Є.у.н.с.512/845/24
Провадження №2/512/95/25
"01" травня 2025 р.
01 травня 2025 року Савранський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Бростовської Н.О.,
секретаря - Пустовіт С.П.,
за участю
позивача - ОСОБА_1 , яка приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщення Великомихайлівського районного суду Одеської області,
відповідача - ОСОБА_2 , який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференціі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку Easycon;
представника відповідача - адвоката Бузовського О.І., який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференціі поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку Easycon;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Саврань, Подільського району, Одеської області, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав,
24.10.2024р. ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 , обґрунтовуючи вимоги тим, що вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі з 27.09.2008р. по 20.07.2011р., за час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 . Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 20.07.2011р. шлюб між ними було розірвано, а місце проживання дочки визначено біля неї.
Позивачка вказує, що з 2022 року вона проживає без шлюбу, одна виховує неповнолітню дочку, а відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизначених норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової, або будь-якої іншої участі у вихованні дитини; всі питання щодо виховання дочки позивачкою вирішуються самостійно, без участі та підтримки з боку відповідача; дитина знаходиться на повному її утриманні. Зазначене свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїх батьківських обов'язків, у зв'язку з чим позивачка просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 .
В судовому засіданні позивачка зазначила, що після розірвання шлюбу, тобто, починаючи з 2011 року, коли дитині виповнилося 2 роки і до цього часу (станом на день розгляду справи дочці виповнилось 16 років) відповідач жодного разу не бачив дочку і не спілкувався з нею, він вперше побачив дочку у підготовчому судовому засіданні, але спілкуватися з нею не став, пославшись на незадовільний стан свого здоров'я. Відповідач участі у вихованні, утриманні та навчанні дочки, а також її фізичному, духовному та моральному розвитку не приймав, не цікавився станом її здоров'я, навчанням, її успіхами, не проявляв до дитини батьківської турботи. У 2019 році відповідач виїхав за межі України, де і перебуває там до теперішнього часу. Позивачка вважає, що жодних об'єктивних обставин, які б перешкоджали відповідачу здійснювати свої батьківські обов'язки по відношенню до дочки, немає. Також відповідач не сплачував аліменти в розмірі 400грн. в місяць на дитину за рішенням суду, внаслідок чого станом на серпень 2024 року за ним виникла заборгованість по сплаті аліментів в сумі 104411,67грн., які він почав виплачувати лише після того, як вона звернулася до суду з цим позовом. Позивачка в судовому засіданні також повідомила, що мати відповідача ОСОБА_3 декілька разів за цей час приїздила до них, спілкувалася з онучкою, привозила дитині від себе іграшки, солодощі, та на день народження онучки присилала їй посилки з солодощами та шкільним приладдям, за що вона з дочкою завжди їй телефонували і дякували. Позивачка в судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав; представник відповідача 19.12.2024р. подав до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (а.с.53 - 56, 58 - 63), в якому заперечував проти позбавлення відповідача батьківських прав стосовно його дочки ОСОБА_3 . Відповідач пояснив, що спілкуватися з дочкою йому перешкоджала позивачка, блокуючи його телефон та соціальні мережі. Він не звертався з цього приводу за захистом своїх прав до органу опіки та піклування або в правоохоронні органи, оскільки хотів налагодити контакти з дитиною особисто, а не через ці органи. Також відповідач повідомив, що він кожен рік вітав дочку з Днем народження та Новим роком шляхом надіслання їй у месенджер Вайбер смс-повідомлень, а також спілкувався з дочкою через свою матір ОСОБА_3 , якій перераховував грошові кошти, щоб вона купувала дитині солодощі, телефон, шкільне приладдя, а коли почалася війна, то він подзвонив позивачки і запропонував їй, щоб дочка переїхала до нього у Польщу для забезпечення її безпеки, але позивачка у цьому йому відмовила.
Представник відповідача - адвокат Бузовський О.І. послався на необґрунтованість позову та на те, що позов носить лише емоційний характер. Та обставина, що відповідач пропонував позивачки у зв'язку з військовими діями в Україні перевезти дочку в Польщу, свідчить про те, що спілкування було, і що відповідач переживав та піклувався за дитину, а дитина, перебуваючи біля матері, піддається її впливу, тим самим є ознаки маніпулювання дитиною стосовно батька, а тому вона не бажає з ним спілкуватися, а оскільки відповідач з 2015 року безвиїзно перебував у Польщі, тому йому важко було бачитися з дитиною та приймати участь у її вихованні.
Представник Органу опіки та піклування Великоплосківської сільської ради в судове засідання не з'явився, на виконання ухвали суду від 14.11.2024р. надав до суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 та рішення виконавчого комітету Великоплосківської сільської ради №76 від 27.12.2024р. про затвердження вказаного висновку (а.с. відповідно 138 - 140-зворот, 137), а також заявляв клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.145, 170, 180, 195).
Суд, заслухавши пояснення позивачки, відповідача та його представника, заслухавши думку дитини, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, прийшов до наступного.
Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, зазначена норма закону визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.19 Конвенції про права дитини від 20.11.1989р., ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991р. (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.
За положеннями ч.ч.1, 2 ст.27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до ч.8 ст.7 Сімейного Кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини встановлені ст.150 СК України, серед яких батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини (ч.1 цієї статті); батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч.2 цієї статті); батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч.3 цієї статті); батьки зобов'язані поважати дитину (ч.4 цієї статті); передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ч.5 цієї статті).
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч.1 ст.180 СК України).
Згідно з ч.ч.2, 4 ст.155 цього Кодексу батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Частиною 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» також встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону (ч.6 цієї статті).
Підстави для позбавлення матері, батька батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України, зокрема, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти (п.2 цієї частини).
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має, зокрема, один з батьків (ч.1 ст.165 СК України).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ст.18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У ч.ч.7, 8 ст.7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 29.09.2021р. у справі №459/3411/18.
Як зазначено у п.п.15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007р. №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст.166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Пунктом 1 ст.9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Судом встановлено, що позивачка і відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.09.2008р., за час якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася дочка ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про її народження серії НОМЕР_1 від 16.03.2009р. (а.с.12).
Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 20.07.2011р. за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано, а місце проживання дочки ОСОБА_3 визначено біля позивачки (а.с.9 - 9-зворот).
Те, що дитина ОСОБА_3 проживає і зареєстрована разом з позивачкою за адресою АДРЕСА_1 , підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_3 від 01.07.2021р. (а.с.14), витягом з реєстру територіальної громади від 07.10.2024р. щодо ОСОБА_1 (а.с.7) та витягом №770/09-10 від 12.09.2024р. про зареєстрованих у житловому приміщенні / будинку осіб, виданим уповноваженому власнику житлового приміщення / будинку ОСОБА_1 (а.с.16).
Також, за рішенням цього ж суду на підставі виконавчого листа №2-356/11, виданого 29.09.2011р., зі ОСОБА_2 на користь позивачки, починаючи з 23.06.2011р., стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 в розмірі 400грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.23), які відповідач не сплачував, внаслідок чого станом на 01.09.2024р. за ним виникла заборгованість по сплаті аліментів в сумі 104411,67грн., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів боржника ОСОБА_2 станом на зазначену дату (а.с.25-27).
Як вбачається з характеристики, виданої директором та класним керівником Великоплосківського опорного закладу освіти - ліцею Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області 13.09.2024р., на ОСОБА_3 - ученицю 10 класу цього закладу, вона зарекомендувала себе організованою і старанною ученицею, має достатній рівень знань, систематично сумлінно виконує домашні завдання, має спокійний характер, тактовна, доброзичлива. Лише матір цікавиться навчанням і вихованням дочки, відвідує класні і загальношкільні батьківські збори, співпрацює з класним керівником (а.с.21).
Також, з акту обстеження умов проживання №108/01-30 від 13.09.2024р. громадянки ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зробленого представниками Служби у справах дітей, секретарем Великоплосківської сільської ради та начальником відділу освіти, культури, молоді, спорту та туризму, на підставі наказу начальника Служби у справах дітей Великоплосківської сільської ради №53 від 09.09.2024р. та заяви громадянки ОСОБА_1 , з метою перевірки умов утримання останньою двох дітей ОСОБА_3 і ОСОБА_9 , вбачається, що сім'я проживає у власному будинку, стан якого задовільний, а умови проживання сім'ї відповідають матеріально-побутовим нормам; діти забезпечені всім необхідним - меблями, посудом, побутовою технікою, постільною білизною, продуктами харчування в достатній кількості, одягом, взуттям; сім'я веде підсобне господарство та обробляє присадибну ділянку; дітям приділяється достатньо уваги в сім'ї. Мати дітей - ОСОБА_1 з дітьми з моменту розлучення 20.07.2011р. проживає у своєму будинку без підтримки батька дитини ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , який з сім'єю не проживає та участі у вихованні і утриманні доньки не приймає (а.с.18).
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї; дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
З огляду на зазначене, та враховуючи, що неповнолітній дитині ОСОБА_3 станом на момент розгляду справи виповнилося 16 років, вона була допитана в судовому засіданні як свідок, яка пояснила, що вона проживає з мамою ( ОСОБА_1 ), татом та молодшим братом ОСОБА_9 , свого біологічного батька вона взагалі не знає і не бажає його знати та спілкуватися з ним, вона вперше його побачила лише в минулому судовому засіданні по відеозв'язку, але він тоді відмовився спілкуватися з нею, пославшись на те, що у нього температура. ОСОБА_3 також повідомила, що 5 років потому, коли вона була у таборі, їй подзвонив незнайомий номер, тому вона на нього не відповіла, а потім дізналася, що цей номер підписаний як ОСОБА_2 . Ще на День народження і на Новий рік її біологічний батько присилав їй відкритки, але вона йому не відповідала. Вона спілкувалася лише з бабусею (матір'ю відповідача) ОСОБА_3 , яка вітала її з Днем народження, початком учбового року та з Новим роком, на ці свята бабуся від свого імені присилала їй посилки з солодощами та якоюсь іграшкою, за що вони з мамою завжди їй дзвонили і дякували. Про те, що ці подарунки передавав її біологічний батько бабуся ніколи не казала. Також до них приїздила бабуся коли вона пішла у першій клас та коли їй виповнилося 10 років, а ще вона сама один раз приїздила до бабусі. І коли вона запитала у бабусі «Чому тато з нею не спілкується?», то бабуся їй відповіла, що тато дуже зайнятий, що у нього є постійна робота і коли він приходить з роботи, то лягає спати, а на її запитання «Чому тато не подзвонить їй на вихідних?», то бабуся відповіла, що у нього є своє особисте життя і що у нього немає на це часу. Навіть коли її біологічний батько приїздив в Україну ще до війни, то він ніколи їй не дзвонив і до неї не приїздив, у неї є своя сім'я і більше їй ніхто не потрібен, він для неї зовсім чужа людина, «цю людину» вона не знає і не бажає її знати та спілкуватися з нею, тому вона і її мати хочуть позбавити його батьківських прав, тоді їй так легше буде жити, навчатися та виїхати за межі України. ОСОБА_3 також повідомила, що коли в цьому році її біологічний батько подзвонив їй на День народження, то вона йому не відповіла, оскільки не хотіла з ним розмовляти.
Крім того, в судовому засіданні були допитані наступні свідки: ОСОБА_12 , ОСОБА_3 і ОСОБА_13 ..
Так, свідок ОСОБА_12 (батько позивачки) повідомив суд, що він проживає неподалік від своєї дочки (позивачки), тому він по декілька разів на день спілкується зі своїми онуками та дочкою, і добре обізнаний про їхнє життя. Відповідач не спілкувався з ОСОБА_3 , не цікавився її життям та не бачив дитину 16 років, тому який же він може бути батьком?! Коли онучці було півроку відповідач зібрався і поїхав, вона йому ніколи не була потрібна і не потрібна зараз. Також ОСОБА_3 ніколи не говорила йому про свого батька, навіть і не згадувала про нього, всі посилки онучці присилала бабуся (мати відповідача) від свого імені, тому він завжди просив ОСОБА_3 , щоб вона після того, як отримає посилку від бабусі, подзвонила і подякувала їй.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 (мати відповідача) пояснила, що її син ОСОБА_2 розійшовся з невісткою коли ОСОБА_3 було 1 рік і 7 місяців, невістка забороняла дитині спілкуватися з батьком, тому онучка спілкувалася з батьком через неї. ОСОБА_3 попросила її, щоб батько купив їй велику машину з пультом, він купив їй таку машину, яка на той час коштувала за 2500грн., потім в 5 років онучка попросила купити їй телефон, про що вона повідомила сина і він перерахував їй кошти на покупку телефону. Коли онучка йшла в школу, то попросила купити їй ролики, письмовий стіл і настільну лампу, на що її син також передав гроші, а вона купила ролики та передала онучці гроші на стіл і лампу, а також вона купила їй все необхідне шкільне приладдя: зошити, ручки, олівці та солодощі. У 8 років онучка повідомила їй, що хоче велосипед, про що вона сказала своєму сину і він переслав їй 1500грн., а вона передала їх онучки. Коли онучка була у 5 класі, то попросила купити їй скейт, а в минулому році її син знов передав через неї кошти на новий телефон для дочки. Вона дуже любила онучку, але останніх три роки вони з нею не спілкуються, через що у неї до невістки є неприязні відносини. Також свідок ОСОБА_3 повідомила, що не дивлячись на те, що невістка забороняла її синові спілкуватися з дочкою, це вона, щоб не травмувати дитину, заборонила своєму сину звертатися до органів опіки та піклування або в суд за для вирішення спору щодо участі її сина у вихованні дитини, сподіваючись на те, що коли онучка підросте, то все зрозуміє сама і буде спілкуватись зі своїм батьком.
Свідок ОСОБА_13 , яка є рідною сестрою ОСОБА_3 (матері відповідача), в судовому засіданні також повідомила, що має неприязні відносини до позивачки через її негативне ставлення до її рідної сестри і племінника, та пояснила, що її сестра ОСОБА_3 душі не чаяла у своїй онучці, вона дуже її любила, тричі на рік висилала їй посилки з подарунками, пересилала їй гроші, приїздила до онучки, але після кожної поїздки вона довго відходила, оскільки невістка постійно влаштовувала сварки і забороняла онучці спілкуватися з її сином. Про те, що позивачка забороняла її племіннику спілкуватися з дочкою їй відомо зі слів її сестри ОСОБА_3 ..
Згідно висновку Органу опіки та піклування Великоплосківської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 27.12.2024р., затвердженого рішенням виконавчого комітету Великоплосківської сільської ради 27.12.2024р. №76 (а.с.137), з урахуванням якнайкращих інтересів дитини ОСОБА_3 та з огляду на присутність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, Орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.138 - 141-зворот).
Дослідивши вказані докази, суд дійшов таких висновків:
-з пояснень дитини ОСОБА_3 , якій на час розгляду справи виповнилось 16 років, тобто з досягненням віку, з якого у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у питанні позбавлення свого біологічного батька батьківських прав, вбачається, що вона знає про існування свого біологічного батька ОСОБА_2 , але сприймає його як сторонню, чужу для неї особу, яку вона ніколи не бачила та не спілкувалася з нею, що свідчить про те, що сімейні зв'язки між біологічним батьком дитини - ОСОБА_2 та його дочкою - ОСОБА_3 були втрачені. Дитина вважає батьком іншого чоловіка (нинішнього чоловіка позивачки), який присутній у житті дитини, тобто дитина проживає та виховується у стійкому сімейному середовищі матері та її чоловіка, якими створено належні умови для фізичного та духовного розвитку дитини. Свого рідного батька ОСОБА_2 дитина не знає та ніколи з ним не спілкувалася, що свідчить про те, що відповідач протягом тривалого часу не цікавився життям дочки, тобто самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, батьківської уваги та турботи, в яких дитина щодня має потребу. Бажання дитини щодо позбавлення її біологічного батька ОСОБА_2 батьківських прав відносно неї свідчить про відсутність у дитини інтересу та бажання налагодити спілкування з батьком;
-відповідач, перебуваючи на території іншої держави, на значній відстані від місця проживання дитини, мав усвідомлювати, що не зможе піклуватись про фізичний і духовний розвиток дочки, її навчання, підготовку до самостійного життя. Крім того, він мав усвідомлювати, що не зможе надавати допомогу у забезпеченні необхідного харчування, медичного догляду, лікування дочки, що згодом негативно вплине на її фізичний та моральний розвиток як складові частини виховання; не зможе спілкуватися з дочкою в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не зможе надавати дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не зможе сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не зможе виявляти інтересу до її внутрішнього світу та створювати умови для отримання нею освіти. Отже, відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дочки є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов'язків в розумінні ст.164 СК України;
- прояв інтересу до життя власної дитини лише за допомогою телекомунікаційних засобів (надсилання дитині смс-повідомлень та відкриток (листівок) на День народження і Новий рік, а також вкрай рідкісних телефонних дзвінків) не є належною реалізацією батьківського піклування. Крім того, відповідач не був позбавлений ані права, ані можливості відвідувати місце проживання дочки за власною ініціативною;
-відповідач, заперечуючи проти позбавлення його батьківських прав, з моменту розірвання шлюбу з відповідачкою у липні 2011 році, коли дитині на той час було майже 2,5 роки, і до часу, коли їй виповнилося 16 років, жодного разу з нею не зустрівся, мотивуючи це тим, що позивачка не дозволяла йому зустрічатись з дочкою і всіляко перешкоджала їх зустрічам та спілкуванню, однак, всупереч вимог ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, належних та допустимих доказів наявності перешкод у спілкуванні з дитиною відповідач та його представник не надав. Суд не приймає до уваги показання свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_13 щодо того, що позивачка перешкоджала відповідачу у спілкуванні з дочкою шляхом блокування його номеру телефону, оскільки про зазначений факт їм було відомо лише зі слів відповідача, а крім того, при оцінці показань вказаних свідків суд враховує той факт, що у них склались неприязні відносини до колишньої невістки їх сина та племінника ОСОБА_2 ;
- суд також не приймає до уваги твердження відповідача про те, що він спілкувався з дочкою через свою матір ОСОБА_3 , передаючи їй подарунки та солодощі для дитини, оскільки згідно пояснень позивачки, самої дитини, свідка ОСОБА_12 , а також свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_13 спілкування було саме між бабусею ОСОБА_3 та дитиною, всі подарунки були від бабусі, саме вона привозила їх дитині та присилала поштою від свого імені, за що позивачка з дитиною завжди їй телефонували та дякували. Жодного доказу на спростування зазначеного відповідачем та його представником суду не надано. Спілкування з дитиною повинно бути особисте та в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, дитина щодня має потребу у батьківській увазі та турботі. В судовому засіданні відповідач не зміг відповісти на запитання судді чим же захоплюється його дочка, які в неї успіхі у навчанні та які в неї улюблені предмети у школі, яку нещодавно вона прочитала книжку, хто у неї друзі, які в неї плани на майбутнє та чим вона в останнє хворіла. Необізнаність відповідача про прості життєві речі в житті його дочки свідчить про байдужість до життя його дитини, до її внутрішнього світу протягом усіх цих років окремого проживання, та про те, що контакту з батьком у дитини немає і відповідач не вживає заходів щодо налагодження стосунків з дитиною;
-у матеріалах справи відсутні докази того, що протягом тривалого розгляду даної справи в суді ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків змінилось. Пояснення відповідача про те, чому він не подзвонив дочці після підготовчого судового засідання і до цього часу, та не намагався з нею спілкуватися і налагодити стосунки, а саме те, що він боявся, що його знов заблокують і він не зможе привітати її з днем народження, суд не приймає до уваги та розцінює як те, що відповідач свідомо не вживав будь-яких заходів за час розгляду справи для встановлення ним зв'язку з дитиною;
-посилання відповідача на те, що він погасив заборгованість по сплаті аліментів на дочку та в даний час виплачує їх вчасно, суд розцінює як таке, що такі дії мали місце лише після того як позивачка звернулася до суду з цим позовом;
-із матеріалів справи вбачається, що батько ОСОБА_2 протягом всього життя дитини, якій наразі виповнилось 16 років, не виконував своїх батьківських обов'язків: не виховував дочку, не виявляв щодо неї батьківської уваги та турботи, в якій дитина щодня має потребу, взагалі не спілкувався з нею, не піклувався про дитину, не намагався побачитись з нею, не забезпечував здобуття дитиною загальної середньої освіти, не готував її до самостійного життя, не забезпечував харчуванням, одягом, медичним доглядом та лікуванням дитини; досі не спілкується з дитиною, не звертався до компетентних органів чи суду з приводу здійснення позивачкою перешкод у вихованні дочки, на які він посилався в судовому засіданні, тобто відповідач фактично самоусунувся (ухилився) від виховання дитини.
Таким чином, враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності та взаємозв'язку, взявши до уваги якнайкращі інтереси та думку дитини, суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 нехтує потребами своєї дочки ОСОБА_3 , порушує права дитини на належне батьківське виховання та не виконує батьківських обов'язків. Відповідач ОСОБА_2 не довів зміну своєї поведінки щодо дитини, прагнення здійснювати належне піклування про дочку, не спростував факту свідомого нехтування протягом тривалого часу (14 років, а саме: з часу розірвання шлюбу з позивачкою у липні 2011 року і до сьогодні) своїми обов'язками щодо дитини.
Вказані обставини свідчать про те, що відповідач свідомо не виконує обов'язки щодо виховання та розвитку своєї дочки ОСОБА_3 , тобто ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, що є підставою для застосування до нього крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав відносно неї, що не є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає право особи на повагу до свого сімейного життя з огляду на таке.
Європейський суд з прав людини зауважує, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
ЄСПЛ у рішенні від 30.06.2020р. у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява №70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації ст.8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.
Суд також зазначає, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, яке передбачене ст.169 СК України.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України суд покладає на відповідача сплачений позивачкою судовий збір в сумі 1211,20грн..
Керуючись ст.150, п.2 ч.1 ст.164, ч.ч.1, 2 ст.171 СК України, ч.1 ст.15 ЦК України, ч.1 ст.4, ч.1 ст.141, ч.3 ст.258, ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , батьківських прав відносно його дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце народження якої: Україна, Одеська область, Великомихайлівський район, село Великоплоске, про що в Книзі реєстрації народжень 2009 року березня місяця 16 числа зроблено відповідний актовий запис за №08; місце реєстрації та державний орган, що видав свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 16.03.2009р. - Виконком Великоплосківської сільської ради Великомихайлівського району Одеської області, на підставі п.2 ч.1 ст.164 СК України за ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Суд роз'яснює, що згідно ч.1 ст.166 СК України, особа, яка позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Суд також роз'яснює, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (ч.1 ст.169 СК України).
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована і проживає за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , судовий збір в сумі 1211,20грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. двадцять коп.).
На виконання вимог ч.6 ст.164 СК України копію цього рішення після набрання ним законної сили надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ч.1 ст.354, ч.1 ст.355 ЦПК України).
СУДДЯ (підпис)
Суддя Савранського районного
суду Одеської області Бростовська Н.О.