Справа№464/3768/25
пр.№ 3/464/1314/25
20.08.2025 м. Львів
Суддя Сихівського районного суду м. Львова Сабара Л.В., розглянувши матеріали справу про адміністративні правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Христинівка Черкаської обл., громадянина України, одруженого, військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 2 ст. 172-15, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,
встановила:
ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, вчинив недбале ставлення до військової служби в умовах особливого періоду, а також відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в умовах особливого періоду, тим самим вчинив правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 172-15, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Правопорушення вчинено за наступних обставин.
ОСОБА_1 , будучи начальником логістики-заступником командира Військової частини НОМЕР_2 , 30.05.2025 о 22.15 год. не виконав наказу т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 , не прибув на службову нараду, пов'язану з відрядженням особового складу, за місцем знаходження військової частини, що за адресою: АДРЕСА_3 , вчинивши дані дії в умовах особливого періоду (воєнного стану).
Крім того, ОСОБА_1 , будучи начальником логістики-заступником командира Військової частини НОМЕР_2 , 31.05.2025 о 12.50 год., перебуваючи на території Військової частини НОМЕР_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 , відмовився на вимогу т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 про проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Оскільки на розгляд суду надійшло дві справи про адміністративні правопорушення №464/3768/25 та №464/3770/25, які стосуються однієї і тієї ж особи, та такі розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), а тому, з урахуванням положень ст. 36 КУпАП, приходжу до висновку про необхідність об'єднати справи вказані справи в одне провадження з присвоєнням №464/3768/25.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях.
В судове засідання, призначене на 20.08.2025, ОСОБА_1 не з'явився, вдруге скерував до суду клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи орієнтовно на 2 місяці у зв'язку із перебуванням у район виконання завдань за призначенням, на підтвердження чого надав копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 , а також копію посвідчення про відрядження.
Водночас, при вирішенні вказаного клопотання, суддя зважає на те, що в матеріалах справи наявні письмові заперечення ОСОБА_1 щодо обставин, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення, останній брав участь у судовому засіданні, в якому надав пояснення, а відтак, з урахуванням наведеного, обмежених строків розгляду справи, встановлених ст. 277 КУпАП, а також беручи до уваги те, що чинний КУпАП не передбачає обов'язкової участі під час розгляду справи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за ч. 2 ст. 172-15, ч. 3 ст. 172-20, суддя вважає за можливе проводити розгляд справи без участі ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суддя встановила наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадській організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, частиною 2 ст. 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
З об'єктивної сторони це правопорушення характеризується суспільно небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби, суспільно небезпечними наслідками у вигляді істотної шкоди і причинним зв'язком між вказаними бездіяльністю і наслідками. Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов'язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування, через недбале чи несумлінне ставлення до них. Невиконання службових обов'язків полягає у невиконанні дій, які входять до службових обов'язків. Неналежне виконання службових обов'язків полягає в нечіткому, формальному або неповному здійсненні обов'язків.
Суб'єктивна сторона цього адміністративного правопорушення характеризується необережністю, яка може виступати у формі злочинної недбалості.
Злочинна недбалість характеризується тим, що військова службова особа не передбачає, що в результаті недотримання спеціальних правил, які регламентують військову службову діяльність, може бути завдано шкідливих наслідків, хоча повинна була і могла це передбачити.
Суб'єктом цього правопорушення є лише військові службові особи, під якими, згідно з приміткою до ст. 172-13 КУпАП, розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або виконують такі обов'язки за спеціальним дорученням повноважного командування.
Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 у справі №185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов'язків необхідно встановити, що винний зобов'язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов'язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов'язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
Крім того, частиною 3 ст. 172-20 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудований період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05.30 год. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Таким чином, незважаючи на невизнання ОСОБА_1 вини у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, його винуватість підтверджується доказами, дослідженими в ході судового розгляду, а саме:
-протоколом серії А5088 №2 про військове адміністративне правопорушення від 31.05.2025;
-даними книги вихідних телефонограм військової частини НОМЕР_2 ;
-письмовими поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від 31.05.2025;
-даними скріншотів спілкування у службовому чаті військової частини із мобільного застосунку;
-даними витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №31 від 03.02.2025;
-даними витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №4-ОД/ДСК від 27.12.2024;
-протоколом серії А5088 №1 про військове адміністративне правопорушення від 31.05.2025;
-даними контракту про проходження служби у ЗСУ;
-письмовими поясненнями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від 31.05.2025;
-показаннями свідка ОСОБА_2 , який в судовому засіданні вказав, що 30.05.2025 на 22.00 год. була скликана службова нарада, пов'язана, зокрема, з бойовим розпорядженням про організацію виконання наказу по логістиці. Про це було повідомлено ОСОБА_1 , проте останній відмовився виконувати наказ та прибувати на територію військової частини для участі у нараді. У зв'язку із тим, що ОСОБА_1 був відповідальним за організацію контролю та відправки техніки, бойове розпорядження не було виконаним, техніку доставлено не було;
-показаннями свідка ОСОБА_3 , який в судовому засіданні вказав, що 30.05.2025 ввечері отримав наказ від командира збирати службових осіб на службову нараду. У зв'язку із чим, написав у чат військової частини та проінформував про наявність відповідного наказу та необхідності особового складу прибути до військової частини на 22.00 год. Проте, ОСОБА_1 заперечив, вказав, що не має можливості прибути через пізній час доби, вимагав вказати підставу та номер наказу. На вимогу ОСОБА_1 , до нього скерували службовий автомобіль, проте останній за місцем проживання дверей не відчинив, до транспортного засобу не прийшов, повідомив, що не має наміру прибувати на територію військової частини;
-показаннями свідка ОСОБА_5 , який в судовому засіданні вказав, що 30.05.2025 начальники та командири військової частини отримали вказівку зібратись на нараду у зв'язку із службовою необхідністю о 22.00 год. на території частини. Проте, ОСОБА_1 не прибув, у зв'язку із чим відправили по нього службовий автомобіль, яким він керував, оскільки був черговим водієм. Проте, за місцем проживання ОСОБА_1 дверей не відчинив, на територію військової не прибув, вказав, що не має наміру прибувати оскільки день є вихідним;
-показаннями свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні вказав, що 30.05.2025 ввечері отримав вказівку поїхати за ОСОБА_1 , з метою доставки його до військової частини, проте за місцем його проживання дверей ніхто не відчинив, в телефонній розмові вказав очікувати його поблизу будинку, проте не прибув, відтак повернулись в частину без нього;
-показаннями свідка ОСОБА_8 , який в судовому засіданні вказав, що 31.05.2025 ОСОБА_1 приїхав у військову частину по обіді та отримав вказівку т.в.о. начальника військової частини ОСОБА_2 прибути для ознайомлення із протоколом про адміністративне правопорушення у зв'язку із невиконанням наказу. Під час розмови, в останнього виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: нечітка мова, нетипова поведінка, у зв'язку із чим ОСОБА_2 було запропоновано останньому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, проте останній категорично відмовився. Вказав, що був разом із ОСОБА_9 свідками відмови. Крім того, при пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння був присутнім начальник медичної служби. Також зазначив, що був присутній на службовій нараді 30.05.2025 о 22.00 год., однак ОСОБА_1 на таку не прибув за невідомий причин.
Таким чином, аналізуючи здобуті та досліджені в ході судового розгляду справи докази, суддя, встановила, що ОСОБА_1 , будучи начальником логістики-заступником командира Військової частини НОМЕР_2 , під час дії воєнного стану, всупереч вимогам Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV та Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», 30.05.2025 о 22.15 год. не виконав наказу т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 , не прибув на службову нараду, пов'язану з відрядженням особового складу, за місцем знаходження військової частини, що за адресою: АДРЕСА_3 , вчинивши тим самим недбале ставлення до військової служби, а також 31.05.2025 о 12.50 год., перебуваючи на території Військової частини НОМЕР_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 , відмовився на вимогу т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 про проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, відтак приходить до висновку, що в його діях наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, а його винуватість підтверджена вищевказаними доказами, які суддя вважає належними та допустимими доказами та достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, доводять його вину.
Доказів, які спростовують наведений висновок суду, матеріали справи не містять.
Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Таким чином, суддя бере до уваги сукупність обставин, встановлених під час судового розгляду, котрі виключають будь-яке інше розуміння пояснення подій, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміновані адміністративні правопорушення вчинено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, і вина його доведена поза розумним сумнівом на підставі наявних належних, допустимих та достатніх доказів, які узгоджуються між собою, а невизнання ОСОБА_1 своєї винуватості суддя оцінює критично, як спосіб захисту, з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Зважаючи на те, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, є доведеним, відтак останній підлягає адміністративній відповідальності за вчинене.
Накладаючи стягнення на ОСОБА_1 , враховую характер i ступінь суспільної небезпеки вчинених ним правопорушень, його особу, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, та приходжу до висновку про необхідність накласти на нього стягнення в межах санкцій ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, з урахування положень ст. 36 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Окрім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Підстав, визначених ст. 5 Закону України «Про судовий збір», щодо звільнення від сплати судового збору суддею не встановлено, відтак з ОСОБА_1 в дохід держави слід стягнути судовий збір у розмірі 605,60 грн.
На підставі ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, керуючись ст. ст. 33, 36, 40-1, 283, 284 КУпАП, суддя,
постановила:
матеріали справ про адміністративне правопорушення №464/3768/25 та №464/3770/25 об'єднати в одне провадження з присвоєнням №464/3768/25.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору.
Реквізити для оплати штрафу: отримувач коштів ГУК Львів/Львівська тг/21081100; код отримувача (КОД ЗА ЄДРПОУ): 38008294; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача UA268999980313070106000013933; код класифікації доходів бюджету 21081100.
Реквізити для оплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (КОД ЗА ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 2 ст. 308 КУпАП у порядку примусового виконання постанови, про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м. Львова.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред'являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Суддя Сабара Л.В.