Справа № 492/564/25
Провадження № 1-кп/515/1265/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
21 серпня 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2
ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілих ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Татарбунари кримінальне провадження № 12025162270000107, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 лютого 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Павлівка Арцизського району Одеської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, який не є інвалідом, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.2 ч.2 ст.115 КК України,
У провадженні Татарбунарського районного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження за № 12025162270000107 від 12 лютого 2025 року стосовно ОСОБА_6 , за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого п.2 ч.2 ст. 115 КК України.
Прокурором Болградської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке обґрунтоване тим, що ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 14.02.2025 року у даній кримінальній справі обвинуваченому ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з утриманням його в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави строком до 12.04.2025.
Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 09.05.2025 ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 07.07.2025 включно.
У підготовчому судовому засіданні ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 04.07.2025 р. продовжено застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави до 02 вересня 2025 року (включно).
Клопотання мотивоване тим, що на даний час обвинувальний акт у кримінальному провадженні перебуває на розгляді суду, та що строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 закінчується 02.09.2025, а також з метою проведення судового розгляду протягом розумного строку, враховуючи наявність передбачених ст.177 КПК України ризиків, виникла необхідність у продовженні останньому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням його в Державній установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив задовольнити з мотивів, наведених у клопотанні.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання не заперечили.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши доводи клопотання колегія суддів дійшла наступного висновку.
Вирішуючи клопотання прокурора, колегія суддів дійшла до такого.
Згідно з ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
За змістом ст.199 КПК України підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно із сформованою практикою Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства ("Летельє проти Франції").
У рішенні по справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" закріпив, що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, а згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років, колегія суддів дійшла висновку про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так як існують ризики, передбачені п.п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підставою для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім тяжкості покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, стало існування ризиків того, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, з метою зміни показів, що його викривають (п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України).
Як вбачається з матеріалів клопотання та встановлено судом заявлені в клопотанні ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України не зменшилися та існують на даний час.
Обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, так як скоїв умисний особливо тяжкий злочин за який передбачено суворе покарання, незаконно впливати на свідків та потерпілих, не працює та не має постійного джерела доходів, за місцем проживання характеризується негативно, тому наявні наступні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України, а саме:
переховуватись від суду, адже будучи обізнаним в тому, що обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за який передбаченого покарання у вигляді позбавленням волі від 10 до 15 років, або довічного позбавлення волі може бажати уникнути кримінальної відповідальності та подальшого невідворотного відбуття покарання;
незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення суд зазначає наступне.
Посилання на існування цього ризику носить не конкретний характер та жодних доказів на підтвердження факту його існування на теперішній час суду не надано. З цих підстав, цей ризик не враховуються судом при вирішенні питання про наявність підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Усвідомлення можливості настання вказаних вкрай несприятливих для ОСОБА_6 наслідків може спонукати його змінити місце проживання та уникати суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (позиція європейського Суду з прав людини у справі «Бекчиєв проти Молдови»).
Колегією суддів не встановлено обставин, які б дали підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити більш м'який запобіжний захід.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, в результаті якого загинула людина. З урахуванням вищевикладеного, особистості обвинуваченого, тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , оцінюючи наведені ризики у сукупності, вважаю їх реальними та такими, що виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою.
Закінчити розгляд кримінального провадження до спливу строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою неможливо.
За такого, колегія суддів приходить до висновку про доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 19 жовтня 2025 року (включно).
Доказів, які б підтверджували неможливість на даний час перебування ОСОБА_6 під вартою суду не надано.
Відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України колегія суддів при постановлені ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим кодексом.
Згідно з п.1,2 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини
Враховуючи те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке потягло смерть малолітньої дитини, колегія суддів вважає недоцільним визначати підозрюваному розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 196, 197, 199, 331, 369-372, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19 жовтня 2025 року (включно), без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Дві копії ухвали направити для виконання до ДУ "Ізмаїльський слідчий ізолятор" та для вручення обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1
ОСОБА_3
ОСОБА_2