Справа № 130/1266/25
Провадження №11-кп/801/956/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
21 серпня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 ,
з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора
у режимі відеоконференції ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого
у режимі відеоконференції ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.07.2025, якою продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 1202502013000013, внесеному до ЄРДР 29.03.2025, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 25.07.2025 продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 1202502013000013, внесеному до ЄРДР 29.03.2025, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, строком на 60 днів, до 22.09.2025 включно.
Не погодившись із зазначеною ухвалою обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу у якій просив скасувати ухвалу Жмеринського міськрайонного суду від 25.07.2025, оскільки вона незаконна та необґрунтована, та постановити нову ухвалу, якою обрати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Колегія суддів вислухавши доводи обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які просили апеляційну скаргу задовільнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції, та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, та позицію прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, прийшла до наступного висновку.
Апеляційний суд розглядає справу відповідно до вимог ст. 404 КПК України, у межах, визначених апеляційною скаргою, перевіряючи законність, обґрунтованість та вмотивованість оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення є
?законним, якщо воно ухвалене компетентним судом відповідно до вимог кримінального процесуального закону;
?обґрунтованим - якщо воно ухвалене на підставі належних і допустимих доказів, досліджених у судовому засіданні;
?вмотивованим - якщо в ньому наведені фактичні підстави для висновків суду, мотиви відхилення доводів сторін і положення закону, якими керувався суд.
Дана ухвала Жмеринського міськрайонного суду від 25.07.2025 відповідає зазначеним критеріям.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний до закінчення двомісячного строку розглянути питання доцільності подальшого тримання обвинуваченого під вартою та за результатами такого розгляду постановити мотивовану ухвалу.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, належно перевірив доводи сторін, з'ясував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та дійшов обґрунтованого висновку, що вони залишаються актуальними.
Так, суд апеляційної інстанції бере до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_8 притягується до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 185 КК України - крадіжку, вчинену в умовах воєнного стану.
Відповідно до положень ст. 12 КК України дане кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких, оскільки за його вчинення передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
З огляду на те, що це посягання на власність, яке завдало істотної шкоди та було вчинене з особливою зухвалістю у період воєнного стану, суспільна небезпечність діяння є значною.
Колегія суддів, також бере до уваги, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про його стійку протиправну налаштованість та відсутність належних висновків із попередніх засуджень.
Такі дані про особу характеризують його негативно і вказують на підвищену ймовірність вчинення ним нових кримінальних правопорушень у разі перебування на волі.
Крім того, факт повторного вчинення кримінального правопорушення суттєво підвищує ризик недотримання процесуальних обов'язків, зокрема явки до суду, виконання визначених законом обмежень та недопущення перешкод у судовому розгляді.
Саме тяжкість інкримінованого злочину у поєднанні з даними про особу обвинуваченого підсилює ризики, передбачені ст. 177 КПК України, та обґрунтовує необхідність подальшого застосування до нього виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Більше того колегією суддів було встановлено, що у даному кримінальному провадженні потерпіла вже дала показання в суді.
За таких обставин існує реальний ризик незаконного впливу з боку обвинуваченого на потерпілу з метою схилити її до зміни або відмови від раніше наданих показань.
Важливо й те, що під час судового розгляду в суді першої інстанції потерпіла підтримала клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, що додатково свідчить про її занепокоєння можливістю тиску. Саме тому застосування більш м'яких запобіжних заходів, зокрема домашнього арешту, не здатне належним чином нейтралізувати зазначений ризик, тоді як подальше тримання під вартою забезпечує збереження достовірності та вільності показань потерпілої у подальшому судовому розгляді.
Продовження тримання обвинуваченого під вартою відповідає необхідності забезпечення балансу між правом особи на свободу та інтересами суспільства у справедливому й ефективному здійсненні правосуддя.
У даній справі суспільний інтерес полягає у гарантуванні безпеки потерпілої та свідків, забезпеченні їхнього права на давання показань без будь-якого тиску, а також у недопущенні ухилення обвинуваченого від суду чи вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Такі обставини свідчать про те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не може гарантувати досягнення мети кримінального провадження, а тому подальше тримання під вартою є пропорційним і необхідним заходом.
Колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Харченко проти України» (рішення від 10 лютого 2011 року, §79), де наголошено, що продовження тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності конкретного суспільного інтересу, який переважає над правом особи на свободу.
У даній ситуації таким інтересом є забезпечення належного та своєчасного розгляду справи, унеможливлення ухилення обвинуваченого від правосуддя та гарантування прав потерпілої сторони.
Суд звертає увагу, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим обмеженням права на свободу та особисту недоторканність, яке може застосовуватися виключно за вмотивованим рішенням суду та лише на підставах і в порядку, передбачених законом.
Таке обмеження повинно бути справедливим, пропорційним і спрямованим на досягнення законної мети - забезпечення належного ходу кримінального провадження та захисту інтересів суспільства.
У цій справі тяжкість обвинувачення, суспільна небезпечність вчиненого в умовах воєнного стану злочину, а також наявність реальних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, підтверджують, що продовження тримання під вартою є виправданим і необхідним.
Оцінивши всі матеріали кримінального провадження, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що підстав для її скасування чи зміни немає.
Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
У зв'язку з цим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу судді Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25.07.2025, якою продовжено термін дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 1202502013000013, внесеному до ЄРДР 29.03.2025, за обвинуваченням ОСОБА_8 , залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4