Справа № 522/18600/25-Е
Провадження № 2/522/8210/25
21 серпня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси - Косіцина В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,-
18 серпня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, у якій позивач просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 2-кімнатну квартиру загальною площею 57,9 кв.м., житловою площею 36,3 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Косіциній В.В.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Зі змісту позову вбачається, що предмет спору стосується об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально знаходиться в межах Приморського району міста Одеси.
Тому, суд доходить до висновку, що справа територіально підсудна Приморському районному суду м. Одеси.
Так, відповідно до ст. 187 ЦПК України, суд відкриває провадження у справі за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про відкриття провадження встановлено, що поданий позов не відповідає вимогам законодавства (ст.175 і ст.177 ЦПК України), у зв'язку з чим підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
У п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову.
Згідно Постанови ВП ВС від 25.08.2020 по справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Відповідно до ч. 9 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості.
У позовній заяві позивач просить визнати за ним право власності на об'єкт нерухомого майна, а тому, спір носить майновий характер, а квартира - є тим майном, що підлягає грошовій оцінці.
Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому обов'язок визначити вартість спірного майна покладається на позивача.
У позовній заяві в якості ціни позову вказано 2 396 368,78 гривень.
Проте, доказів на підтвердження зазначеного надано не було.
В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).
Відповідно до ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», - звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.
Суд наголошує, що вартість спірного майна не може бути визначена на власний розсуд сторони, а має бути підтверджена доказами, при цьому позовна заява повинна містити посилання на такі докази у відповідності до вимог п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України.
В якості доказу вартості майна, суду можуть бути подані звіт про оцінку саме ринкової вартості майна або цінова довідка.
Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом із позовом до суду надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору, у якому заявник просив звільнити його від сплати судового збору.
Заява мотивована тим, що позивач має скрутне матеріальне становище.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Із системного аналізу ст. 136 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що єдиною підставою для зменшення розміру судового збору є врахування судом майнового стану сторони, і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.12ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
На підтвердження матеріального стану, позивачем було надано копію довідки форми ОК-5, з якої, зокрема, вбачається, що загальний розмір доходу за 2020 рік склав 46 549,77 гривень, за 2021 рік - 41 163,91 гривень, за 2023 рік - 15 844,59 гривень, за 2024 рік - 69 502,22 гривень, за 2025 рік - 55 827,57 гривень.
Проте, зазначена довідка підтверджує наявність у позивача доходу.
Суд також звертає увагу на те, що до позовної заяви не надано доказів на підтвердження того, що у позивача відсутнє будь-яке рухоме або нерухоме.
Тому, суд вважає, що підстави для задоволення клопотання про звільнення від сплати судового збору - відсутні, а тому, клопотання підлягає залишенню без задоволення.
Зі змісту ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, застосовується ставка судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тому, судовий збір за вимогу майнового характеру, що визначений відповідно до дійсної вартості об'єкта нерухомого майна на момент звернення до суду повинен бути сплачений за наступними реквізитами:
Отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок отримувача: UA268999980313111206000015758
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________(ПІБ чи назва установи, організації позивача),Приморський районний суд м. Одеси(назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Інститут залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання до відкриття провадження по справі. Вимоги до позову викладені у 175, 177 ЦПК України, згідно яких, крім іншого, саме у позовній заяві повинні бути зазначені ім'я позивача та відповідача, третіх осіб, зміст позовних і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Саме належним чином оформлений позов, який вважається поданим у день первинного, направляється сторонам, тому не може бути уточненим, доповненим, тощо, оскільки саме за поданим належним чином оформленим позовом суд вирішує питання про відкриття провадження по справі за вимогами викладеними у позові.
Зважаючи на те, що позовна заява не відповідає вимогам, передбаченим ст.ст. 175, 177 ЦПК України, суд доходить до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.175,177,185,259,260 ЦПК України, суд,-
Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - залишити без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Одеської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування - залишити без руху.
Надати позивачеві строк на усунення недоліків в позовній заяві, який не перевищує десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Косіцина В.В.
21.08.25