Справа № 296/8281/25
2/296/3186/25
про передачу справи на розгляд іншого суду
"14" серпня 2025 р. м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Адамович О.Й., перевіривши матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» про захист прав споживача шляхом розірвання договору; стягнення внесених коштів та пені,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Стахов А.О. звернувся до Корольовського районного суду м. Житомира з вищевказаною позовною заяву та відповідно до змісту позовних вимог розірвати договір від 07.12.2021 р. № 76-0712/2021-2 про участь у Фонді фінансування будівництва, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «ЖИТЛО-КАПІТАЛ»; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЖИТЛО-КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 1365253,51 грн., які складаються з: 1314 007, 20 грн. - внесені кошти за фінансування об'єкту інвестування (внесок у Фонд фінансування будівництва); 11826,10 грн. - плата за управління майном; 39420,21 грн. - пеня.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Адамовичу О.Й.
Під час вивчення матеріалів позовної заяви суд дійшов висновку про те, що зазначені матеріали необхідно передати на розгляд до іншого суду виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Порядок визначення територіальної підсудності цивільних справ закріплений в статтях 26-30 ЦПК України, відповідно до яких підсудність визначається за предметними і територіальними ознаками.
Відповідно до правил ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Згідно із роз'ясненнями, що містяться у пунктах 41 та 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01 березня 2013р. № 3 (далі - Постанова Пленуму № 3), визначено, що перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи із зазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно тощо.
Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019р. у справі № 638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
У постанові від 09 вересня 2020р. в справі № 910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021р. у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, 07 грудня 2021р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №76-0712/2021-2 про участь у Фонді фінансового будівництва. Об'єктом вказаного договору є майнові права на об'єкт інвестування, а саме: квартира АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ), розташована на 10 поверсі, загальною площею 38,83 кв.м.
Місцезнаходження вказаного нерухомого майна документально підтверджено у договорі про відступлення майнових прав.
Як вбачається із заявлених позовних вимог, позивач просить суд розірвати договір про участь у Фонді фінансового будівництва вказаного об'єкту нерухомості, а також стягнути кошти, що є похідними вимогами.
Відтак, оскільки предметом позову є розірвання договору про участь у Фонді фінансового будівництва об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: у кварталі, обмеженому АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , а вимоги щодо стягнення коштів є похідними від основної, тобто спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, то цей позов повинен розглядатися за правилами виключної підсудності, встановленими ч. 1 ст. 30 ЦПК України, а тому підлягає передачі за підсудністю до Солом'янського районного суду міста Києва.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ч. 1, ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 259, 261, 268, 353-355 ЦПК України, суд, -
Справу з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал» про захист прав споживача шляхом розірвання договору; стягнення внесених коштів та пені передати на розгляд до Солом'янського районного суду м. Києва.
Копію ухвали направити позивачу для відома.
Передачу справи за підсудністю здійснити на підставі цієї ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. Й. Адамович