20.08.25
22-ц/812/1481/25
20 серпня 2025 року м. Миколаїв
справа №472/1139/24
провадження №22-ц/812/1481/25
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого Локтіонової О. В.,
суддів: Крамаренко Т. В., Ямкової О. О.,
із секретарем судового засідання - Чистою В. В.,
без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_2 , на додаткове рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 12 червня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Орленко Л. О. у приміщенні суду у селищі Веселинове Миколаївської області, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у солідарному порядку на його користь заборгованості за договором позики від 01 листопада 2019 року у гривні у розмірі, який є еквівалентним сумі 12 300 доларів США за курсом НБУ станом на момент ухвалення рішення.
У цій же заяві позивач вказував, що його витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції становлять 79 079 грн - оплата фіксованого гонорару за представництво адвокатом Філевським Р. М. інтересів позивача та складання процесуальних документів.
Позиція відповідачів у суді першої інстанції
Відповідачі позов визнали, просили розглядати справу за їх відсутності.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 23 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
З ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у солідарному порядку стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 01.11.2019 в розмірі 510 677,55 грн, що станом на 23.04.2025 еквівалентно 12 300 доларів США.
Також з відповідачів на користь позивача стягнуто по 2535,96 грн судового збору з кожного.
Зміст заяви про ухвалення додаткового рішення
29 квітня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника Філевського Р. М. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з відповідачів в рівних частинах на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 76 079 грн.
Заява обґрунтована тим, що позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі, адвокат надав йому правничу допомогу на суму 76 079 грн, а тому відповідачі мають відшкодувати її позивачу.
Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції
Додатковим рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 12 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 по 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу з кожного.
Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а тому із врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, наданих послуг адвокатом, до відшкодування відповідачами підлягає 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, тобто по 5000 грн з кожного.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись з додатковим рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника Філевського Р. М. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просив це рішення в частині відмови у стягненні частини витрат на професійну правничу допомогу скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви в повному обсязі.
Обґрунтовуючи свою скаргу, позивач зазначав, що ним на підтвердження понесених судових витрат надано всі необхідні документи. Відповідачі заперечень щодо заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу не надавали, зменшити ці витрати через їх неспівмірність зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг не просили, а тому у суду були відсутні підстави для часткового задоволення його заяви.
Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Норми ст.246, 259, 270 ЦПК України передбачають, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 у справі №211/3113/16-ц).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 13.03.2025 по справі №275/150/22).
З матеріалів справи вбачається, що позивач заявляв про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідачів у сумі 76 079,00 грн у позовній заяві та заяві про ухвалення додаткового рішення.
Відповідачі заперечень про стягнення цієї суми витрат не висловлювали, зменшити їх розмір не просили.
29 квітня 2025 року разом з заявою про розподіл судових витрат позивач надав суду договір №9 про надання правничої допомоги від 14 жовтня 2024 року, ордер серії АІ №1728641 від 18.10.2024 року на надання правничої допомоги позивачу адвокатом Філевським Р. М., акт приймання-передачі наданих послуг від 28.04.2025, платіжну інструкцію від 18.10.2024 на суму 38 040,00 грн.
З зазначених доказів випливає, що професійну правничу допомогу позивачу надавав адвокат Адвокатського об'єднання «Шарк» Філевський Р. М. Вказана допомога складалася з: підготовки та подання позовної заяви до районного суду (8 год); участь у судових засіданнях (3 год); підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення (2 год). Вартість вказаної допомоги визначена у сумі 76 079,00 грн.
Половина цієї суми була сплачена позивачем адвокатському об'єднанню 18 жовтня 2024 року, що випливає з платіжної інструкції. Друга половина згідно з умовами договору підлягає сплаті протягом 3 банківських днів з дня набрання рішенням суду по суті спору законної сили.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн, суд першої інстанції виходив із того, що заявлений для відшкодування розмір витрат у сумі 76 079,00 грн є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, із реальним часом, витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, оскільки для зменшення витрат на професійну правничу допомогу необхідним є клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт, яке у матеріалах справи відсутнє.
Аналізуючи вказане, колегія суддів вважає, що наявні підстави для відшкодування позивачу вказаних ним судових витрат у повному обсязі.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні у бік збільшення стягнутих з відповідачів на користь позивача витрат до суми 38 039,50 грн з кожного.
Керуючись статтями 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_2 , задовольнити.
Додаткове рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 12 червня 2025 року змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі по 38 039,50 грн з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Локтіонова
Судді Т. В. Крамаренко
О. О. Ямкова
Повна постанова складена 21 серпня 2025 року.