Справа № 466/13271/24
Провадження № 2/466/1215/25
21 серпня 2025 року м. Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючий суддя Едер П. Т.
секретар с/з Заяць У. Ю.
з участю: представників позивача Ільющенкової К. О., Мельника Н. В.
представник відповідача Ковела М. В.
представник відповідача Колотій Ю. Я.
представника відповідача Шкапенко Т. О.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова до Львівської міської ради, ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК з одночасним припиненням усіх прав, повернення земельної ділянки,-
31 грудня 2024 року на адресу Шевченківського районного суду м. Львова надійшла позовна заява Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова до Львівської міської ради, ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК з одночасним припиненням усіх прав, повернення земельної ділянки, у якій позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення Брюховицької селищної ради № 1547 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 » від 09.07.2020; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, б/н, від 30.09.2020 площею 0,0700 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 4610166300:07:004:0008) для сінокосіння та випасання худоби, укладений між Брюховицькою селищною радою та ОСОБА_1 ; скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:07:004:0008 площею 0,0700 га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки; зобов'язати ОСОБА_1 повернути Львівській територіальній громаді (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код юридичної особи - 04055896) земельну ділянку кадастровий номер 4610166300:07:004:0008; судові витрати в розмірі сплаченого судового збору в сумі 12112 грн стягнути з відповідачів на користь Львівської обласної прокуратури.
Стислий виклад позиції позивача.
Обґрунтування позивача.
В обґрунтування позову зазначає, що Галицькою окружною прокуратурою м. Львова встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1 Брюховицька селищна рада прийняла рішення № 1547 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 » від 09.07.2020, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:07:004:0008 площею 0,0700 га по АДРЕСА_1 , яка надається в оренду на 35 років для сінокосіння і випасання худоби (код 01.08) ОСОБА_1 .
В подальшому, між Брюховицькою селищною радою (далі - Орендодавець) та ОСОБА_1 (далі - Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, б/н, від 30.09.2020 (далі - Договір) кадастровий номер 4610166300:07:004:0008 по АДРЕСА_1 в оренду на 35 років для сінокосіння.
Як вбачається, із акту приймання-передачі орендованої земельної ділянки, земельна ділянка по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0700 га передана ОСОБА_1 в строкове платне користування для сінокосіння на 35 років.
Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:07:004:0008, наданим відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №31-13-0.37-5043/169-20 від 04.09.2020, остання становить 145,22 грн.
Відповідно до п. 9 Договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та розмірі 17,13 грн в рік.
Згідно з листом Львівської міської ради №3801-вих-50263 від 28.04.2023, рішення Брюховицької селищної ради № 1547 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 » від 09.07.2020 суперечить містобудівному законодавству, зокрема, ст. 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і рішенню Брюховицької селищної ради№ 567 від 26.04.2018, яким затверджено містобудівну документацію «Коригування генерального плану смт. Брюховичі», якою передбачено, що функціональне призначення вказаної земельної ділянки є частково озеленені території загального користування, садівництво, стадіони, спортивні майданчики, а частково - територією садибної житлової забудови.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 06.07.2020 відділом у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:07:004:0008 у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №10-13-0.2-1875/2-23 від 28.04.2023 та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 01.12.2020 на вказану земельну ділянку зареєстровано право комунальної власності за Брюховицькою селищною радою.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» від 12.06.2020 №178-р 20.12.2021 смт. Брюховичі ввійшли у склад Львівської міської територіальної громади (КОАТУУ 4610100000). Відтак, з 24.12.2021 вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності Львівської міської ради.
Тому, Львівською міською радою набуто право власності на спірну земельну ділянку та до останньої перейшли права та обов'язки орендодавця за оскаржуваним договором оренди землі.
Щодо невідповідності рішення Брюховицької селищної ради земельному та містобудівному законодавству позивач зазначив, що відповідно до листа Львівської міської ради № 3018-вих-50263 від 26.04.2023 рішення Брюховицької селищної ради № 1547 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 » від 09.07.2020 суперечить містобудівній документації, зокрема, ст. 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і рішенню Брюховицької селищної ради №567 від 26.04.2018, яким затверджено містобудівну документацію «Коригування генерального плану смт. Брюховичі» (далі - коригований Генеральний план).
Так, коригованим Генеральним планом смт. Брюховичі на земельній ділянці, кадастровий номер 4610166300:07:004:0008, частково передбачено -озеленені території загального користування, садівництво, стадіони, спортивні майданчики, а частково - територією садибної житлової забудови.
На підтвердження вказаної позиції, Львівська міська рада листом № 2401 -вих-95182 від 02.08.2023 надала фрагмент Генерального плану смт. Брюховичі в районі розташування земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:07:004:0008. Також, з вказаного фрагменту вбачається, що попри земельну ділянку протікає річка, а сама ділянка розташована на підземному дренажі та його охоронній зоні.
Водночас, за твердженням позивача, відповідно до листа Львівської міської ради № 2401-вих-58431 від 15.05.2023 земельна ділянка кадастровий номер 4610166300:07:004:0008, розташована поза межами опрацювання детальних планів територій.
Відповідно до п. 26 Договору вид обмеження у використанні земельної ділянки - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах: площа земельної ділянки, на яку поширюється обмеження: 0,0436 га, підстава: постанова Кабінету Міністрів України № 502 від 13.05.1996 «Про затвердження Порядку користування землями водного фонду», строк дії -безстроково.
Прибережна захисна смуга може перебувати лише в державній чи комунальній власності та використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності. До складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню.
Згідно ст. 79 ВК України, річка Брюхівчанка має статус «мала річка».
Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.
При цьому відсутність такого проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги.
Таким чином, при наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об'єктів необхідно враховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.
Тому відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не означає її відсутність за наявності встановлених законом розмірів і не вказує на правомірність передання в оренду чи у власність земельної ділянки (див. постанови від 30.05.2018 року у справі №469/1393/16-ц, від 28.1 1.2018 року у справі №504/2864/13-ц (п. 44), від 12.06.2019 року у справі №487/10128/14-ц (п. 53), від 11.09.2019 року у справі №>487/10132/14-ц (п. 63.2), від 07.04.2020 року у справі №372/1684/14-ц (п. 41)). Ця судова практика є стабільною, тобто відповідне правозастосування є передбачуваним як для органів державної влади та місцевого самоврядування, так і для приватних осіб.
Отже, позивач вважає, що при прийнятті рішення Брюховицька селищна рада не врахувала, що земельна ділянка 4610166300:07:004:0008 площею 0,0700 та в частині площі 0,0436 та відноситься до земель водного фонду, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Дотримання встановлених заборон є необхідною умовою використання земельної ділянки, на яку поширюється режим прибережної захисної смуги, з тією метою, щоб навіть потенційне їх порушення не могло зашкодити охороні навколишнього природного середовища в цілому й конкретному водному об'єкту зокрема.
Тому позивач зазначає, що вказана земельна ділянка могла передаватися в оренду як земля водного фонду лише за результатами проведених земельних торгів з врахуванням містобудівної документації.
Однак, в порушення вимог земельного та водного законодавства між Брюховицькою селищною радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, б/н, від 30.09.2020 кадастровий номер 4610166300:07:004:0008 по АДРЕСА_1 в оренду на 35 років для сінокосіння і випасання худоби (код 01.08) (п. 16 Договору).
Право оренди земельної ділянки для сінокосіння площею 0,0700 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 402533932.
Позивач вважає, що Рішення Брюховицької селищної ради № 1547 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 » від 09.07.2020 є незаконним та підлягає скасуванню, а укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки є таким, що порушує акти цивільного законодавства, відтак, повинен бути визнаний судом недійсним з наступних підстав.
Водночас, спірна земельна ділянка може бути надана виключно в межах видів користування, передбачених для земель водного фонду.
На думку позивача, надання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0700 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 4610166300:07:004:0008) для сінокосіння та випасання худоби (код 01.08) за рішенням Брюховицької селищної ради, суперечить принципу функціонального використання земель, земельному та водному законодавству, відтак рішення №1547 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 » від 09.07.2020 є таким, що прийняте всупереч нормам земельного законодавства, а тому повинно бути визнане судом незаконним та скасоване, а укладений на його підставі договір - визнаний недійсним.
Вищевказані обставини на переконання позивача свідчать про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації речових прав на спірну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Територіальна громада, як власник землі, делегувала органу місцевого самоврядування повноваження на здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.
Воля територіальної громади, як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади. Надання Брюховицькою селищною радою спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 всупереч земельного, водного та містобудівного законодавства, не може вважатись вираженням волі територіальної громади.
Право держави скасовувати незаконні рішення та державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, з огляду на доведену незаконність і безпідставність надання земельної ділянки в оренду спрямоване на поновлення порушеного права територіальної громади на законне володіння, користування та розпорядження своєю власністю.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави позивач вказує. У Законі України «Про прокуратуру» закріплено вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у некримінальних провадженнях. Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не повною мірою відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 4 частини другої статті 129 Конституції України). Предметом спору в даному випадку є земельна ділянка комунальної форми власності. Вказані правовідносини виникли у сфері земельних відносин, а саме, із орендних відносин щодо користування земельною ділянкою, між сторонами -Брюховицькою селищною радою і ОСОБА_1 на підставі Договору оренди землі від 30.09.2020 укладений на підставі оскаржуваного рішення Брюховицької селищної ради від 09.07.2020 № 1547 «Про затвердженняпроекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 » від 09.07.2020. Водночас, окружною прокуратурою 13.04.2023 до міської ради, як до уповноваженого органу на захист інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах, у порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано лист №14.50/99-3902вих-23 відповідно з описом виявлених порушень вимог закону, інтересів держави і територіальної громади та із пропозицією самостійно вжити відповідних заходів до їх захисту. Однак, на даний час, Львівська міська рада жодних заходів захисту порушених прав територіальної громади та інтересів держави не вжила. Таким чином, Львівська міська рада не може самостійно скасувати оскаржуване рішення, яке є актом індивідуальної дії. Окрім того, Львівська міська рада по даній справі є відповідачем, відтак поєднання позивача та відповідача в одній особі суперечило б вимогам Цивільного процесуального кодексу України, зокрема принципу змагальності. Брюховицька селищна рада уповноважена на захист інтересів держави як представник влади, будучи органом місцевого самоврядування, у даному випадку сама ж і допустила порушення вимог земельного законодавства, що виразилось у прийнятті незаконного рішення та укладенні незаконного договору, а отже, Львівська міська рада, як правонаступник Брюховицької селищної ради, повинна виступати у даному випадку відповідачем по справі, що процесуально позбавляє її можливості бути позивачем у даній справі.
Щодо відсутності необхідності виконання абз. З і 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» при пред'явленні позову в якості самостійного позивача. Поряд з цим процедура, передбачена абз 3 і 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Враховуючи наведене, у даному позові обгрунтовується незаконність Рішення № 996 зі змінами внесеними Рішенням № 1557, однак вимога про визнання його недійсним не заявляється. З врахуванням викладеного, ефективним способом захисту порушених інтересів держави у спірних правовідносинах є визнання недійсним Договору оренди та повернення земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:07:004:0008, яка передана Відповідачу-2 на виконання умов Договору оренди, її власнику - Львівській міській раді.
Щодо наявності порушень вимог земельного законодавства та підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі позивач обґрунтовує наступним. Так, згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 06.07.2020 відділом у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївьскій області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:07:004:0008 у Державному земельному кадастрі.
Вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого ТОВ «Галгеокапітал» на підставі рішення Брюховицької селищної ради від 24.12.2019 № 1306 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання в оренду для сінокосіння ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 ».
На думку позивача, при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:07:004:0008 в Державному земельному кадастрі всупереч вимогам ст. ст. 18-20 ЗК України внесено відомості про вид використання земельної ділянки - для сінокосіння і випасання худоби, цільове призначення - землі сількогосподарського призначення, однак така відноситься до земель водного фонду, що підтверджується матеріалами проекту землеустрою земельної ділянки та реєстрації обмеження на всю площу земельної ділянки з кодом 05.02 Прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах, прибережно захисна смуга.
За наведених обставин, позивач вважає незаконне формування земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:07:004:0008 з цільовим призначенням -землі сількогосподарського призначення, для сінокосіння і випасання худоби на підставі проекту землеустрою із порушенням земельного законодавства щодо визначення цільового призначення землі та подальша наявність відомостей про неї в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей.
Обгрунтування належності визначення відповідачів представник позивача зазначає, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 06.07.2020 відділом у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:07:004:0008 у Державному земельному кадастрі. Вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння і випасання худоби, розробленого ТОВ «Геокапітал» напідставі рішення Брюховицької селищної ради від 24.12.2019 № 1306 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання в оренду для сінокосіння ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 ». Однак при здійсненні державної реєстрацїі земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:07:004:0008 в Державному земельному кадастрі всупереч вимогам ст. ст. 18-20 ЗК України внесено відомості про вид використання земельної ділянки - для сінокосіння і випасання худоби, цільове призначення - землі сількогосподарського призначення, однак така відноситься до земель водного фонду, що підтверджується матеріалами проекту землеустрою земельної ділянки та реєстрації обмеження на всю площу земельної ділянки з кодом 05.02 Прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах, прибережно захисна смуга. Тому, позивачем відповідачем визначено Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.
Обґрунтування заперечень відповідача.
22 січня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» поступив відзив на позовну заяву представника відповідача Головного управління держгеокадастру у Миколаївській області Шкапенко Т. О., у якому просить у задоволенні позовних вимог першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовити у повному обсязі. У відзиві представник зазначає, що під час ознайомлення із змістом позову прокурора у справі №466/13271/24, Головним управлінням встановлено, що у абз.4 на сторінці 35 позову, поданого прокурором у справі, останнім акцентовано увагу на такому (далі цитата): «Документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати вимогам законодавству (ч.1 ст. 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр»)».
Головне управління просить суд врахувати, що ч. 1 ст.22 Закону України «Про Державний земельний кадастр» в свої частині «мають відповідати вимогам законодавству» є за своїм змістом банкетною нормою, і вимагає встановлення в системі норм матеріального права тієї, яка містила б приписи, які б не тільки покладали обов'язок такої перевірки на Державного кадастрового реєстратора, але і перелік самих вимог, яким має відповідати земельна документація. Головне управління наголошує, що згідно вимог чинного законодавства державний кадастровий реєстратор, при здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, не наділений повноваженнями ні з'ясовувати підстави неправомірності дій інших осіб, ні давати їм правову оцінку. З наведеного слідує, що державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, хоч і є підставою для набуття земельною ділянкою статусу об'єкта цивільних прав (ч.1 ст.79-1 ЗК України), але не є заключним етапом у процесі набуття ОСОБА_1 права оренди на спірну земельну ділянку. Адже останньому мав передувати ще один етап, а саме перевірки технічної документації із землеустрою Брюховецькою селищною радою. А тому Брюховицька селищна рада мала самостійно, до прийняття нею рішення №1547 від 09.07.2020 «Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння гр. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 », з'ясувати про існування всіх підстав, які унеможливлювали б затвердження проекту землеустрою на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 4610166300:07:004:0008. Якби такого затвердження не відбулося, речові права ОСОБА_1 не могли б виникнути, а спірна земельна ділянка підлягала б скасуванню у порядку пп.2 п.114 Порядку №1051, як така, на яку протягом одного року з дня здійснення її державної реєстрації речове право на неї не зареєстроване з вини заявника.
Щодо неналежного відповідача у справі. Під час ознайомлення із змістом позовних вимог, викладених у позові, Головним управлінням встановлено, що на сторінці 35-36 позовної заяви у справі №466/13271/24 прокурор обґрунтовує підстави визначення саме Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, як Відповідача за позовною вимогою про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:07:004:0008. Головне управління просить суд врахувати, що визначення належного відповідача у справі безпосередньо впливає на можливість виконання судового рішення, що набрало законної сили, яке в силу приписів п.9 ч.2 ст. 129 Конституції України, ст.18 ЦПК України, ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягає обов'язковому виконанню. Важливим є те, що у разі задоволення судом позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:07:004:0008 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації, Головне управління, яке набуло статусу Відповідача у даній справі, не матиме змоги вчинити такі дії, оскільки таким повноваженням не наділено, навіть на підставі рішення суду, яке набере законної сили. Жоден із кадастрових реєстраторів Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області не зможе внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування спірної земельної ділянки в обхід Наказу Держгеокадастру України від 15.09.2021 №439 ««Про розподіл повноважень державних кадастрових реєстраторів». Головне управління звертає увагу суду на те, що згідно ст.5, 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2020 №1051, ведення Державного земельного кадастру здійснюється на основі використання програмного забезпечення. Програмне забезпечення ДЗК в своїй основі має ряд алгоритмів - точних послідовних інструкцій, які виконуються для вирішення певної задачі чи отримання конкретного результату. Тобто це програмні коди, які описують послідовність операцій, які потрібно виконати. Суд має врахувати, що алгоритми розробляються з урахуванням вимог закону, а тому у програмному забезпечені ДЗК не можуть існувати алгоритми для вчинення тих дій, які не передбачені законодавством. З урахуванням викладеного, є всі підстави стверджувати, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області є неналежним відповідачем у даній справі.
Щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки, як похідної позовної вимоги у справі представник відповідача зазначає наступне. Під час ознайомлення із змістом позовних вимог, викладених у позові, Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області встановлено, що Позивачем віднесено його до числа сторін судового спору - Відповідачів, які мають відповідати за позовними вимогами Позивача. До числа предметів спору, при цьому, належить земельна ділянка з кадастровим номером 4610166300:07:004:0008. Серед усього числа позовних вимог, які заявлені прокурором у справі №466/13271/24, є вимога про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельно ділянки з кадастровим номером 4610166300:07:004:0008. Зміст позову, поданого у справі №466/13271/24, так само як і документи, які подані в якості доказів, свідчать, що земельні правовідносини, в яких виник спір, існують на разі між Львівською міською радою (Відповідач 1 у даній справі) та ОСОБА_1 (Відповідач 2 у даній справі). В той же час, Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області ні попередньо, ні на час розгляду справи №466/13271/24, не було учасниками цих правовідносин, що обумовлює відсутність у Позивача права визначати Головне управління належним Відповідачем у справі №466/13271/24. Вищевикладене свідчить, що особа не може набути процесуального статусу сторони (а саме належного відповідача) у цивільному процесі, якщо вона не була стороною цивільних правовідносин в яких виник спір. Оскільки правовідносини, в яких виник спір, існують на разі між Львівською міською радою (Відповідач 1 у даній справі) та ОСОБА_1 (Відповідач 2 у даній справі), Головне управління у справі №466/13271/24 може мати статус виключно третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Головне управління не має жодного інтересу у справі №466/13271/24, який би був рівноцінним тому, який мають сторони спірних правовідносин, оскільки воно не має жодних майнових прав на спірну земельну ділянку ділянка з кадастровим номером 4610166300:07:004:0008. Головне управління вкотре наголошує, що вимога про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки є похідною вимогою, а реальний спір Документ сформований в системі «Електронний суд» 22.01.2025 10 між Позивачем і Головним управлінням відсутній, що є свідченням можливості набуття відповідними головними управлінням, як територіальними органами Держгеокадастру, у справі №466/13271/24 виключно процесуального статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
27 січня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» поступила відповідь на відзив представника позивача Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова Мартиняка І. В., у якій представник вважає доводи викладені у відзиві безпідставними, необґрунтованими та такими, що жодним чином не спростовують обґрунтовані доводи прокурора, не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок чого підлягають відхиленню з наступних підстав. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вказана земельна ділянка зареєстрована 06.07.2020 відділом у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Незаконне формування земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:07:004:0008 з цільовим призначенням - землі сількогосподарського призначення, для сінокосіння і випасання худоби на підставі проекту землеустрою із порушенням земельного законодавства щодо визначення цільового призначення землі та подальша наявність відомостей про неї в Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей. Враховуючи вищенаведені норми законодавства прокурор обрав належний спосіб захисту порушених прав. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 06.07.2020 відділом у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:07:004:0008 у Державному земельному кадастрі. Вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння і випасання худоби, розробленого ТОВ «Геокапітал» на підставі рішення Брюховицької селищної ради від 24.12.2019 № 1306 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання в оренду для сінокосіння ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 ». Однак при здійсненні державної реєстрацїі земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:07:004:0008 в Державному земельному кадастрі всупереч вимогам ст. ст. 18-20 ЗК України внесено відомості про вид використання земельної ділянки - для сінокосіння і випасання худоби, цільове призначення - землі сількогосподарського призначення, однак така відноситься до земель водного фонду, що підтверджується матеріалами проекту землеустрою земельної ділянки та реєстрації обмеження на всю площу земельної ділянки з кодом 05.02 Прибережні захисні смуги вздовж річок, навколо водойм та на островах, прибережно захисна смуга. Реєстрація земельної ділянки в ДЗК є останнім етапом у її формуванні як об'єкта цивільних правовідносин. Оскільки, відповідно до своїх повноважень відділ у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області здійснив реєстрацію з порушенням законодавства, відтак, в позовній заяві відповідачем визначено Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області.
03 лютого 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» поступили заперечення на відповідь на відзив представника відповідача Головного управління держгеокадастру у Миколаївській області Шкапенко Т. О., у яких просить у задоволенні позовних вимог першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовити у повному обсязі. Вказує, що громадянин ОСОБА_1 , як землекористувач спірної земельної ділянки, знає про ці обмеження, бо про них чітко зафіксовано у спірному договорі оренди. Водночас, прокурор у справі не наводить жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_1 , використовує спірну земельну ділянку без дотримання вимог щодо обмежень, які встановлені відносно неї, та порушує приписи Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку користування землями водного фонду» від 13.05.1996 №502.
16 червня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» поступила заява (пояснення відповідача) представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Колотія Ю. Я. у якій просить у задоволенні позовних вимог першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова до Львівської міської ради, ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївський області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК з одночасним припиненням усіх прав, повернення земельної ділянки відмовити в повному обсязі за неналежністю позивача та спливом позовної давності по даній цивільній справі, мотивуючи тим, що згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У позовній заяві позивач просить скасувати рішення Брюховецької селищної ради № 1547 від 09.07.2020 р. Строк позовної давності закінчився 09.07.2023 р. Це ж стосується і решти позовних вимог.
31 липня 2025 року на адресу суду через систему «Електронний суд» поступили пояснення представника позивача Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова Мартиняка І. В., у яких вказує, що 16.06.2025 в Галицьку окружну прокуратуру м. Львова надійшло пояснення представника Відповідача 2. Вважає доводи викладені у поясненні безпідставними, необґрунтованими та такими, що жодним чином не спростовують обґрунтовані доводи прокурора, не відповідають фактичним обставинам справи, внаслідок чого підлягають відхиленню.
Процесуальні дії суду по справі.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 06 січня 2025 року провадження у зазначеній справі відкрито та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 04 лютого 2025 року задоволено клопотання представника відповідача Головного управління держгеокадастру у Миколаївській області Шкарпенко Т. О. про участь у судовому засіданні у цивільній справі, в режимі відеоконференції.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 26 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Фактичні обставини встановлені судом, зміст спірних правовідносин, оцінка доказів та висновки суду.
У судовому засіданні представники позивача Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова прокурори Ільющенкова К. О., Мельник Н. В. надали пояснення аналогічні викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача Львівської міської ради Ковела М. В. позов підтримала та просила задовольнити позовні вимоги.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, його уповноважений представник адвокат Колотій Ю. Я. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, заперечив позовні вимоги та надав пояснення викладені у письмових запереченнях, а також просив відмовити в повному обсязі та безпідставності позовних вимог, або якщо суд дійде висновку про підставність позову, просив застосувати строк позовної давності, який на думку відповідача сплив.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Шкапенко Т. О. просила відмовити у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Надала пояснення аналогічні викладені у відзиві по позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив.
Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 Брюховицька селищна рада прийняла рішення № 1547 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 » від 09.07.2020, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:07:004:0008 площею 0,0700 га по АДРЕСА_1 , яка надається в оренду на 35 років для сінокосіння і випасання худоби (код 01.08) ОСОБА_1 .
В подальшому, між Брюховицькою селищною радою (далі - Орендодавець) та ОСОБА_1 (далі - Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, б/н, від 30.09.2020 (далі - Договір) кадастровий номер 4610166300:07:004:0008 по АДРЕСА_1 в оренду на 35 років для сінокосіння.
Як встановлено, із акту приймання-передачі орендованої земельної ділянки, земельна ділянка по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0700 га передана ОСОБА_1 в строкове платне користування для сінокосіння на 35 років.
Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:07:004:0008, наданим відділом у м. Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №31-13-0.37-5043/169-20 від 04.09.2020, остання становить 145,22 грн.
Відповідно до п. 9 Договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі та розмірі 17,13 грн в рік.
Згідно з листом Львівської міської ради №3801-вих-50263 від 28.04.2023, рішення Брюховицької селищної ради № 1547 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 » від 09.07.2020 суперечить містобудівному законодавству, зокрема, ст. 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і рішенню Брюховицької селищної ради№ 567 від 26.04.2018, яким затверджено містобудівну документацію «Коригування генерального плану смт. Брюховичі», якою передбачено, що функціональне призначення вказаної земельної ділянки є частково озеленені території загального користування, садівництво, стадіони, спортивні майданчики, а частково - територією садибної житлової забудови.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 06.07.2020 відділом у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:07:004:0008 у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Львівській області №10-13-0.2-1875/2-23 від 28.04.2023 та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 01.12.2020 на вказану земельну ділянку зареєстровано право комунальної власності за Брюховицькою селищною радою.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Львівської області» від 12.06.2020 №178-р 20.12.2021 смт. Брюховичі ввійшли у склад Львівської міської територіальної громади (КОАТУУ 4610100000). Тому, з 24.12.2021 вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності Львівської міської ради.
Львівською міською радою набуто право власності на спірну земельну ділянку та до останньої перейшли права та обов'язки орендодавця за оскаржуваним договором оренди землі.
Відповідно до листа Львівської міської ради № 3018-вих-50263 від 26.04.2023 рішення Брюховицької селищної ради № 1547 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 » від 09.07.2020 суперечить містобудівній документації, зокрема, ст. 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» і рішенню Брюховицької селищної ради №567 від 26.04.2018, яким затверджено містобудівну документацію «Коригування генерального плану смт. Брюховичі» (далі - коригований Генеральний план).
Так, коригованим Генеральним планом смт. Брюховичі на земельній ділянці, кадастровий номер 4610166300:07:004:0008, частково передбачено -озеленені території загального користування, садівництво, стадіони, спортивні майданчики, а частково - територією садибної житлової забудови.
На підтвердження вказаної позиції, Львівська міська рада листом № 2401 -вих-95182 від 02.08.2023 надала фрагмент Генерального плану смт. Брюховичі в районі розташування земельної ділянки кадастровий номер 4610166300:07:004:0008. Також, з вказаного фрагменту вбачається, що попри земельну ділянку протікає річка, а сама ділянка розташована на підземному дренажі та його охоронній зоні.
Водночас, відповідно до листа Львівської міської ради № 2401-вих-58431 від 15.05.2023 земельна ділянка кадастровий номер 4610166300:07:004:0008, розташована поза межами опрацювання детальних планів територій.
Відповідно до п. 26 Договору вид обмеження у використанні земельної ділянки - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах: площа земельної ділянки, на яку поширюється обмеження: 0,0436 га, підстава: постанова Кабінету Міністрів України № 502 від 13.05.1996 «Про затвердження Порядку користування землями водного фонду», строк дії -безстроково.
Прибережна захисна смуга може перебувати лише в державній чи комунальній власності та використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності. До складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов'язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
Вказане кореспондується також з нормами ст. 514 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Львівською міською радою набуто право власності на спірну земельну ділянку та до останньої перейшли права та обов'язки орендодавця за оскаржуваним договором оренди землі.
За приписами п.111 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок №1051), Державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку; наявність документа, що підтверджує згоду органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, фізичної чи юридичної особи про поділ, об'єднання земельних ділянок, з нотаріально засвідченою справжністю підпису на такому документі - у разі, коли відповідно до закону поділ, об'єднання земельних ділянок здійснюються за погодженням з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, фізичними чи юридичними особами. Оскільки державна реєстрації спірної земельної ділянки здійснювала за принципом екстериторіальності (принципом випадковості), Державний кадастровий реєстратор мав змогу працювати лише з електронним документом.
В силу вимог п.74 Порядку №1051, Державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність: даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів); вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1; даним документації із землеустрою та оцінки земель. У даному випадку реалізовуються повноваження на основі так званої співставної відповідності, одначе ніяк не проведення правової експертизи поданих для реєстрації документів.
Згідно п.56 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, встановлено, що Державний кадастровий реєстратор несе відповідальність за: ведення Поземельної книги відповідно до вимог, зазначених у цьому Порядку; відповідність відомостей, зазначених у Поземельній книзі, відомостям, зазначеним у документах, що є підставою для їх внесення; тотожність відомостей, зазначених у паперовій та електронній (цифровій) формі Поземельної книги. Відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у документах, що є підставою для їх внесення до Поземельної книги, несуть особи, які видали (склали) такі документи.
Згідно ч.2 ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно п.6 ч.3 ст.186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Також згідно ч.8 ст.186 ЗК України, підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Судом встановлено, що державна реєстрація у Державному земельному кадастрі (далі - ДЗК) спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:07:004:0008 площею 0,0700 га., дійсно була вчинена 06.07.2020 відділом у Новобузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.
Твердження прокурора про незаконності останньої, як такої, що вчинена з порушенням вимог земельного та водного законодавства є безпідставними та не підтвердженими будь якими належними та допустимими доказами.
На виконання абз.11, 13 ч.1 ст.15 Закону України «Про державний земельний кадастр» (тут і далі у редакції чинні на час здійснення державної реєстрації земельної ділянки), під час державної реєстрації земельно ділянки державним кадастровим реєстратором до ДЗК було включено такі відомості про спірну земельну ділянку, як: категорія земель - «землі сільськогосподарського призначення»; цільове призначення - «для сінокосіння і випасання худоби»; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок, а саме - «прибережна захисна смуга вздовж річок, водойм та на островах».
Постановою ВСУ від 21.05.2014 у справі №6-16цс14 було вирішено спірні правовідносини, які виникли відносно земельних ділянок, наданих фізичним особам у приватну власність, які розташовані в межах земель водного фонду, як зайняті джерелом «Лісове» та струмком і прибережною захисною смугою.
Постановою ВП ВС від 28.11.2018 у справі 504/2864/13-ц було вирішено спірні правовідносини, які виникли відносно земельних ділянок, наданих фізичним особам у приватну власність, які розташовані в межах прибережної захисної смуги Григорівського лиману.
Постановою ВП ВС від 30.09.2018 у справі №469/1393/16-ц також було вирішено спірні правовідносини, які виникли відносно земельних ділянок наданих фізичним особам у приватну власність, які повністю входили в прибережну захисну смугу Чорного моря.
Згідно зі ст. 4 Водного кодексу України, (ВК України), до земель водного фонду, окрім іншого, належать, прибережні захисні смуги вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.
Відповідно до п. б ч. 1 ст. 58 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 502 від 13.05.1996 «Про затвердження Порядку користування землями водного фонду» до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами уздовж морів, річок і навколо водойм.
У п. 4 вказаної Постанови зазначено, що у тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним та фізичним особам (далі юридичні та фізичні особи) для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.
Прибережна захисна смуга може перебувати лише в державній чи комунальній власності та використовуватися лише відповідно до її цільового призначення, з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності. До складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню.
Згідно ст. 79 ВК України, річка Брюхівчанка має статус «мала річка».
Ст. 88 ВК України передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води ( у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів 25 метрів.
Згідно зі ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
З аналізу вищезазначених норм законодавства, можна зробити висновок, що прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
Відповідно до п. а ч. 2 ст. 61 ЗК України, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.
Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.
Відповідно до ч. 3 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об'єкта природно-заповідного фонду або в межах прибережної захисної смуги, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища; проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства.
Щодо договору оренди і зобов'язання відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін та відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Судовим розглядом не підтверджено обставини, які б дали суду можливість встановити будь які допущені порушення при винесенні рішення Брюховицькою селищною радою № 1547 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для сінокосіння ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 » від 09.07.2020., а також підстав для визнання недійсним договору оренди, котрий з часу укладення виконується ОСОБА_1 у відповідності до умов такого і цільового призначення земельної ділянки на момент укладення спірного Договору.
Щодо вимоги позивача про скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4610166300:07:004:0008 площею 0,0700 га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки, суд зазначає, що в силу приписів ст.3, 5 ЦПК України спосіб судового захисту має відповідати вимогам чинного законодавства. Однак ні Законом України «Про Державний земельний кадастр», ні Порядком №1051, не передбачено можливості скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за принципом екстериторіальності (принципом випадковості). Принцип випадковості є обмеженим, діє лише на етапі первинної державної реєстрації земельної ділянки, і не застосовується для скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі рішення суду. Жоден із кадастрових реєстраторів Головного Управління Держгеокадастру у Миколаївській області не зможе внести до Державного земельного кадастру відомості про скасування спірної земельної ділянки в обхід Наказу Держгеокадастру України від 15.09.2021 №439 ««Про розподіл повноважень державних кадастрових реєстраторів».
Щодо представництва прокурора, то суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 3 частини першої ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За змістом пункту 3 частини першої ст.131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
У пункті 3 частини першої ст. 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Відповідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором в суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Згідно п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Правовий аналіз змісту частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
За змістом наведених норм Конституції України, Закону України "Про прокуратуру" та ЦПК України, прецедентних рішень Європейського суду, ключовим для застосування конституційної норми щодо можливості прокурора здійснювати представництво інтересів держави в суді є поняття "інтерес держави" та забезпечення судом гарантій ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року стосовно права кожного на справедливий суд в аспекті рівності сторін у доступі до суду.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).
З огляду на те, що відповідно до Закону України «Про органи місцевого самоврядування» Брюховицька селищна рада, а в подальшому її правонаступник - Львівська міська рада уповноважена державою здійснювати відповідні функції щодо охорони та використання земельних ресурсів, які перебувають і є об'єктами права власності Українського народу, тому остання є матеріальним позивачем у справі.
Водночас, окружною прокуратурою 13.04.2023 до міської ради, як до уповноваженого органу на захист інтересів територіальної громади у спірних правовідносинах, у порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано лист № 14.50/99-3902вих-23 відповідно з описом виявлених порушень вимог закону, інтересів держави і територіальної громади та із пропозицією самостійно вжити відповідних заходів до їх захисту. Однак, на даний час, Львівська міська рада жодних заходів захисту порушених прав територіальної громади та інтересів держави не вжила, чим не забезпечено права територіальної громади та права громадян, що свідчить про неналежне здійснення ними захисту інтересів держави.
Суд дійшов до висновку, що прокурор у позові обґрунтував наявність "інтересів держави", а саме у спорі щодо можливого незаконного надання в оренду спірної земельної ділянки, що може порушувати інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, водних об'єктів, ефективного використання земельних та водних ресурсів. З урахуванням наведеного, таке обґрунтування відповідає розумінню "інтересів держави", тому суд має підстави вважати, що позов прокурора має на меті захист суспільних інтересів, якими опікується держава.
Що стосується вимог представника відповідача - ОСОБА_1 адвоката Колотія Ю. Я. про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як зазначив Верховний суд у своїй постанові від 12.07.2017 (справа № 6-2458цс16), закон пов'язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв'язку з цим прав та охоронюваних законом інтересів.
Суд не вбачає, підстав для відмови у позові у зв'язку із закінченням строків позовної давності, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що наявні підстави для відмови у задоволені позивних вимог по суті.
Як стверджує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 січня 2021 року у справа №916/1415/19, обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Тому, обрання способу захисту, який є неналежним, є порушенням принципу правової визначеності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації прав людини на справедливий суд та є самостійною підставою відмови у позові.
За вказаних обставин, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова до Львівської міської ради, ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК з одночасним припиненням усіх прав, повернення земельної ділянки, необхідно відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки, позивачеві у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати пов'язані з розглядом справи не підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
у задоволенні позову Першого заступника керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова до Львівської міської ради, ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК з одночасним припиненням усіх прав, повернення земельної ділянки - відмовити.
Позивач: Перший заступник керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова, місцезнаходження: м. Львів, вул. Богомольця, 9.
Відповідач: Львівська міська рада, ЄДРПОУ 26256622, місцезнаходження: м. Львів, пл. Ринок, 1.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ЄРДПОУ 39825404, місцезнаходження: м. Миколаїв, пр. Миру, 34.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено 21 серпня 2025 року.
Суддя П. Т. Едер