Справа № 766/2722/25
н/п 2/766/8091/25
13.08.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Майдан С.І.
за участю секретаря Кирпиченко І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на ту обставину, що 11.04.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200500168 щодо кредитування. Відповідно до Кредитного договору, на умовах повернення, платності, строковості, банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 45996,34 грн., з встановленим строком користування з 11.04.2016 року по 11.04.2019 року, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020 року, відповідно до якого позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за кредитним договором. Таким чином, банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк. Станом на 28.01.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 117493,71 грн., з яких: 41665,06 грн. - заборгованість за кредитом; 75828,65 грн. - заборгованість за відсотками. Також позивачем розрахована сума збитків з урахуванням 3% річних - 10584,09 грн; сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань - 55299,65 грн. На підставі викладеного, позивач просить поновити строк позовної давності для подання позову до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200500168 від 11.04.2016 року, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 200500168 від 11.04.2016 року у розмірі 183377,45 грн., яка складається з: суми заборгованості - 117493,71 грн., суми інфляційних втрат - 55299,65 грн., суми 3% річних - 10584,09 грн, та понесені судові витрати.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 06.03.2025 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
07.04.2025 року представником відповідача Лодигою М.Т. було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідачем позовні вимоги не визнаються в повному обсязі, оскільки як до матеріалів справи не надано Додатку 1 до Договору відступлення, що унеможливлює встановлення наявності заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Банк Михайлівський» станом на 28 січня 2025 року, та позивачем не надано документ, який може підтвердити перехід прав вимоги саме за договором, укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 за № 200500168 від 11.04.2016 року. Наданий позивачем витяг Реєстру боржників ПАТ «Банк Михайлівський» до Договору №7_БМ про відступленням прав вимоги від 10.07.2020 року не є належним доказом відступлення прав вимоги за кредитним договором № 200500168 від 11.04.2016 року від ПАТ «Банк Михайлівський» до ТОВ «Діджи Фінанс», а наявність заборгованості ОСОБА_1 перед новим кредитором ТОВ «Діджи Фінанс» не підтверджена належними та допустимими доказами. Щодо суми основної заборгованості та нарахованих 3 % річних та інфляційних втрат, представник відповідача зазначила, що відповідач заперечує суму заборгованості у розмірі 117493,71 гривень. Заявлена до стягнення сума основного боргу у розмірі 117493,71 гривень за кредитним договором № 200500168 є необґрунтованою і до позову не надано жодного розрахунку її виникнення та порядку її обрахунку. Згідно наданого до позову розрахунку позивачем нараховані інфляційні втрати та 3% річних за період з 28.01.2022 по 28.01.2025 року. Проте, нарахування позивачем інфляційні втрат та 3% річних на заборгованість за кредитним договором, нараховані включно з 24.02.2022 року є незаконним. Щодо строків позовної давності представник відповідача зазначив, що із позову та доданих до нього документів вбачається, що договір був укладений 11.04.2016 року на строк 36 місяців, тобто до 11.04.2019 року. При цьому умовами договору визначено щомісячне повернення отриманого кредиту, здійсненням щомісячних платежів відповідно до графіку погашення. Отже, кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку. Таким чином, право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором. Отже, позивачем пропущено строки щодо платежів за кредитом за період з 11.05.2016 по 11.07.2017 роки, оскільки вони спливли, до моменту укладання договору про відступленням прав вимоги №7_БМ від 20.07.2020 року, тобто 11.07.2020 року. Щодо вимог про стягнення судових витрат на правничу допомогу, то позивачем не надано доказів на підтвердження сплати визначеної вартості робіт. Крім того, заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн є необґрунтованими, неспівмірними зі складністю справи, не відповідають критеріям розумності та справедливості. У зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс».
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явивлися, про час та мсіце розгляду справи повідомлені належним чином, стороною відповідача наданий до суду відзив на позов, в якому висловили свою позицію щодо заявлених позовних вимог. Заяв та клопотань не надходило.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
11.04.2016 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200500168 щодо кредитування. Відповідно до умов Кредитного договору, на умовах повернення, платності, строковості, банк надав позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 45996,34 грн., встановлений щомісячний платіж у розмірі 266,00 грн, дата платежу 11 числа кожного місяця, з встановленою процентною ставкою 2,99% щомісячно на строк дії кредитного договору, строк користування з 11.04.2016 по 11.04.2019 року, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. Умовами договору визначене щомісячне повернення отриманого кредиту, здійсненням щомісячних платежів відповідно до графіку погашення.
20 липня 2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020 року.
Факт набуття прав вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» щодо відповідача підтверджується витягом з реєстру прав вимоги, що є додатком № 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, в якому загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №200500168 від 11.04.2016 року зазначено як 117 493,71 грн.
Таким чином, Банк, правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином, в той же час відповідач порушив умови Кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та в визначений строк.
Станом на 28.01.2025 року, відповідно до розрахунку наданого позивачем, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором становить 117493,71 грн., з яких: 41665,06 грн. - заборгованість за кредитом; 75828,65 грн. - заборгованість за відсотками.
Заборгованість розрахована станом дату укладання договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Діджи Фінанс».
Відповідно до ч.1 ст.512 та 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно з частиною першою ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
За змістом положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Разом із тим, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду із позовом 24.02.2025 року.
Щодо дотримання строків позовної давності, позивач зазначає, що кредитний договір укладено між ПАТ «Банк Михайлівський» та відповідачем 11.04.2016 року, з встановленим строком користування до 11.04.2019 року.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Згідно із приписами ст.ст. 260,261 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб'єктивних прав, відтак обов'язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.
Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц дійшов висновку, що правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено Цивільний кодекс України відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 №540-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України). В данному випадку перебіг позовної давності обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
На підтвердження факту укладення кредитного договору між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 представником позивача надано: заяву № 200500168 від 11.04.2016 року, анкету №2636038 від 11.04.2016 року, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, графік платежів, яким встановлений щомісячний платіж у розмірі 266,00 грн, дата платежу 11 числа кожного місяця, з встановленою процентною ставкою 2,99% щомісячно на строк дії кредитного договору, строк користування з 11.04.2016 по 11.04.2019 року.
Факт укладення кредитного договору належним чином підтверджено доказами, наданими позивачем та не заперечувався відповідачкою та її представником.
Отже, між позивачем (новим кредитором) та відповідачем виникли відповідні правовідносини на підставі договору про отримання кредиту.
При цьому відповідачем заперечується сума заборгованості у розмірі 117493,71 гривень.
Оскільки відповідач зобов'язався сплачувати обов'язковий мінімальний платіж щомісяця, то перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного платежу, якщо договором передбачена щомісячна оплата, позовна давність починається з моменту, коли має бути здійснена одна з таких щомісячних виплат, але не була здійснена, тобто у даному випадку після 11 числа відповідного місяця простроченого платежу.
Позовну давність щодо заборгованості за кредитом не можна починати облічувати з дня спливу визначеного договором строку кредитування, оскільки встановлення такого строку має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а насамперед для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.
Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Позивачем на підтвердження наявної у відповідача заявленої суми заборгованості не надано детального розрахунку її виникнення та порядку її обрахунку, не надано відомостей з якого часу відповідачем були порушені умови виконання зобов'язання щодо сплаті щомісячних платежів та нарахованих процентів, що позбавляє суд перевірити розмір вказаної заборгованості, та унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ( ч. 4 ст. 267 ЦПК України).
Суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 117493,71 грн не підлягають задоволенню, у зв"язку із спливом позовоної давності.
Також позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 55299,65 грн та 3% річних у розмірі 10584,09 грн за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором № 200500168 від 11.04.2016 року на суму заборгованості 117493,71 грн за період з 28.01.2022 по 28.01.2025 року.
У постанові від 28 березня 2018 року Велика Палата ВС зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки у позові за основним боргом відмовлено, то не підлягають стягненню і заявлені позивачем вимоги щодо стягнення нарахованих інфляційних втрати у розмірі 55299,65 грн та 3% річних у розмірі 10584,09 грн за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань за кредитним договором № 200500168 від 11.04.2016 року.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України позивачем повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесені і які очікує понести позивач в зв'язку із розглядом справи становить - сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн; та витрат на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно ч.1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, то понесені судові витрати з розгляду справи покласти на позивача.
Керуючись ст. 12, 13, 19, 81, 133, 141, 259, 263-265, 280-284, 354 України, ст.ст.2, 15, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд
вирішив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромвідмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Херсонського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою Херсонського міського суду Херсонської області: http://ksm.ks.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С.І. Майдан