 у сумі 15572,52грн, з яких: заборгованість за основним боргом становить 5955,28 грн; заборгованість за відсотками - 9617,24 грн.
Відповідно до копії рішення СВЕА ЕКОНОМІ КІПРІ ЛІМІТЕД (єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА») від 25.03.2024 №1, змінено назву Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» на Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС».
Відповідно до довідки - розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Р24.00612.004398974 від 03.10.2018 станом на 25.07.2023 складає 104200,42 грн, з яких: 33340,09 грн - заборгованість за основним боргом, 16466,40 грн - заборгованість за відсотками, 54393,93 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими комісіями.
Згідно з довідкою-розрахунком АТ «Ідея Банк» від 25.07.2023 загальна сума заборгованість відповідача за кредитним договором С-603-004992-18-980 від 10.04.2018 станом на 25.07.2023 становить 15572,52 грн, з яких: 5955,28 грн-заборгованість за основним боргом, 9617,24 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі умов Договору факторингу № 01.02-31/23 від 25.07.2023 та відповідно до вимог ст. ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов'язанні позичальника за кредитними договорами відбулася заміна кредитора, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора.
Первісний кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання у повному обсязі, відповідно до умов договорів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Вказані висновки щодо застосування ч. 1 ст. 1050 та ст. 625 ЦК України у їх взаємозв'язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16.
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором №Р24.00612.004398974 від 03.10.2018, просив, у тому числі, крім заборгованості за основним боргом у розмірі 33340,09 грн, стягнути заборгованість за відсотками у розмірі 16466,40 грн.
Поряд з цим, до позову не долучено доказів щодо періоду нарахування заборгованості за відсотками у розмірі 16466,40 грн.
Ураховуючи зміст договору кредиту №Р24.00612.004398974 від 03.10.2018, сторонами погоджено строк кредитування до 03.04.2020, а нарахування відсотків за користування кредитними коштами після такого строку, суперечить приписам законодавства України (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та від 5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16). Вимог про стягнення коштів на підставі частини другої статті 625 ЦК України позивачем не заявлено.
Водночас, відповідно до погодженого сторонами Графіку щомісячних платежів за кредитним договором №Р24.00612.004398974 від 03.10.2018, розмір процентів за користуванням кредитом становить 12899,55 грн.
Крім того, як убачається із матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача у тому числі, крім заборгованості за основним боргом за угодою №С-603-004992-18-980 у розмірі 5955,28 грн, проценти за користування кредитом у сумі 9617,24 грн. Перевіривши здійснені позивачем нарахування, судом було встановлено, що розрахунок відсотків здійснений відповідно до умов договору в межах строку його дії та вимог чинного законодавства.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Стороною відповідача не надано доказів в розумінні положень ст.ст.76-81 ЦПК України на спростування позовних вимог.
Ураховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором №Р24.00612.004398974 від 03.10.2018 за основним боргом у розмірі 33340,09 грн та заборгованості по відсоткам у розмірі 12899,55 грн; за договором №С-603-004992-18-980 за основним боргом у розмірі 5955,28 грн, за відсотками у розмірі 9617,24. У решті заявлених позовних вимог у частині заборгованості по відсоткам за договором №Р24.00612.004398974 від 03.10.2018, слід відмовити.
Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісіями за договором №Р24.00612.004398974 від 03.10.2018, слід зазначити наступне.
10 червня 2017 року набув чинності ЗУ «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів'текст ст. 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення ч. 1, ч. 2, ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування'залишилися незмінними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановоювизнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог ЗУ «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги, пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору №Р24.00612.004398974 від 03.10.2018, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.
У зв'язку з чим суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення комісії за договором №Р24.00612.004398974 від 03.10.2018 у сумі 54393,93 грн.
З огляду на викладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість на загальну суму 61812,16 грн. У решті заявлених позовних вимог, слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 12-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (ЄДРПОУ - 37616221, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6) заборгованість на загальну суму 61812 (шістдесят одну тисячу вісімсот дванадцять) гривень 16 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1250 (одна тисяча двісті п'ятдесят) гривень 15 копійок.
У решті заявлених позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга позивачем подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складено 11.08.2025.
Відомості про сторони:
1. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (ЄДРПОУ - 37616221, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 6);
2. Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Суддя М. М. Ткач