Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7606/25
Номер провадження 2/711/3406/25
21 серпня 2025 року Суддя Придніпровського районного суду міста Черкаси Казидуб О.Г. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача, які не заявляють вимог на предмет спору: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерство оборони України про встановлення факту смерті (загибелі) військовослужбовця,-
Адвокат Пилипенко Ростислав Борисович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача, які не заявляють вимог на предмет спору: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерство оборони України про встановлення факту смерті (загибелі) військовослужбовця.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2025 справа розподілена судді Казидуб О.Г.
Ознайомившись із вказаною заявою, вважаю, що у відкриті провадження слід відмовити з наступних підстав.
Встановлено, що предметом позову є встановлення факту загибелі (смерті) військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 сержанта Збройних Сил України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув під час проходження військової служби та безпосередньо під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, поблизу населеного пункту Берхівка Бахмутського району Донецької області, від дня його вірогідної смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного та окремого провадження.
Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Водночас п.1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:
- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);
- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);
- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.
Так, п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша-друга статті 318 ЦПК України).
Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.
При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.
Аналогічна правова позиція зазначена в Постанові Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.
Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Згідно з ч. 3 ст. 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (ч. 4 ст. 46 ЦК України).
Відповідно до змісту ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Згідно з ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.
Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду № 506/358/22 від 28 лютого2024 року.
А тому, враховуючи вищевикладене, виходячи зі змісту положень ст. ст. 43, 46 ЦК України, ст. ст. 305, 306 ЦПК України, приходжу до висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (ч. 2 ст. 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що позивач просить встановити факт смерті її чоловіка ОСОБА_2 (військовослужбовця) у певний час - ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання.
Зазначаю, що заявниця не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом ОСОБА_2 померлим на підставі ч. 2 ст. 46 ЦК України, яка розглядається за участю присяжних та рішення суду надасть їй лише право на звернення щодо одноразової допомоги, на підставі ч.1, п.1 ч.2 ст.16, ч.ч.1,4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їхніх сімей».
А тому, приходжу до висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача, які не заявляють вимог на предмет спору: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерство оборони України про встановлення факту смерті (загибелі) військовослужбовця.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.185-187, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя, -
У відкритті провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача, які не заявляють вимог на предмет спору: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, Міністерство оборони України про встановлення факту смерті (загибелі) військовослужбовця - відмовити.
Роз'яснити, позивачці, що вирішення даного спору належить в порядку окремого провадження шляхом звернення до суду із заявою про оголошення судом ОСОБА_2 померлим на підставі ч. 2 ст. 46 ЦК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Суддя: О. Г. Казидуб