Справа № 766/3512/24
н/п 2/766/5998/25
06 серпня 2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
Головуючого судді Булах Є.М.
Секретар судового засідання Арутюнова К.А.
Справа №766/3512/24; провадження №2/766/5998/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за
позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) в інтересах якої діє представник за ордером, адвокат - Літвінова Тетяна Володимирівна (РНОКПП: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 )
до
відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ:43311346, місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204)
третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеній Михайлович(ЄДРПОУ: не зазначено, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5; м. Харків, пл. Героїв Небесної Сотні, буд. 7, поверх 1)
третя особа: Суворовський відділ Державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса)(ЄДРПОУ: не зазначено, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Бориса Мозолевського, 2)
предмет та підстави позову: про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
учасники справи: не з'явилися
негайно після закінчення судового розгляду по суті, ухвалив рішення про наступне та,-
встановив:
І. Виклад позиції позивача.
06 березня 2024 року представник позивача Літвінова Т.В. через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у якому просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 07 травня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем, зареєстрований в реєстрі за № 32591, за яким було запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість в сумі 20 452,28 грн.; стягнути з ТОВ «Фінпром Маркет» на користь позивача неправомірно стягнуті грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн., здійснити розподіл судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського МНО Остапенко Є.М. вчинено виконавчий напис №32591, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» грошові кошти у розмірі 20 452,28 грн. за кредитним договором №2028 від 20.10.2006 року укладеним між АТ «Індустріально-експертний банк» та ОСОБА_2 . Наразі спірний виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні в Суворовському ВДВС м. Херсона ПМУ МЮ(м. Одеса) в рамках якого державним виконавцем Маловою Ю. стягнуто на користь відповідача 12 000,00 грн. на погашення неіснуючого боргу.
Позивач вказує, що будь-яких фінансових зобов'язань перед відповідачем не має, та кредитних чи інших договорів не укладала.
Крім того, оспорюваний виконавчий напис позивач вважає таким, що не підлягає виконанню, оскільки приватним нотаріусом було порушено процедуру вчинення виконавчого напису, зокрема нотаріус не перевірив факту безспірності заборгованості, відносно якої вчинено виконавчий напис та правомірності заявлених Відповідачем вимог, а також те, що кредитний договір(або договір займу) позивач взагалі не укладав.
Окрім того, вчиняючи спірний виконавчий напис, нотаріусом було порушено вимоги ЗУ «Про нотаріат» та Постанови КМУ від 29.06.1999 року №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, не передбачено вчинення виконавчого напису на договорі, який не є нотаріально посвідченим; не перевірено безспірність заборгованості.
Оскільки виконавчий напис №32591 вчинений приватним нотаріусом з порушенням вимог, що встановлені Законом та Порядком, він підлягає визнанню судом таким, що не підлягає виконанню. Крім того, вважає, що стягнуті з неї кошти в рамках виконавчого провадження № 66747636 відкритого 10.09.2021 року підлягають поверненню.
ІІ. Виклад позиції відповідача.
31.10.2024 року представник відповідача директор ТОВ «Фінпром маркет» Ґедзь О.В. подав заяву про визнання позовних вимог, у якій позовні вимоги визнав та не заперечував проти їх задоволення, просив розглянути справу без участі представника відповідача, судові витрати просив розподілити з урахуванням визнання відповідачем позову, заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на не відповідність заявленої суми до стягнення у розмірі 20 000,00 грн., критеріям співмірності та завищеного розмірі послуг адвоката, з зазначених підстав просив її зменшити до 2 850,00 грн..
ІІІ. Позиція третіх осіб.
Треті особи своїм процесуальним правом не скористались, письмових пояснень за позовом до суду не подали, у судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялись у відповідності до вимог цивільно-процесуального законодавства.
ІV. Процесуальні дії суду у справі.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 12.03.2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу/представнику надано 5-ти денний строк на усунення виявлених недоліків позову, з дня отримання ухвали суду.
02.10.2024 року представник позивача через систему «Електронний суд» надіслав заяву на усунення недоліків позову, яку відповідно до Журналу реєстрації вхідної кореспонденції передано Головуючому 04.10.2024 року.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07.10.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. У справі призначено судове засідання.
23.10.2024 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.
Інші учасники судового провадження у судове засідання не прибули. Про день, час та місце його проведення повідомлялись належним чином, про причини неприбуття у судове засідання не повідомили. Будь-яких заяв до суду не надходило.
У заявку із неявкою у судове засідання представника відповідача та третіх осіб, судове засідання відкладено на 04.12.2024 року.
31.10.2024 року представник відповідача на електронну адресу суду та через систему «Електронний суд» надіслав заяви про визнання позовних вимог, за змістом якої позовні вимоги визнав та не заперечував проти задоволення позову в частині позовних вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та стягнення з відповідача на користь позивача 606,00 грн. судового збору. Щодо судових витрат на правничу допомогу, просив їх зменшити розмір та задовольнити витрати на правову допомогу у розмірі 2 850,00 грн..
16.11.2024 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву щодо зменшення витрат на правову допомогу.
03.12.2024 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про долучення до матеріалів справи копій документів наданих стороні позивача на адвокатський запит. Крім того у заяві заявлено клопотання про розгляд та вирішення справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі.
У зв'язку із перебуванням головуючого у справі судді у відпустці судове засідання не відбулося. Розгляд справи призначено на 29.01.2025 року.
У зв'язку із неявкою у судове засідання представників третіх осіб та відсутності в матеріалах справи доказів належного повідомлення про день, час та місце проведення судового засідання, судове засідання відкладено на 05.03.2025 року.
Позивач в судове засідання не з'явися, 05.03.2025 року представник за ордером адвокат Літвінова Т.В. через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
У судове засідання у час призначений для розгляду справи за суттю, представник відповідача не з'явився, за текстом заяви про визнання позову просив здійснити розгляд справи у відсутність представника відповідача.
У зв'язку із неявкою у судове засідання представників третіх осіб та відсутності в матеріалах справи доказів належного їх повідомлення про день, час та місце проведення судового засідання, судове засідання відкладено на 21.05.2025 року.
Позивач в судове засідання не з'явися, 12.05.2025 року представник за ордером адвокат Літвінова Т.В. через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
У зв'язку із оголошенням повітряної тривоги у м. Херсон та Херсонській області судове засідання не відбулося, розгляд справи призначено на 06.08.2025 року.
Позивач в судове засідання не з'явися, 29.07.2025 року представник за ордером адвокат Літвінова Т.В. через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
У судове засідання у час призначений для розгляду справи за суттю, представник відповідача не з'явився, за текстом заяви про визнання позову просив здійснити розгляд справи у відсутність представника відповідача.
Інші учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, будь-яких заяв та клопотань до суду не подавали. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком їх місцезнаходженням, направлення СМС-повідомлення, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України: https://court.gov.ua/unknown/sud2125.
У відповідності до ч. 8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Таким чином, враховуючи згоду позивача та його представника про розгляд справи у їх відсутності, наявності в матеріалах справи відзиву відповідача, та клопотання про розгляд справи у його відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані учасниками справи докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.
Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.
V. Фактичні обставини справи, встановлені судом та зміст правовідносин.
07 травня 2021 року приватним нотаріусом КМНО Остапенко Євгеном Михайловичем вчинено виконавчий напис №32591, відповідно до якого запропоновано стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінпром Маркет», якому ТОВ «ФК «Груп Фактор» відступило право вимоги на підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №14/12/2020-ФМ від 14.12.2020 року за кредитним договором №2028 від 20.10.2006 року укладеним між первісним кредитором АТ «Індустріально-експертний банк» та ОСОБА_2 за період з 13.12.2020 року по 07.05.2021 року у розмірі 20 402,28 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 50,00 грн. - плата за вчинення виконавчого напису, що становить загальну суму 20 452,28 грн.
Відповідно до інформації наданої Суворовським ВДВС від 01.12.2023 року за №32532 на адвокатський запит 10.09.2021 року державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66747636 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість у розмірі 20 452,28грн.
28.09.2021 року державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про звернення стягнення на рахунки боржника у виконавчому провадженні № 66747636 та направлено до банків-учасників електронного документообігу. Згідно звіту АТ КБ «ПриватБанк», АТ «Універсал Банк», АТ «ОКСІ банк» арешт накладено.
17.07.2023 та 03.11.2023 року на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли кошти у розмірі 4 000,00 грн. та 8 000,00 грн., які перераховані стягувачу в рахунок погашення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Згідно роздруківок з АСВП з ОСОБА_1 стягнуто 12 000,00 грн. в межах ВП 66747636.
Станом на 29.11.2023 року залишок заборгованості складає 10 649,50 грн.
V. Оцінка Суду.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При вирішенні цивільного спору суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 18 ЦК України визначено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.
За п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси є виконавчий напис.
Відповідно до ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно п.п. 3.1-3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. № 296/5 із змінами, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р. затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідно до п. 2 вказаного Переліку, для одержання виконавчого напису подаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про нотаріат», нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій, повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.
Так, в обов'язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов'язання.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Отже, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 р. у справі № 916/3006/17, постанові Верховного Суду від 21.12.2020 р. у справі № 591/3779/19 та у постанові Верховного Суду від 05.04.2021 р. у справі № 235/2961/19.
Також, з правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 320/8269/15-ц від 16.05.2018 р., видно, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.
Для підтвердження суми заборгованості, яка стягується з позивачки по виконавчому провадженню №66747636 на підставі виконавчого напису № 32591, вчиненого 07.05.2021р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. та оспорюється позивачкою, суду надано Виконавчий напис та копія кредитного договору №2028 від 20.10.2006 року укладеного між АТ «Індустріально-Експертний банк» та ОСОБА_2 .
В той же час варто зауважити, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14-ц визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме в частині змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Тобто, на день вчинення виконавчого напису, редакція переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а наданий нотаріусу кредитний договір не посвідчений нотаріально, отже не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 07.05.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14.
Суд вважає, що з врахуванням встановлених в судовому засіданні обставин наявні правові підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису та подання стягувачем неналежних документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Зазначена позиція підтверджується зокрема Постановою ВС КЦС від 15.04.2020 р. по справі № 158/2157/17.
За ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Положеннями ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З врахуванням неподання відповідачем суду документів, які подавалися для вчинення виконавчого напису, суд позбавлений можливості перевірити безспірність заборгованості.
Згідно з пп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника-фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
За пп. 3.2, 3.5 п. З Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за яким стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Зі змісту статті 1212 ЦК України вбачається, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно збагатилася в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі.
Будь-яке збагачення визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права а збагачення за рахунок потерпілого, або в разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, і якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнута, або з очікуванням, яке не справдилося.
Частинами 2, 3 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Верховний Суд у постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 201/6498/20 (провадження № 61-88св21) зазначив, що особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов'язана повернути таке майно цій особі на підставі ст.1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов'язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до ст. 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов'язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18 та від 28 січня 2020 року у справі № 910/16664/18.
Оскільки в ході розгляду цієї справи суд прийшов до висновку що оспорюваний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню, на підставі якого у межах виконавчого провадження №66747636 з позивачки стягнуто 12 000,00 грн., суд дійшов висновку, що правові підстави набуття відповідачем вказаних грошових коштів, відпали, а відтак, такі кошти підлягають поверненню позивачці відповідно до ст.1212 ЦК України.
У зв'язку з викладеним вище, враховуючи, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського МНО Остапенко Є.М. з порушенням приписів діючого законодавства, а відповідачем позовні вимоги щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню визнано, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
VІ. Заходи забезпечення позову (заяви).
Заходи забезпечення позову (заяви) судом не застосовувалися.
VІI. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України, що кореспондується зі змістом ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Квитанцією №451U-BEZS-2BSE від 06.03.2024 року підтверджується, що позивач при зверненні до суду із позовом сплатив суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи викладені норми чинного законодавства України та ту обставину, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, ОСОБА_1 слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при зверненні до суду з позовом у розмірі 605,60 грн.
З відповідача ж ТОВ «Фінпром Маркет» підлягає до стягнення на користь позивача 50 відсотків судового збору в розмірі 605,60 грн. в рахунок відшкодування понесених витрат позивачем на оплату судового збору за подачу позову.
Вирішуючи питання про відшкодування судових витрат понесених позивачем на оплату правової допомоги суд приходить до наступного.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01)).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
В підтвердження обґрунтованості понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн., позивачем до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги №ЛТВ10, укладений 10.08.2023 року між ОСОБА_1 та АБ «Тетяни Літвінової» в особі керівника Літвінової Т.В. з розрахунком витрат на правничу допомогу у справі №766/3512/24 за договором про надання правничої допомоги №ЛТВ-10 від 10.08.2023; ордер серії ВТ №1045949 про надання на підставі договору правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Літвіновою Т.В.; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ХС №000023, виданого Літвіновій Т.В.; Актом №ЛТВ10 виконаних робіт за Договором ЛТВ-10 про надання правової допомоги від 10.08.2023 про отримання Гусєвою Ю.Л. правової допомоги на загальну суму 20 000,00 грн.
Суд не сприймає твердження відповідача про необґрунтованість та не співмірність заявленої позивачем суми до відшкодування за отриману правничу допомогу та вважає понесені позивачем витрати на правову допомогу підтвердженими, дійсними, необхідними, розумними, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи, та з урахуванням задоволення позовних вимог такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», ст. ст. 12, 13, 89, 258-259, 263-265, 274-279, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ:43311346, місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеній Михайлович(ЄДРПОУ: не зазначено, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5; м. Харків, пл. Героїв Небесної Сотні, буд. 7, поверх 1), Суворовський відділ Державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса)(ЄДРПОУ: не зазначено, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Бориса Мозолевського, 2) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. 07 травня 2021 року, зареєстрований в реєстрі за №32591 про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованості у розмірі 20 452,28 грн. - визнати таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ:43311346, місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) 12 000,00 грн. безпідставно стягнутих за виконавчим написом № 32591 від 07.05.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ:43311346, місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування судового збору за подання до суду позовної заяви 605,60 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ:43311346, місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у м. Херсоні повернути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) 605,60 грн., що становить 50 % судового збору, сплаченого згідно квитанції №451U-BEZS-2BSE від 06.03.2024 року в сумі 1211,20 грн. за реквізитами:
Отримувач - ГУК у Херсон обл/Херсон МТГ/22030101;
Банк отримувача - Казначейство України;
Код банку отримувача (МФО) 899998;
Рахунок отримувача НОМЕР_3 ;
Призначення платежу - 101 2711506464;Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Херсонський міський суд Херсонської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Херсонського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 .
Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ:43311346, місцезнаходження: 08200, Київська область, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204.
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеній Михайлович, ЄДРПОУ: не зазначено, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5; м. Харків, пл. Героїв Небесної Сотні, буд. 7, поверх 1.
Третя особа: Суворовський відділ Державної виконавчої служби у м. Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса), ЄДРПОУ: не зазначено, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Бориса Мозолевського, 2.
Повний текст рішення складено 06.08.2025 року
СуддяЄ. М. Булах