Справа № 522/3783/22
Провадження № 1-кп/522/1042/25
21.08.2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши в судовому засіданні кримінальнепровадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021160000000484 від 05.10.2021 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Уштобе, Республіки Казахстан, громадянина Російської Федерації, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
перекладача - ОСОБА_6 ,
суд -
В провадження судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №42021160000000484 від 05.10.2021 року, відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України
В судовому засіданні прокурором було подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою на 60 діб, так як ризики, передбачені ст. 177 КПК України встановлені раніше судом при обранні йому запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв'язку з чим до обвинуваченого неможливо застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Заслухавши прокурора, який підтримав клопотання, обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення клопотання, дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити, продовжити відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» гарантується право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст. 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Так, в провадження судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №42021160000000484 від 05.10.2021 року, відносно обвинуваченої ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України
Прокурором було подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що ризики встановлені раніше судом при обранні йому запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати, в зв'язку з чим до обвинуваченого неможливо застосування більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Надаючи оцінку доводам клопотання щодо наявності існування ризиків, суд враховує наступне.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, за яке в разі доведеності його вини, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме ризик того, що обвинувачений, враховуючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі встановлення його вини, може вдатися спроб переховуватися від суду.
При цьому, суд враховує, що у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, зважаючи на те, що остаточне рішення по справі відносно обвинуваченого не прийнято, свідки підлягають безпосередньому допиту судом та суд має дослідити докази у справі, вважаю, що в даному випадку існує ризик можливого незаконного впливу останнього на свідків, з метою зміни останніми показань.
За таких обставин, суд вважає, що у клопотанні прокурора доведено про не зменшення ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На даному етапі судового провадження лише запобіжний захід у виді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та зможе запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом не встановлено.
Стороною захисту не надано доказів, які б свідчили про зменшення або зникнення встановлених ризиків, а також про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зав'язків, які б у сукупності вказували на можливість обрання обвинуваченому більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, суд вважає, що ризики, які були заявлені у клопотанні прокурора, доведені під час розгляду клопотання та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є обґрунтованими з огляду обмеження конституційних прав і свобод обвинувачених.
При визначенні альтернативної міри запобіжного заходу, суд враховує обставини кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, вважає необхідним визначити заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 302 800 гривень, оскільки саме такий розмір застави, у разі його внесення, відповідає критеріям пропорційності, є достатнім та таким, що здатний забезпечити запобіганню встановленим ризикам, виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК Україниу даному кримінальному провадженні та буде помірним для обвинуваченого, членів його сім'ї та близьких родичів.
Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 194, 196, 331, 372, 369-372 КПК України, суд -
Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 днів, тобто до 19.10.2025 року, включно.
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 100 (сто) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 (триста дві тисячі вісімсот) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, з призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_3 , провадження по справі № 1-кп/522/1042/25.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися за межі Одеської області, без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до прокурора або суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та направити уповноваженій службовій особі місць ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти діб з моменту її оголошення.
Суддя: