Справа № 456/105/25
Провадження № 2-др/456/21/25
іменем України
07 серпня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Писарева О. Ю.,
при секретарі Стасів О. Я.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Олійника В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Олійника В.Б. про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності у спільному майні, стягнення грошової компенсації за частку такої,
14 липня 2025 року на адресу суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Олійника Василя Богдановича про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності у спільному майні, стягнення грошової компенсації за частку такої, в якій представник позивача просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 142 700 грн. (сто сорок дві тисячі сімсот гривень 00 коп.) судових витрат, з яких 120 000 грн. (сто двадцять тисяч гривень) витрати за надання правничої допомоги адвоката та 22 700 грн. (двадцять дві тисячі сімсот гривень 00 коп.) витрати на проведення експертного дослідження. Заяву мотивує тим, що у провадженні Стрийського міськрайонного суду Львівської області знаходиться справа № 456/105/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права часткової власності та стягнення його вартості. Рішенням суду від 07.07.2025р. у даній справі задоволено позов ОСОБА_1 у повному обсязі. Позивачем у даній справі на час подачі позову понесено витрати: по сплаті судового збору в сумі - 15 140 грн.; витрати по оплаті звіту експертного дослідження в сумі - 22 700 грн.; витрати на правничу допомогу адвоката в сумі - 40 000 грн. Також згідно Акту виконаних робіт від 11.07.2025р. позивач за результатами розгляду справи має понести та оплатити витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 80 000 грн., а саме гонорар успіху в сумі 50 000 грн., а також фіксована плата за кожне судове засідання участь в яких здійснювалась адвокатом в сумі - 30 000 грн. Рішенням суду в резолютивній частині уже зазначено про стягнення з Відповідача суми судового збору. Отже, розмір витрат, що підлягають розподілу та стягненню становить - 142 700 грн. (сто сорок дві тисячі сімсот гривень 00 коп). Заявлений розмір витрат підтверджується наступними доказами:
-Договором про надання правничої допомоги № 02/11/24 від 06.11.2024 та додатковою угодою № 1 від 06.11.2024 укладеними між Замовником - ОСОБА_1 та Виконавцем - Адвокатським об'єднанням «ГОД ЛЕГАЛ». В п. 1.1 Договору передбачено, що Виконавець приймає на себе зобов'язання забезпечити надання правничої допомоги Клієнту. Зокрема, «предметом Договору є безпосереднє представлення та захист інтересів Клієнта в судах усіх інстанцій, а також в інших органах, установах та підприємствах незалежно від форм власності, що пов'язані і стосуються підготовлення, подання та розгляду позовної заяви про виділення частки із спільного користування з колишнім подружжям та стягнення її вартості на користь Клієнта». Від імені Виконавця зобов'язання за цими Договором виконувалось адвокатом Олійником В.Б., що підтверджується відповідним ордером, який видано Об'єднанням на підтвердження повноважень адвоката та який долучено до матеріалів справи. Слід також зазначити, що адвокат Олійник В.Б. є одними із учасників вищевказаного адвокатського об'єднання, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які перебувають у відкритому доступі та можуть бути перевірені судом в силу норм ч. 7 ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань". А також підтверджується даними із Реєстру адвокатів України, який є також публічним.
-Договором № ЕК-81/24 від 23.09.2024р. про надання послуг із виконання експертного дослідження та Актом прийому-передавання наданих послуг по висновку експертного дослідження від 15.10.2024р.
-Копіями Платіжних інструкцій: № 8389935 від 30.09.2024р. про оплату послуг експерта; № 8769349 від 15.11.2024р. про оплату послуг адвоката; № 9137220 від 30.12.2024р. про оплату послуг адвоката;
-Актом приймання-передачі правничих послуг від 11.07.2025р.
Докази на підтвердження понесених витрат, а саме договір про надання правничої допомоги, договір про надання послуг експерта та платіжні інструкції про оплату вказаних послуг надіслано до суду разом із позовною заявою та містяться уже в матеріалах справи. Додатково суду надано Акт прийняття-передачі наданих правничих послуг від 11.07.2025р. та Акт прийому-передавання наданих послуг по висновку експертного дослідження від 15.10.2024р.
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18 липня 2025 року прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_1 адвоката Олійника Василя Богдановича про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності у спільному майні, стягнення грошової компенсації за частку такої. Розгляд справи призначено на 24 липня 2025 року о 15 год. 00 хв. з участю учасників справи.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про розгляд справи.
Станом на день розгляду заяви 07 серпня 2025 року, від відповідача та його представника заперечення на заяву про розподіл судових витрат на адресу суду не надходило.
Суд, вивчивши заяву про ухвалення додаткового рішення частині стягнення судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення частково, з наступних підстав.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності у спільному майні, стягнення грошової компенсації за частку такої задоволено. Ухвалено припинити право ОСОБА_1 на частки права власності у спільному майні, а саме: в житловому будинку загальною площею 156,6 кв.м, житловою площею 65,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , а також на частки права власності на земельну ділянку площею 0,08 га кадастровий номер 4611200000:08:007:0023, за адресою: АДРЕСА_1 на користь іншого співвласника ОСОБА_2 ; стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 1 413 750 грн. 00 коп. (один мільйон чотириста тринадцять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 00 коп.) грошової компенсації вартості її частки за частки права власності житлового будинку загальною площею 156,6 кв.м, житловою площею 65,8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , а також за частки права власності на земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер 4611200000:08:007:0023, за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) гривень 00 копійок.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.
Повноваження адвоката як представника підтверджується довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». (ч. 4 с. 62 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно із ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката (ч. 2 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Частиною 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до п.п. 3, 4, 5, 12 Положення про ордер на надання правничої допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням. В Україні встановлюється єдина, обов'язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1).
Ордер, встановленої форми, є обов'язковим для прийняття усіма органами, установами, організаціями на підтвердження правомочності адвоката на вчинення дій, передбачених статтею 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Ордер містить наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, якій надається правнича допомога; посилання на договір про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правничої допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правнича допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо); прізвище, ім'я, по батькові адвоката, який надає правничу допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 01.01.2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об'єднання та його місцезнаходження); адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, яке видає ордер; обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої допомоги; дату видачі ордера; підпис адвоката (власноручний або електронний) який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі «Адвокат»); підпис адвоката (власноручний або електронний) який надає правничу допомогу, якщо ордер, виданий адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням (у графі «Адвокат»); підпис (власноручний або електронний) керівника адвокатського бюро/адвокатського об'єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об'єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об'єднанням. Під час дії воєнного стану на території України, реквізити, передбачені цим підпунктом можуть оформлятись у відповідності до п. 10 цього Положення; двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ; реквізити 12.1, 12.5 (крім номера посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане), 12.6, 12.7, 12.8 генеруються автоматично, всі інші реквізити ордера заповнюються адвокатом самостійно з метою збереження адвокатської таємниці; ордер вважається підписаним адвокатом (керівником адвокатського бюро/адвокатського об'єднання), якщо у графі «Адвокат» міститься або власноручний (фізичний) підпис; або ордер засвідчено електронним підписом; або електронним підписом засвідчено документ, додатком до якого є ордер.
Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що, по-перше, повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналом ордеру виданого на ведення справи в суді або довіреністю; по-друге, ордер на відміну від довіреності не вказує обсяг повноважень, наданих адвокату.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
В справі №755/9215/15-ц від 19.02.2020, Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Велика Палата вказала, що із запровадженням з 15 грудня 2019 року змін до ЦПК законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Колегія суддів зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування таких витрат одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Велика Палата роз'яснила, що адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Оглядом матеріалів справи встановлено, що 06 листопада 2024 року між позивачем ОСОБА_1 та АО «ГОД ЛЕГАЛ», в особі керуючого партнера Адвоката Олійника Василя Богдановича, укладено договір про надання правничої допомоги №02/11/24, ордером серії АТ №1089142 від 30.12.2024 підтверджуються повноваження адвоката Олійника Василя Богдановича на представництво інтересів ОСОБА_1 у Стрийському міськрайонному суді Львівської області.
Крім того, оглядом матеріалів встановлено, що 06 листопада 2024 року між позивачем ОСОБА_1 та АО «ГОД ЛЕГАЛ», в особі керуючого партнера Адвоката Олійника Василя Богдановича, укладено Додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги №02/11/24 від 06 листопада 2024 р., в якій зазначено вартість послуг адвоката, а саме:
- підготовка та подача позовної заяви від імені Клієнта до суду першої інстанції, підготовка та подача відповіді на відзив у відкритому судовому провадженні - фіксована плата - 40 000,00 грн.;
- участь у судових засіданнях та представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції - фіксована плата за 1 (одне) судове засідання - 5 000,00 грн.;
- представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції (підготовка апеляційної скарги та/або відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив чи заперечення) - фіксована плата; оплата гонорару здійснюється тільки в разі апеляційного перегляду - 40 000,00 грн.;
- участь у судових засіданнях та представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції - фіксована плата за 1 (одне) судове засідання - 5 000,00 грн.;
- гонорар успіху - оплата гонорару здійснюється тільки в разі прийняття та набрання законної сили рішенням суду на користь клієнта - 50 000,00 грн.
Окрім того, до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію №8769349 від 15.11.2024 на суму 20 000,00 грн. - призначення платежу: оплата послуг правової допомоги; та платіжну інструкцію №9137220 від 30.12.2024 на суму 20 000,00 грн. - призначення платежу: оплата послуг правової допомоги.
Оглядом матеріалів справи встановлено, що адвокатом Олійником Василем Богдановичем підготовлено та подано до суду позовну заяву; підготовлено та подано до суду клопотання про проведення процедури врегулювання спору за участю судді від 10.02.2025; підготовлено та подано до суду клопотання про долучення доказів від 09.05.2025; взято участь в судових засіданнях 11.03.2025, 01.04.2025, 15.04.2025, 22.04.2025, 09.05.2025 та 07.07.2025.
Згідно з актом прийняття-передачі наданих послуг від 11.07.2025, Виконавець з 06 листопада 2024 року по 07 липня 2025 року надав Замовнику правничу допомогу відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 06.11.2024 року та Додаткової Угоди №1 від 06.11.2024 року, а Замовник прийняв надані послуги. Вартість послуг за період з 06 листопада 2024 року по 07 липня 2025 року становить 120 000,00 грн, а саме:
- підготовка та подача позовної заяви від імені Клієнта до суду першої інстанції, підготовка письмових клопотань, заяв та подання доказів - 40 000,00 грн.;
- участь у 6 (шістьох) судових засіданнях та представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції по фіксованій ставці 5000 грн. за одне засідання - 30 000,00 грн.;
- гонорар успіху становить - 50 000,00 грн.
Всього до сплати 80 000,00 грн.
Згідно з вимогами ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом з тим, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг та умовами договору. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленої в постанові від 12 лютого 2020 року у справі за № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 ч. 2 ст.137 ЦПК України).
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому ч. 4 ст.137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).
Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (саме така позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі №816/2096/17).
У ч. 6 ст. 137 ЦПК України вказано, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, суд зауважує, що при розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
За вказаних обставин, а також враховуючи те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони, суд дослідивши надані стороною відповідача докази на понесення ним судових витрат на правничу допомогу, перелік наданих послуг та обсяг робіт, виконаних в межах договору про надання правової допомоги, приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн.
Щодо додаткового гонорару - гонорару успіху в розмірі 50 000 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При встановленні розміру гонорару, відповідно до частини третьої статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як "гонорар успіху", проте суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року в справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Відтак, враховуючи дані позиції ВПВС, клієнт і адвокат користуючись принципом свободи договору можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказане вкотре не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг, а відповідно не може переносить на іншу сторону (не сторону такого договору).
Суд наголошує, що апелянт і у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року в справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище суд констатує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18.
Суд відзначає, що у цій справі підставою для звернення із заявою про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є приписи статті 137 ЦПК України, і вимога позивача обумовлена саме необхідністю вирішити питання про розподіл сплачених ним судових витрат (визначених як професійна правнича допомога), що відповідно до вказаних норм процесуального права підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, "гонорар успіху" не є складовою витрат на професійну правничу допомогу.
Одночасно така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як "гонорар успіху", за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що гонорар успіху не був необхідним, у зв'язку з розглядом даної справи.
Все вищевказане призводить суд до висновку про неможливість покладення на Відповідача (не на сторону Договору, де передбачено "гонорар успіху") вищеописаного "гонорару успіху" в розмірі 50 000 грн, з огляду на що суд відмовляє в його покладені на Відповідача.
Згідно з ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як встановлено оглядом матеріалів справи, при подачі позовної заяви, представником позивача долучено до неї висновок експерта ТзОВ «Судове експертно-розрахункове бюро» №81/24 від 09.10.2024 р. за зверненням гр. ОСОБА_1 про проведення будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертиз.
Відповідно до договору №ЕК-81/24 від 23 вересня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ «СЕРБ» в особі директора Бочуляка Романа Петровича, Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки по наданню послуг на виконання робіт; оплата вартості за даним Договором здійснюється Замовником на договірних засадах та визначається у розмірі 22 700,00 грн.
Згідно з актом прийому-передавання наданих послуг експертного дослідження від 15 жовтня 2024 року, Виконавець передав, а Замовник прийняв примірник висновку експерта; вартість наданих послуг без врахування податку на додану вартість, яку належить сплавтити Виконавцю, становить 22 700,00 грн.
На підтвердження оплати послуг експерта, представником позивача до матеріалів справи долучено платіжну інструкцію №8389935 від 30.09.2024 на суму 22 700,00 грн. - призначення платежу: оплата за висновок експерта зг. Дог. 81/24 від 23.09.2024 р., рах-факт. 81/24 від 23.09.2024 р.
Наведені докази свідчать про те, що вказані витрати понесені саме позивачем ОСОБА_1 , тому у відповідності до положень ст.ст. 133, 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним ухвалити додаткове рішення в частині вирішення питання про судові витрати позивача та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 70 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, а також 22 700,00 грн. судових витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.
Керуючись ст.ст. 133, 141, 258-259, 263-265, 270 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Олійника В.Б. про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності у спільному майні, стягнення грошової компенсації за частку такої, задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 / РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 / на користь ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 / витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 70 000 /сімдесят тисяч/ грн. 00 коп. та 22700 /двадцять дві тисячі сімсот/ грн. 00 коп. судових витрат, пов'язаних з проведенням експертизи.
В задоволенні решти вимог заяви відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення виготовлено 15 серпня 2025 року.
Головуючий суддя О. Ю. Писарев