Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/1995/25
Провадження № 2-аз/935/2/25
20 серпня 2025 року м.Коростишів
Суддя Коростишівського районного суду Житомирської області Василенко Р.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
19 серпня 2025 року позивач разом із позовом подав заяву про забезпечення позову у якій просить суд застосувати заходи забезпечення позову, а саме зупинити виконання оскаржуваної постанови № 4080 від 07.10.2024 року по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 34 000 грн. у виконавчому провадженні № 78822970.
В обґрунтування заяви вказує, що 13.08.2025 року відносно нього було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню постанови № 4080 від 07.10.2024 року виданою ІНФОРМАЦІЯ_2 .
14.08.2025 Коростишівським ВДВС винесено постанову про арешт коштів боржника в рамках виконавчого провадження №78822970. В зв?язку з цим виникає необхідність зупинити виконання постанови № 4080 від 07.10.2024 року оскільки Коростишівським відділом державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області ЦМУЮ (м. Київ) можуть бути проведені дії, які в подальшому ускладнять або зроблять неможливим виконання рішення суду (наприклад, буде накладено арешт на майно або банківські рахунки позивача, проведено звернення стягнення на доходи або здійснено реалізацію належного ОСОБА_1 на праві власності майна), та якими будуть порушені законні права та інтереси позивача, тому вважає за необхідне термінове вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконання оскаржуваної постанови № 4080 від 07.10. 2024 року.
Суд, дослідивши подані матеріали та заяву про забезпечення позову дійшов наступного висновку.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 288, ст.289 КУпАП, зокрема вбачається, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
За змістом ст. 299 КУпАП, яка визначає порядок звернення постанови до виконання, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.
При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст. 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений ч.1 ст.307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Таким чином з урахуванням вказаних вище правових норм слідує, що саме по собі оскарження особою постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу зупиняє її примусове виконання до розгляду відповідної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом, на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника). Інститут забезпечення позову в цивільному процесі дозволяє гарантувати дійсне і ефективне виконання судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.
Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено : 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто Кодексом адміністративного судочинства передбачений вичерпний перелік заходів забезпечення позову, які визначені ч.1 ст.151 КАС України.
Встановлено, що предметом спору є скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Таким чином дослідивши матеріали справи та враховуючи наведені норми законодавства суддя вважає, що спосіб забезпечення позову, який просить застосувати позивач не узгоджується з вимогами чинного законодавства.
При цьому слід зазначити,що невжиття вказаного позивачем забезпечення позову не може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки оскаржена постанова підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, встановленого ч.1 ст.307 КУпАП, тому суддя дійшов до висновку, що заява не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 151, 150, 154 КАС України, суддя,
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративного правопорушення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Роман ВАСИЛЕНКО