Справа № 465/3106/24
Провадження 2/465/1213/25
Іменем України
21.08.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі головуючого судді Кушнір Б.Б., з участю секретаря Арбуза Р.В., представника позивача Бучковського С.В., представника відповідача Петрини С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бучковський С.В. через систему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , згідно якого просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між страховим відшкодуванням та завданою шкодою в сумі 55 896,67 грн., пов'язаної з пошкодженням її транспортного засобу, та 20 000,00 грн. моральної шкоди, завданої протиправними діями відповідача, а також стягнути судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 20.10.2023 у місті Львові на перехресті вулиць Замкнена - Городоцька сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 568006 від 20.10.2023, з якого вбачається, що 20.10.2023 об 15 год. 00 хв. у місті Львові на перехресті вулиць Замкнена - Городоцька водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Renault д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, на дорозі з двостороннім рухом здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивачки, що призвело до технічних пошкоджень транспортних засобів і заподіяння матеріальних збитків, про що є запис у цьому протоколі. За результатами розгляду цього протоколу Франківським районним судом м. Львова постановою від 24.11.2023 у справі № 465/8982/23 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Зазначає, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача - водія автомобіля марки "Renault" д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована у ПрАТ «СК «ТАС» згідно полісу № 215372298, що стверджується відповідними відкритими даними про чинність полісу внутрішнього страхування. Згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку від 05.12.2023 вих. №36909, який складено на замовлення ПрАТ «СК «ТАС», вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_2 станом на 20.10.2023 без урахування ПДВ на запасні деталі та без врахування величини втрати товарної вартості становить 41 462,83 грн., які 10.01.2024 ПрАТ «СК «ТАС» перерахувало на рахунок позивача, однак вартість відновлювального ремонту становить - 93 859,50 грн. Зазначає, що страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування шкоди, а отже різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, яка становить 52 396,67 грн., слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 .
Також, позивач поніс витрати, пов'язані із ДТП в сумі 3 500,00 грн. за розбирання-збирання передньої частини свого автомобіля та підбір запасних частин, необхідних для проведення експертом огляду та складання вищезазначеного звіту, що підтверджується рахунком-фактурою від 29.12.2023 № 3297763 та рахунком на оплату від 29.12.2023 № 113.
Окрім цього, вказує, що відповідачем завдано позивачу моральну шкоду, яка полягає в самому факті пошкодження майна позивачки, а також із тривалими діями страховика та відповідача, оскільки в період часу з моменту ДТП по сьогоднішній день відповідач добровільно не відшкодував заподіяну шкоду, а тому моральна шкода у виді грошових коштів у розмірі 20000,00 гривень є співмірною із понесеним фізичним та психологічним стражданням, оскільки внаслідок вказаної транспортної події в період з 20.10.2023 до 10.01.2024 позивачка не мала можливості користуватись своїм майном.
Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення у справі, згідно яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
В обгрунтування вказаного зазначає, що позивачем не доведено проведення ремонтних робіт транспортного засобу, який зазнав пошкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 20.10.2023, а відтак ним не доведено понесення більших витрат, ніж виплатила страхова компанія, оскільки позивач звернулася із позовом до відповідача на підставі “Звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу», виконаного ТОВ “ЕК Фаворит-Ассистенс». Також вказує, що відповідач відшкодував позивачу франшизу у розмірі 3200 гривень згідно його полісу страхування. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди вказує, що окрім посилання на загальні норми цивільного законодавства, позивач жодним чином не вказав, в чому проявилася спричинена їй моральна шкода, а також не надала жодних підтверджень будь-яких проявів моральної шкоди. Отже, на думку представника відповідача, враховуючи вище зазначене позивач не надала жодного належного доказу на підтвердження позовних вимог, а тому моральна шкода в розмірі 20 000,00 гривень є завищеною, необґрунтованою та такою, що порушує принцип справедливості, виваженості, розумності та пропорційності.
Вказана цивільна справа перебувала в провадженні судді Марків Ю.С.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2025 справу передано судді Кушнір Б.Б. Підставою проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи перебування судді Марків Ю.С. у відпустці, відповідно до розпорядження керівника апарату Франківського районного суду м. Львова Турчак М.І. №86/Р від 26.05.2025.
Ухвалою суду від 29.05.2025 цивільну справу прийнято до свого провадження суддею Кушнір Б.Б., вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судовий розгляд справи по суті за участю сторін.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, з мотивів, викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти вимог позовної заяви, просив відмовити у її задоволенні у повному обсязі, покликаючись на мотиви, викладені у додаткових поясненнях від 02.10.2024.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Франківського районного суду м. Львова від 24.11.2023 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень на користь держави.
Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що 20.10.2023 о 15 год. 00 хв. у місті Львові на перехресті вулиць Замкнена - Городоцька водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Renault д.н.з. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, на дорозі з двостороннім рухом здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , що призвело до технічних пошкоджень транспортних засобів і заподіяння матеріальних збитків, внаслідок чого на ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №568006 від 20.10.2023 року.
Вказана постанова суду не оскаржувалась та набрала законної сили.
Згідно ч.ч.4, 6 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Власником транспортного засобу Skoda Octavia, державний номерний знак НОМЕР_2 , є позивач ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Renault Kangoo», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 20.10.2023, була застрахована у ПрАТ «СГ «ТАС» на підставі полісу №215372298; страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну - 160000,00 грн.; розмір франшизи - 3200,00 гривень.
Відповідно до Звіту №36909 від 05.12.2023 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного ТОВ «Експертна компанія «Фаворит Ассистанс» на замовлення ПрАТ «СГ «ТАС», вартість відновлювального ремонту КТЗ «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 93859,50 грн. Ринкова вартість КТЗ «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , може складати 191122,24 грн. Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику після аварійного пошкодження КТЗ «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 20.10.2023 дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування величини втрати товарної вартості, 47942,61 гривень.
Зі змісту вищевказаного Звіту вбачається, що величина втрати товарної вартості (ВТВ) - умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, встановленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного пошкодженого КТЗ.
До вказаного звіту додано акт огляду транспортного засобу, фототаблиці транспортного засобу, ремонтну калькуляцію з системи AUDATEX.
10.01.2024 АТ «СГ «ТАС» перераховано ОСОБА_1 41462,83 грн. як страхове відшкодування згідно договору №ЕР215372298 від 26.06.2023.
Окрім цього, стороною позивача до позовної заяви долучено рахунок-фактуру №3297763 від 29.12.2023 та рахунок на оплату №113 від 29.12.2023, згідно яких ОСОБА_1 сплатила ФОП ОСОБА_4 3500,00 за надані послуги, які включають в себе наступне: - розбирання - збирання передньої чатсини автомобіля (2500,00 грн.); - підбір запчастин (1000,00 грн.).
Матеріали справи також містять квитанцію №42СЕ-4570-4778-144А від 03.02.2024, відповідно до якої ОСОБА_2 сплачено 3200,00 грн. на банківський рахунок № НОМЕР_4 . Той факт, що вказані грошові кошти перераховані відповідачем позивачці, як розмір франшизи згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не заперечувалось в ході судового розгляду і стороною позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 зазначеної статті).
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
У даному разі судом встановлено, що до спірних правовідносин застосовуються вимоги Закону України від 01.07.2004 року №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та гл. 82 розд.ІІІ ЦК України.
Вказаний Закон є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (п. 1.4, 1.7 ст. 1 Закону).
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст. 1 Закону України «Про страхування»).
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).
Відповідно до ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (частина шістнадцята статті 9 Закону України «Про страхування»).
Згідно із п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Статтею 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначено дії страховика після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування. Зокрема, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент дорожньо-транспортної пригоди або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Тобто, рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Статтею 28 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону).
В той же час, за ч. 2 ст. 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У ст. 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 року у справі № 147/66/17 зазначено, що: «Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 Закону № 1961-IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 року у справі №147/66/17).
Внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок апеляційного суду про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим. Враховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).
З огляду на зазначене, уточнення правових позицій, висловлених у пунктах 149, 150 цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про альтернативне право потерпілого в цій справі обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування.»
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 року у справі № 755/18006/15-ц (пункт 59), від 03.10.2018 року у справі №760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника».
Отже, касаційний суд акцентував увагу, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Таким чином, відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах такої різниці.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункти 40, 41).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.
Такі висновки сформульовані у постановах від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29.05.2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07.07.2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09.02.2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2).
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.01.2022 року в справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 264 ЦПК України).
Так, у даній справі позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь 55896,67 матеріальних збитків, як з винуватця ДТП.
При цьому, зважаючи на те, що позивачем заявлені вимоги щодо стягнення вартості матеріального збитку, що є частиною страхової виплати, оскільки судом в судовому засіданні встановлено, що ліміт відповідальності страховика відповідача становить 160000,00 грн, а також те, що виплата страхового відшкодування на користь позивача в розмірі 41462,83 грн. не перевищувала розміру (ліміту) страхової суми за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР215372298 від 26.06.2023, який був встановлений на час виникнення спірний правовідносин 160 000,00 грн., суд вважає помилковою позицію позивача щодо покладення обов'язку сплати матеріального збитку у розмірі 55896,67 грн. саме на відповідача, адже у даному разі обов'язок з виплати суми страхового відшкодування з урахуванням зносу покладений на страховика відповідача ПрАТ «СГ «ТАС».
З аналогічних підстав саме зі страховика підлягає стягнення додатково понесених витрат на ремонт транспортного засобу позивача в розмірі 3500 гривень.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.08.2024 року у справі № 712/9328/21.
Оскільки в судовому засіданні представник позивача не скористався правом на заявлення клопотання про залучення у справу співвідповідача, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди задоволенню не підлягають, внаслідок пред'явлення позову до неналежного відповідача.
При цьому належним відповідачем у даній справі мало б бути ПрАТ «СГ «ТАС», оскільки розмір спричиненої шкоди транспортного засобу позивача не перевищував ліміту відповідальності страховика.
У постановах Верховного Суду від 30.01.2020 року у справі № 761/30025/16-ц, від 10.03.2021 року у справі № 226/817/19 зазначено, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
При цьому суд не надає оцінку обґрунтованості позовних вимог по суті спору, оскільки питання про їх обґрунтованість у такому випадку мало б вирішуватися судом під час вирішення справи по суті за належного складу учасників справи, питання про права та обов'язки яких підлягає вирішенню за результатами розгляду позовних вимог.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі № 659/954/18.
Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, то така підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
На підставі ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних страждання, яких фізична особа зазнала у зв'язку з пошкодженням чи знищенням майна.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Як зазначається в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2016 року по справі № 607/18544/14-ц шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
На підставі положень ст.ст.23,1167 ЦК України, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань, ступеня вини відповідача, який завдав моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
Судом встановлено, що позивачці, як власнику пошкодженого автомобіля, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 20.10.2023 була заподіяна моральна шкода, яка полягала у певних душевних стражданнях через пошкодження автомобіля, порушенні звичайного способу життя, докладенні зусиль для його відновлення, а тому, з урахуванням обставин справи, суті позовних вимог, негативних наслідків, що настали в результаті дій відповідача, суд вважає, що розумним та обґрунтованим є розмір моральної шкоди у розмірі 5000,00 гривень.
Разом з тим, суд не бере до уваги долучені стороною позивача докази проходження в Дитячому поліклінічному відділенні 5-ї міської клінічної лікарні курсів лікування онука позивачки ОСОБА_5 , оскільки жодних доказів того, що ОСОБА_6 є онуком позивача суду не надано.
Згідно з ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 969,00 гривень, як передбачено статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення 75896,67 гривень.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 63,84 гривень (5000,00 *969,00/75896,67).
Керуючись ст. 12, 13, 17, 76-80, 141, 259, 265, 273, 354, ЦПК України, суд, -
Позов частково задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 копійок.
В решті позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 63 (шістдесят три) грн. 84 копійок.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено та підписано суддею 21.08.2025.
Суддя Кушнір Б.Б.