Справа № 146/1354/24
Провадження № 22-ц/801/1584/2025
Категорія: 88
Головуючий у суді 1-ї інстанції Мороз І. С.
Доповідач:Голота Л. О.
20 серпня 2025 рокуСправа № 146/1354/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Копаничук С. Г., Рибчинського В. П.,
за участю секретаря судового засідання Литвин Ю.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні ( в режимі відео конференції) справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи орган опіки та піклування виконавчого комітету Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна ,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 30.04.2025 року , ухвалене у складі судді Мороз І.С. та присяжних Кушнір Т.Я., Гунько Р.В., -
22.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 недієздатною та призначення їй опікуном ОСОБА_1 .
Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 є тещою заявника. ОСОБА_2 страждає на важке психічне захворювання, а саме: інша судинна деменція важкого ступеня. Вона не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, потребує медичного нагляду та лікування, а також постійної сторонньої допомоги і контролю.
З 2021 року догляд за ОСОБА_2 здійснює заявник, оскільки її донька ( дружина заявника) за станом свого здоров'я не може доглядати матір.
Ухвалою Томашпільського районного суду Вінницької області від 04.09.2024 року до участі в справі в якості заінтересованих осіб залучено ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою від 14.10.2024 року у справі призначено судово-психіатричну експертизу з метою визначення психічного стану ОСОБА_2 .
Рішенням Томашпільського районного суду вінницької області від 30.04.2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 недієздатною. В іншій частині заяви відмовлено. Покладено здійснення опіки над ОСОБА_2 на орган опіки та піклування Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області, до призначення судом опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмовлених вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права просить рішення суду в частині відмови вимог про призначення його опікуном недієздатної скасувати та прийняти нове рішення, яким його вимоги задовольнити повністю.
Підставами для скасування рішення суду зазначає те, що судом першої інстанції не було враховано, що можливість здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який і висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна, а тому за наявності висновку органу опіки та піклування суд зобов'язаний був лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений він на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування. Вказуючи про відсутність подання органу опіки та піклування, суд не врахував вимоги ст. 294 ЦПК України, відповідно до яких суд може за власної ініціативи витребувати необхідні докази. Враховуючи, що чинне законодавство не містить обов'язку органу опіки та піклування мотивувати, чому саме певна особа може бути призначена опікуном, а має лише перевірити її відповідність вимогам, що визначені Правилами опіки та піклування і ЦК України, висновок суду про неможливість призначення заявника опікуном недієздатної з тих підстав, що він у розумінні ч. 3 ст. 296 ЦПК не є ні членом сім'ї, ні близьким родичом є безпідставним.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його адвокат Самар В.О. підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.
Представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Томашпільської селищної ради Томашпільського району Вінницької області Немировський В.Ф. у відзиві на апеляційну скаргу просив задовольнити апеляційну скаргу.
ОСОБА_2 та її адвокат Семко В.М., який представляє інтереси особи в суді на підставі доручення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, яке діє протягом розгляду справи у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не з'явилися.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення апелянта та його захисника, колегія суддів приходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша, четверта статті 367 ЦПК України).
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
ОСОБА_1 є зятем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 , де її матір'ю зазначено ОСОБА_2 та копією свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 / а.с. 7, 8/
Дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою з інвалідністю, якій встановлено ІІІ група безтерміново, протипоказано помірне (значне) фізичне, динамічне і статичне навантаження, шкідливі умови праці.
Як встановлено з консультативного висновку від 12.03.2024 року виданого КНП « ВОПНЛ ім. акад О.І. Ющенка» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено діагноз інша судинна деменція важкого ступеня.
З акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 691938 вбачається, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлена перша «А» група інвалідності безтерміново, потребує постійного стороннього догляду та допомоги.
У довідці № 643 від 1.08.2024 року виданої Томашпільською селищною радою Тульчинського району Вінницької області зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до складу його сім'ї входять дружина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та теща ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає без реєстрації.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована на погосподарському номері за адресою АДРЕСА_2 , але за даною адресою не проживає.
Відповідно до довідки № 643 від 1 серпня 2024 року виданої Томашпільською селищною радою Тульчинського району Вінницької області, заявник ОСОБА_1 , 1966 року народження, приватний підприємець, веде догляд за хворою тещою ОСОБА_2 , яка є інвалідом І-ї «А» групи та яка потребує постійного стороннього догляду. Проживає у власній квартирі, загальною площею 54,09 кв. м. по АДРЕСА_1 , квартира знаходиться в доброму стані. До складу сім'ї входить дружина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка не працює та є інвалідом ІІІ групи, теща - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пенсіонерка, інвалід І групи «А».
Згідно висновку опікунської ради виконавчого комітету Томашпільської селищної ради від 24.09.2024 року № 7/1 при вирішені питання про доцільність призначення опікуном ОСОБА_1 над ОСОБА_2 у разі визнання її судом недієздатною було враховано, що у Шаплавської з рідних є: донька - ОСОБА_5 , 1971 року народження, яка проживає за кордоном і не підтримує родинних стосунків та жодного зв'язку з нею немає; донька - ОСОБА_4 , 1968 року народження, яка проживає за однією адресою із ОСОБА_2 , має ІІІ групу інвалідності безтерміново, загальне захворювання та за станом здоров'я не в змозі проводити опіку над матір'ю; зять - ОСОБА_1 , 1966 року народження, який проживає разом з тещою, відповідно до висновку про стан здоров'я є дієздатною особою, на обліку в психоневрологічних та наркологічних закладах не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався. За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 опікунська рада виконавчого комітету Томашпільської селищної ради визнала доцільним призначення його опікуном над його тещою гр. ОСОБА_2 в разі визнання останньої судом недієздатною.
Рішенням № 363 виконавчого комітету Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області від 24.07.2024 було затверджено висновок органу опіки та піклування щодо доцільності призначення опікуном ОСОБА_1 над тещою ОСОБА_2 у разі визнання її судом недієздатною.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 102 від 6 лютого 2025 року, ОСОБА_2 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді деменції при хворобі Альцгеймера (F00.9). ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ОСОБА_2 потребує встановлення над нею опіки.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 в частині визнання ОСОБА_2 недієздатною, суд першої інстанції виходив з того, що у судовому засіданні достовірно встановлено факт, що ОСОБА_2 внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
У даній частині рішення не оскаржується.
Відмовляючи у задоволені вимог про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з двох підстав: 1 заявник у розумінні ч. 3 ст. 296 ЦПК України не є ні членом сім'ї, ні близьким родичом недієздатної , а тому не вправі звертатися із даною заявою до суду; 2. в матеріалах справи відсутнє подання органу опіки та піклування відповідної форми про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 .
Згідно п.4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної частини рішення, а саме виключення з висновків суду першої інстанції ту обставину, що заявник не будучи ні членом сім'ї ОСОБА_2 , а ні її близьким родичом не вправі був звертатися до суду з даною заявою, оскільки такий висновок суперечить іншому висновку, відповідно до якого суд розглянув заяву ОСОБА_1 та ухвалив рішення за його вимогами в частині визнання особи недієздатною.
Відповідно до статті 55 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до частини четвертої та п'ятої статті 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Згідно з частиною третьою статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (частина друга статті 3 СК України).
Статтею 9 СК України встановлено коло осіб, сімейні особи між якими регулюються СК України, зокрема це подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі.
Відповідно до частини четвертої статті 2 СК України Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між тіткою, дядьком та племінниками, а також між іншими родичами за походженням.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім'ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 (провадження № 61-17628св19).
Як вбачається з матеріалів справи заявник є зятем ОСОБА_2 . Відповідно довідок Томашпільської селищної ради та Чернівецької селищної ради ОСОБА_2 проживає разом з зятем ОСОБА_1 та своєю донькою ОСОБА_4 за адресою : АДРЕСА_1 . Відповідно довідки виконавчого комітету Томашпільської селищної ради від 01.08.2024 року ОСОБА_1 веде догляд за хворою тещою, займається підприємницькою діяльністю, сім'я ( він, дружина, теща) проживає за рахунок пенсії дружини та підприємницької діяльності ОСОБА_1 , сім'я має право на отримання державної соціальної допомоги, як малозабезпечена сім'я; у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_2 проживає спільно з його сім'єю більше трьох з половиною років.
З огляду на наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази, колегія суддів приходить висновку, що заявник є особою, яка перебуває з ОСОБА_2 у безпосередніх родинних зв'язках, оскільки вони спільно проживають, мають спільні витрати на проживання та утримання спільного майна, надають взаємну допомогу, а тому у відповідності до вимог ст. 296 ЦПК України він є особою, яка може бути заявником у даній справі.
Відповідно до статті 41 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Інститут опіки та піклування спрямований на заповнення відсутньої чи недостатньої цивільної дієздатності неповнолітніх і повнолітніх фізичних осіб. Разом із тим, завданням цього інституту є охорона особистих і майнових прав і інтересів підопічних, турбота про створення їм необхідних побутових умов, здійснення за ними догляду і забезпечення їхнього лікування. Тому, при призначенні опікуна, необхідно враховувати його особисті якості та можливість належно здійснювати функції опікуна. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 (далі - Правила опіки та піклування).
Обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).
При вирішенні питання про призначення опікуна суд враховує висновок органів опіки та піклування ( ст. 60 ЦК України ) .
Аналізуючи положення глави 6 ЦК України, Закону України « Про місцеве самоврядування» та враховуючи Правила опіки та піклування, колегія суддів приходить висновку, що законодавець розмежував поняття «рішення органу опіки та піклування » та «подання органу опіки та піклування».
Отже, виконавчий комітет міської ради, як орган опіки та піклування будучи колегіальним органом, у межах своїх повноважень ухвалює акт у формі рішення, однак належним процесуальним документом з яким орган опіки та піклування може звертатися до суду є подання, процесуальна форма якого має відповідати вимогам, які встановлюються ЦПК України для письмових заяв учасників справи із зазначенням вимог, аргументів, пояснень та міркувань.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про можливість суду самостійно витребувати подання є безпідставними, оскільки у відповідності до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Таким чином, за відсутності, у даному випадку в органу опіки та піклування, наміру звертатися до суду з відповідним зверненням (подання) з вимогами про призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної особи, суд не вправі зобов'язувати даний орган звертатися до суду.
Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про призначення його опікуном недієздатної особи, оскільки в матеріалах справи відсутній процесуальний документ ( подання) органу опіки та піклування, за обов'язковою наявністю якого, закон визначає можливість вирішення даного питання.
Колегія суддів відхиляє також доводи апеляційної скарги про те, що без призначення судом опікуна порушуються інтереси недієздатної особи, оскільки при ухвалені рішення судом першої інстанції були враховані норми ст. 65 ЦК України та покладено здійснення опіки над ОСОБА_2 на відповідний орган опіки та піклування.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень порядку подання та отримання доказів у суді першої інстанції.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про незабезпечення повного та всебічного розгляду справи районним судом та не врахування наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вважає, що суд встановив обставини справи в достатньому обсязі для правильного її вирішення та ухвалення законного судового рішення по суті спору.
Інші наведені в апеляційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, про що зазначає в апеляційній скарзі заявник.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної частини рішення, виключивши з підстав відмови у задоволені заяви ОСОБА_1 ту обставину, що заявник не має процесуальної дієздатності, відповідно до вимог ч.3 ст. 296 ЦПК України, звертатися до суду з даною заявою.
Мотивувальну частину рішення викласти у редакції постанови суду апеляційної інстанції.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 30.04.2025 року, виклавши її у редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 30.04.2025 року залишити без змін.
Судові витрати понесені у справи залишити за сторонами.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: С. Г. Копаничук
В. П. Рибчинський